Ухвала суду № 78893886, 27.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області в особі керівника - начальника Головного управління ДСНС України у Луганській області ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області в особі керівника - начальника Головного управління ДСНС України у Луганській області ОСОБА_2, в якому позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 07.08.2018 № 217 начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області ОСОБА_2, в частині пункту 11 наказу відносно накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на позивача – лейтенанта служби цивільного захисту, провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Лисичанського міського управління Головного управління.

Ухвалою від 17 грудня 2018 року позовну ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області в особі керівника - начальника Головного управління ДСНС України у Луганській області ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п’яти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду: позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статті 160 КАС України, її копію, з усіма доданими додатковими документами, в разі їх надання, для надіслання відповідачу; обґрунтоване клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з належними доказами поважності причин його пропуску; письмові докази, додані до позовної заяви, у належним чином засвідчених копіях для приєднання до матеріалів справи та для вручення відповідачу.

22 грудня 2018 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 41136/2018 від позивача надійшла позовна заява від 21 грудня 2018 року та її копія для вручення відповідачу, клопотання від 21 грудня 2018 року б/н про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду позивач зазначив, що наказом ознайомився 17.08.2018, однак, копії витягу з даного наказу йому надали - не відразу. Позивач не міг передбачити, що орган держави, в даному випадку ОСОБА_1 управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яке покликане захищати права та законні інтереси громадян, та своїх співробітників стане на практиці ці права порушувати. Позивач не має юридичної освіти, і як не маючий спеціальної юридичної освіти - не знає особливостей законодавства, у зв'язку з чим - не знав та не міг знати, що його права порушуються (в частині процесуальних строків встановлених нормами КАС України). Позивачу з приводу цього (в частині процесуальних строків встановлених нормами КАС України) - не інформували.

З урахуванням викладеного, підстави, зазначені позивачем в клопотанні від 21 грудня 2018 року б/н для поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнаються судом неповажними.

Згідно з статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

З огляду на вказане, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа «Gradescolo S.R.L. проти Молдови».

У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі № 800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Чинне законодавство також обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008).

Як вже зазначалось вище практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Девеер проти Бельгії»).

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі № 816/1630/17.

Оцінивши мотиви клопотання, суд з'ясував, що позивачем не наведено достатніх підстав для поновлення строку звернення до суду та не надано суду доказів поважності причин пропуску такого строку. За сукупністю вказаного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду ОСОБА_1.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до вимог статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.

При цьому, саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому випадку - виникають підстави для зловживання процесуальними правами.

Враховуючи, що позивач із позовом про визнання незаконним та скасування наказу від 07.08.2018 № 217 в частині оголошення йому догани звернувся до суду лише в грудні 2018 року, відтак позивачем пропущеного встановлений КАС України строк звернення до суду, а наведені позивачем підстави пропуску місячного строку звернення до суду визнані судом неповажними.

Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що позивачем не наведено поважних підстав для поновлення строку звернення до суду, у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду слід відмовити та повернути позовну заяву з додатками позивачеві.

Керуючись статтями 169, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області в особі керівника - начальника Головного управління ДСНС України у Луганській області ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.