Рішення № 78894736, 29.12.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 440/4004/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2018 року ОСОБА_2 /надалі позивач; ОСОБА_2М./ звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України /надалі відповідач/ про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок захворювання отриманого під час виконання обов'язків військової служби та зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 07.02.2002 позивачу встановлена третя група інвалідності, з 16.03.2018 позивачу повторно встановлено другу групу інвалідності. 18.05.2018 позивач звернувся до ОСОБА_1 ОВК із заявою та пакетом документів з метою отримання одноразового грошової допомоги, на яку отримав відповідь ОСОБА_1 ОВК листом від 31.07.2018 № 12/1756, яким повідомлено про відсутність права на отримання одноразової грошової допомоги. 08.08.2018 позивач звернувся із заявою та відповідними матеріалами безпосередньо до Міністерства оборони України, на яку отримав відповідь листом від 25.08.2018 №П-1240, яким повідомлено, що документи щодо призначення одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби оформляє та подає в ОСОБА_3 фінансів Міністерства оборони України військовий комісаріат за місцем проживання цих осіб, а також повідомлено, що інвалідність внаслідок травми, повязаної з виконанням обовязків військової служби, встановлено в 2018 році, тобто понад тримісячний строк після закінчення зборів (1986рік).

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4004/18, клопотання позивача про залучення третьої особи задоволено; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат /надалі - ОСОБА_1 ОВК/, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:00 11 грудня 2018 року, витребувано докази.

22 листопада 2018 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 ОВК на адміністративний позов /а.с. 33-35/, у якому представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 ОВК у направленні висновку до Міністерства оборони України було відмовлено, про що позивачу надавалася відповідь листами від 29.05.2018 №12/1151 та від 31.07.2018 №12/1756. Відтак, вважає, що вимога до Міністерства оборони є передчасною.

Представник позивача у судовому засіданні 11 грудня 2018 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 11 грудня 2018 року проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 11 грудня 2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 16:30 26 грудня 2018 року.

13 грудня 2018 року до суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позову заяву /а.с. 53-57/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та враховувати правові висновки, викладені в постанові Верхового Суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 та від 27.03.2018 у справі №760/8809/17. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що інвалідність позивачу встановлена у 2002 році, повторно встановлена у 2005 році, а тому при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, яка діяла станом на час встановлення позивачу інвалідності, а не в редакції після 2014 року, на яку посилається позивач. Наголошує, що позивач мав статус військовозобовязаного, якого було призвано на навчальні (спеціальні) збори, та не мав статусу військовослужбовця, а тому позиція позивача в адміністративному позові про те, що він був військовослужбовцем не відповідає дійсним обставинам справи. Вказує, що станом на час встановлення позивачу третьої групи інвалідності у 2002 році не існувало правової норми, яка би давала позивачу право на отримання одноразової грошової допомоги, виплата якої була запроваджена з 01.01.2007. Звертає увагу, що спеціальні збори були закінчені 22.07.1986, тоді як інвалідність позивачу встановлено вперше у 2002 році, тобто більше ніж через три місяці після закінчення зборів, а тому у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги. Вказує, що на час звернення позивача до суду від ОСОБА_1 ОВК до Міністерства оборони України не надходило відповідного пакету документів, передбаченого п. 11 Порядку №975, у зв'язку з чим відповідачем не приймалося рішення щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.

18 грудня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив Міністерства оборони України /а.с. 62-63/, у якій позивачем зазначено, що у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 ОВК у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з аналогічною заявою до Міністерства оборони України. Вважає, що твердження відповідача про отримання інвалідності як особою, призваною на військові збори є безпідставними, оскільки травму позивач отримав під час строкової військової служби, та вказує, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги слід вважати дату, яка зазначена у останній довідці МСЕК, виданій у 2018 році.

Позивач та представник позивача у судове засідання 26 грудня 2018 року не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Представник відповідача у судове засідання 26 грудня 2018 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання 26 грудня 2018 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій просить у задоволенні позову відмовити /а.с. 66/.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_2 проходив строкову військову службу з 05.05.1980 по 29.06.1982, що підтверджується військовим квитком, копія витягу з якого наявна у матеріалах справи /а.с. 40/, у тому числі проходив дійсну військову строкову службу у військовій частині 3375 з 09.05.1980 по 28.06.1982 на посадах рядового і сержантського складу, що підтверджується копією довідки Центрального архіву внутрішніх військ МВС Росії вих. №П-3740 від 24.11.1999, наданою на анкету-запит Лубенського обєднаного міського військового комісаріату Полтавської області від 08.10.1999 №4/1635 /а.с. 16-зворот а.с. 16, а.с. 39-зворот а.с. 39/.

Довідкою Лубенського районного військового комісаріату Полтавської області від 29.11.2017 №929 також підтверджено, що ОСОБА_2 проходив строкову військову службу в період з 05.05.1980 по 29.06.1982 (у військовій частині 3375 з 09.05.1980 по 28.06.1982) та в період проходження служби у вч3375 перебував у відрядженні на полігоні вч 52605 (м. Семипалатинськ) /а.с. 17/.

Згідно довідки Лубенського обєднаного міського військового комісаріату Полтавської області від 28.12.1999 №4/807, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с.25/, ОСОБА_2 був призваний на збори із числа військовозобовязаних і знаходився в 30 км зоні відчуження в складі в/ч 61611 (с. Савичі) з 01.06.1986 по 22.07.1986 на посаді стрілець і тримав дозу опромінення 23,03 р.

Відповідно до довідки МСЕ Серії 7-66 КА №0060107 ОСОБА_2 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з 07.02.2002, захворювання, повязане з виконанням обовязків військової служби по ЛНА на ЧАЕС /а.с. 26/.

