Рішення № 78894334, 10.12.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №190/311/18

провадження №2/176/800/18

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.

прокурора Яновської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івашинівської сільської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Жовтоводської місцевої прокуратури звернувсь до П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Івашинівської сільської ради, де просить стягнути з відповідача на користь держави спричинену кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 54093,31 грн.

Розпорядженням голови П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року ОСОБА_2, у зв’язку з припинення процедури врегулювання спору за участю судді та передачею даної справи до канцелярії П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області для проведення повтороного автоматизованого розподілу справи визначити суддю неможливо, оскільки у судді Семенникова О.Ю. з 22 серпня 2017 року закінчився термін повноважень, у судді Фирси Ю.В. з 23 травня 2018 року закінчився термін повноважень, у зв’язку з чим дану цивільну справу передано для розгляду до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.

Позовна заява обґрунтована тим, що 12.12.2016 року в лісосмузі, розташованій за межами населеного пункту у південно- західному напрямку від с.Вершинне Пятихатського району Дніпропетровської області, не маючи спеціального дозволу на проведення порубки дерев, ОСОБА_1 умисно здійснив незаконне спилювання живих дерев білої акації у кількості 27 штук, а саме незаконно вирубав дерева із стовбурами діаметром від 5 см до 39 см до ступеню припинення їх росту. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 Івашинівській сільській раді, П’ятихатського району Дніпропетровської області спричинено матеріальну шкоду у розмірі 54093,31 грн.

Ухвалою Пятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 року по кримінальному провадженню №12016040550001372 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України, у зв’язку з тим, що особа перестала бути суспільно небезпечною.

З метою захисту інтересів держави, а саме стягнення матеріальної шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, не відшкодування якої порушує економічні інтереси держави, оскільки несплата штрафних санкцій в умовах гострого дефіциту бюджетних коштів негативно впливає на поповнення бюджету й може призвести до невиконання соціальних програм, передбачених його витратною частиною та спрямованих на ліквідацію негативного впливу на стан навколишнього природного середовища керівник Жовтоводської місцевої прокуратури просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Івашинівської сільської ради спричинену кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 54093,31 грн. та покласти судові витрати на позивача.

Прокурор Яновська О.М. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги пославшись на доводи викладені в позовній заяві

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у судове засідання не з’явився. В матеріалах справи мається письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні участі не приймала, належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, подала письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності, у задоволені позову просить відмовити в повному обсязі. У поданих раніше відзивах зазначає, що прокурором не надано жодних доказів на підтвердження права власності (користування) держави в особі Івашинівської сільської ради на земельну ділянку, на якій, як зазначає прокурор здійснено незаконну порубку дерев.Також зазначає що на підтвердження розміру позовних вимог надано розрахунок шкоди, заподіяної лісу від 03.03.2017 року №35, виконаний фахівцем ДП «Верхньодніпровське лісове господарства» та висновок товарознавчої експертизи №36 від 16.05.2017 року, виконаний фахівцем – оцінювачем ОСОБА_4Однак, дані розрахунки є неналежними доказами, оскільки розрахунок шкоди заподіяної лісу від 03.03.2017 року №35 та зазначений висновок товарознавчої експертизи здійснено щодо 27 самовільно зрубаних дерев. В той же час, відповідно до протоколу огляду місця події від 12.12.2016 року в кримінальному провадженні №12016040550001372 на місці події виявлено зрізи деревинив кількості 8 шт. різного розміру. Жодного опису розміру діаметра зрізаних дерев в корі біля шийки кореня не зазначено. Крім того, Висновок товарознавчої експертизи №69 від 16.05.2017 року виконаний фахівцем- оцінювачем ОСОБА_4 в рамках та з дослідженням іншого кримінального провадження (№1201704550001372). Отже, прокурором не надано жодних належних доказів щодо підстав здійснення розрахунку шкоди висновку експертизи саме щодо 27 дерев та проведення товарознавчої експертизи в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.246 КК України. Окрім того, прокурором не наведено законного обґрунтування представництва інтересів держави в особі Івашинівської сільської ради Пятихатського району Дніпропетровської області, чим порушено принцип рівності сторін при розгляді даного спору.

Вислухавши прокурора, повно всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з ухвали Пятихатського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 12 грудня 2016 року в лісосмузі, розташованій за межами населеного пункту у південно- західному напрямку від с.Вершинне Пятихатського району Дніпропетровської області, не маючи спеціального дозволу на проведення порубки дерев, умисно здійснив незаконне спилювання живих дерев білої акації у кількості 27 штук, а саме незаконно вирубав дерева із стовбурами діаметром від 5 см до 39 см до ступеню припинення їх росту. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 Івашинівській сільській раді Пятихатського району Дніпропетровської області спричинено матеріальну шкоду відповідно до Постанови КМУ №665 від 23.07.2008 року у розмірі 54093,31 грн. Зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України, у зв’язку з тим, що особа перестала бути суспільно небезпечною. Кримінальне провадження №12016040550001372 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст..246 КК України закрито (а.с.13).

Як вбачається з довідки Івашинівської сільської ради від 17.01.2017 року №15 згідно розмежування населених пунктів та інформації про кількість і призначення земель, лісопосадка поблизу селища Вершинне Пятихатського району Дніпропетровської області належить Івашинівській сільській раді (а.с.11).

Відповідно до листа ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» від 03.03.2017 року №35 шкода заподіяна внаслідок самовільної порубки дерев білої акації у кількості 27 штук становить 54093.31 грн.(а.с.14).

Згідно висновку товарознавчої експертизи №69 від 16.05.2017 року по кримінальному провадженню №12016040550001372 вартість збитку , що виник в результаті зрубу дерев станом на 13.12.2016 року складає 54093,31 грн.(а.с.15).

Відповідно до висновку судового експерту ОСОБА_5№23-18 від 14.06.2018 року за результатами проведення судово-економічної експертизи в обсязі наданих на дослідження документів та враховуючи, що діаметр дерев у корі біля шийки кореня та кількість дерев фактично не визначено, заявлений прокурором розмір шкоди, заподіяної незаконною виробкою дерев в сумі 54 093,31 грн. документально не підтверджується (а.с.154-165).

Частиною 2 ст.84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через орган влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ст.ст.7-9 Лісового кодексу України ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб’єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Однак, прокурором не надано жодних відомостей про індивідуальні характеристики земельної лісової ділянки, на якій відбувалась незаконна порубка дерев, чітко визначеної прив’язки до місцевості та не надано жодного доказу на підтвердження права власності Івашинівської сільської ради на спірну лісову ділянку (план-схеми місця розташування земельної ділянки, схематичний абрис та інше). Довідка №15 від 17.01.2017 року та №96 від 14.08.2018 року не можуть бути належними доказами права власності на будь-які земельні ділянки, оскільки містять лише загальну інформацію, без індивідуального визначення із зазначенням географічних координат та розміру площі земельної ділянки (а.с.11,148).

Окрім того, посилання прокурора на розрахунок шкоди заподіяної лісу від 03.03.2017 року №35, виконаний фахівцем ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» та Висновок товарознавчої експертизи №69 від 16.05.2017 року, виконаний фахівцем –оцінювачем ОСОБА_4, як обґрунтування заявлених позовних вимог не приймаються судом, оскільки проведені в рамках іншого кримінального провадження та не можуть бути належними доказами.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Тобто в даному випадку прокурор звільнено від доказування лише двох обставин самого факту події та особи, яка її вчинила, усі інші обставини мають бути доведені.

Суд вважає, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами розмір завданої шкоди та правову належність земельної лісової ділянки Івашинівській сільській раді.

Відповідно до ст.10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування , що представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами. При цьому, прокурором при зверненні до суду не зазначено причин неможливості звернення Івашинівською сільською радою з позовом для здійснення своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для відмови у позові, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні проти Франції").

Так, долучений до матеріалів справи лист Івашинівської сільської ради №42 від 07.02.2018 року про те, що у звязку з самим неспроможним бюджетом в районі, рада не має можливості належно виконувати покладені функціональні обовязки по охороні навколишнього середовища, не може бути обгрунтованою причиною неможливості Івашинівською сільською радою, яка є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому попрядку.

Суд вважає, що прокурором не доведено та не надано належних та допустимих доказів не здійснення захисту інтересів держави саме зі сторони Івашинівської сільської ради, тобто не доведено усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень, та у зв’язку з цим необхідність здійснення судового захисту інтересів держави прокурором.

Суд приходить висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку про відмову у задоволення в позовних вимог через безпідставність та необґрунтованість останніх.

На підставі положень статті 141 ЦПК України, оскільки судом позов не задовольняється, підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат немає.

На підставі викладеного, у відповідності з зазначеними нормами закону і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івашинівської сільської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев відмовити в повному обсязі.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України (в редакції 2017 року), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя Жовтоводського міського суду І.А.Павловська

Дніпропетровської області