Згідно довідки МСЕ Серії 7-66 ВЛ №0107062 ОСОБА_2 повторно встановлено ІІ групу інвалідності з 01.03.2005, захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС /а.с. 37/.

У витязі із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №436 від 15.02.2018) зазначено, що травма /довгострокова дія Іонізуючого випромінювання/ колишнього військовослужбовця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що ускладнилась розвитком захворювань: «Дисциркулярної енцефалопатії ІІ ст., зі стійким цефалгічним синдромом, вестибуло-анактичним синдромом, вегето-судинною дистонією. Вегетативна полінейропатія з сенситивними порушеннями. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 2, ризик іі. ІХС, стенокардія напруги ФК ІІ, кардіосклероз ателослеротичний СН І-ІІ ст.», що підтверджено медичними документами, - ТРАВМА /ДОВГОТРИВАЛА ДІЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ/, ТАК. ПОВ'ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ /а.с. 18, 38/.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0029073 ОСОБА_2 повторно встановлено ІІ групу інвалідності з 16.03.2018, травма /довготривала дія іонізуючого випромінювання/, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби /а.с. 20/.

24.05.2018 ОСОБА_2 звернувся до начальника ОСОБА_1 ОВК із заявою від 18.05.2018 про виплату одноразової грошової допомоги у звязку з отриманням 2 групи інвалідності у звязку із захворюванням, повязаним з виконанням обовязків військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності /а.с. 36/, на який листом ОСОБА_1 ОВК від 29.05.2018 №12/1151 позивача повідомлено про відсутність у пакеті документів довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності вперше (надано документ про встановлення при черговому переогляді ІІ групи інвалідності з 01.03.2005) та довідки з районного УПСЗН за місцем проживання про виплату компенсаційних сум, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /а.с. 41/.

ОСОБА_2 надіслав до ОСОБА_1 ОВК листом від 14.07.2018 довідку МСЕ від 24.02.2005 та довідку №2106/01-20 від 09.07.2018 Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, який отримано ОСОБА_1 ОВК 17.07.2018 за вх. 2971 /а.с. 42/.

ОСОБА_1 ОВК від 31.07.2018 №12/1756 позивача повідомлено про те, що враховуючи, що він звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обовязок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не має права на одержання одноразової грошової допомоги /а.с. 43/.

ОСОБА_2 звернувся із заявою від 08.08.2018 безпосередньо до Міністерства оборони України, у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у звязку з отриманням 2 групи інвалідності у звязку із захворюванням, повязаним з виконанням обовязків військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності /а.с. 23/.

ОСОБА_3 фінансів Міністерства оборони України від 25.08.2018 №0290П-1240490 ОСОБА_2 надано відповідь, зокрема, повідомлено, що документи щодо призначення одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби оформляє та подає в ОСОБА_3 фінансів Міністерства оборони України військовий комісаріат за місцем проживання цих осіб, а також зазначено, що інвалідність внаслідок травми, повязаної з виконанням обовязків військової служби, позивачу встановлена в 2018 році, тобто понад тримісячний строк після закінчення зборів (1986 рік).

Позивач вважає протиправними дії Міністерства оборони України, у звязку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності. А тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу групи інвалідності.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 (адміністративне провадження № К/9901/44751/18).

Як станом на дату встановлення позивачу інвалідності вперше ІІІ групи (07.02.2002), так і станом на дату встановлення позивачу повторно ІІ групи інвалідності (01.03.2005), у довідках МСЕК про встановлення інвалідності у яких зазначено, що захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, - діяв Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ в редакції Закону України від 20.12.2001 № 2905-III "Про Державний бюджет України на 2002 рік", Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. N 488 /надалі Умови/.

Так, статтею 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній на час встановлення позивачу інвалідності, було передбачено: військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII було встановлено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до п. 1 Умов, які були чинні на дату встановлення позивачу інвалідності, державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України*.

Згідно з п.6 Умов Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" виплачує страхові суми: а) у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті; б) у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "а" і "б", у зв'язку за настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума з даного виду страхування виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача відсутнє.

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги положення статті 16 Закону №2011-ХІІ і Порядку №975, обов'язок щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги покладений саме на Міністерство оборони України.

Разом з тим, розпорядник бюджетний коштів приймає таке рішення у місячний строк саме після надходження від керівника уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Керівником повноваженого органу - ОСОБА_1 ОВК не подавався до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та документи, що зазначені в пунктах 10 і 11 Порядку №975.

Отже, у даному випадку у розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України не виник обовязок прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, та відповідачем не приймалося рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу.

ОСОБА_3 фінансів Міністерства оборони України від 25.08.2018 №0290П-1240490 ОСОБА_2 повідомлено, серед іншого, що документи щодо призначення одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби оформляє та подає в ОСОБА_3 фінансів Міністерства оборони України військовий комісаріат за місцем проживання цих осіб, тобто заявнику розяснено порядок звернення для призначення одноразової грошової допомоги, передбачений законодавством.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 ОВК не зазначений позивачем в якості відповідача у даній справі позивач не оскаржує рішення, дій чи бездіяльність ОСОБА_1 ОВК та у даній справі позивачем не заявляються будь-які вимоги до ОСОБА_1 ОВК.

Таким чином, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні даного позову з огляду на його необґрунтованість.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 205, 228, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вул. Осіння, 18, с. Вовчик, Лубенського району, Полтавської області, 37511) до Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (ідентифікаційний код 07851296, вул. Шевченка, 78А, м. Полтава, 36039), визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного адміністративного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться ОСОБА_1 окружний адміністративний суд.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич