Рішення № 78893644, 22.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 грудня 2018 року (о 15 год. 00 хв.)Справа № 0840/4031/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:головуючого судді Батрак І.В., за участю секретаря Лялько Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - Правобережне обєднане УПФУ м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014, 2015, 2016 роки;

зобовязати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40, п. 4.4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії») із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленні як середній показник за 2016 та 2017 роки, з урахуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 17,5%, починаючи з 03.07.2018;

зобовязати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, обрахованих відповідно до п. 4.4 розділу Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії») із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленні як середній показник за 2016 та 2017 роки, з урахуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 17,5%.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що у червні 2004 року їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров'я. Зауважує, що після призначення пенсії за вислугу років продовжувала працювати в сфері охорони здоров'я, з її зарплати сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого відповідно до положень ч. 2 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсії була припинена. Пояснює, що набувши пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», у липні 2018 року звернулась із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідачем здійснено не призначення, а переведення з одного виду пенсії на інший, при цьому застосовано показник середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки, а не за 2016 та 2017 роки, як передбачено законодавством при призначенні пенсії за віком. Також зазначає, що у відповідності до ч.3 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» має право на підвищення розміру пенсії у розмір 2,5% за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію. Оскільки пенсія за віком призначена у 58 років і 6 місяців, на 42 місяці пізніше, вважає, що має право на підвищення пенсії на 17,5 %. Крім того, відповідачем відмовлено у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, з підстав, що їй вже призначалася пенсія за вислугу років, а отже дія п. 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на неї не розповсюджується. За таких обставин, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді від 23.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Призначене перше судове засідання на 21.11.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

05.11.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№35461), в якому зазначає, що в якому зазначає, що з 03.07.2018 відповідно до поданої заяви позивача переведено на пенсію за віком. Переведення проводилось відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; чинне законодавство не передбачає можливості призначення пенсії більше одного разу, будь-який перехід з одного виду пенсії на інший після первинного призначення може бути здійснений лише як переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Щодо підвищення, передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» зазначає, що оскільки позивачу до досягнення пенсійного віку була призначена пенсія за вислугу років, то дія цієї норми на неї не поширюється. Просить відмовити у задоволенні позову. Вважає, що позивач не має права на виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, оскільки їй у 2004 році їй призначалася пенсія за вислугу років. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем надано суду заяву (вх. №36087 від 09.11.2018) про надання додаткового пояснення щодо окремого питання, яка по суті є відповіддю на відзив, у якій наголошує про недоведеність відповідачем суду факту отримання позивачем пенсії за вислугу років у 2004 році.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, з червня 2004 року перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному УПФУ м. Запоріжжя у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров'я.

З 01.07.2004 виплату пенсії за вислугу років припинено у звязку з працевлаштуванням на посаду фельдшера-лаборанта у КУ «Обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом».

З 2003 по 2018 роки позивач продовжував працювати та отримувати заробітну плату, з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З 03.07.2018 позивачем подано заяву про призначення/перерахунок пенсії, на підставі якої Правобережне об'єднане УПФУ м. Запоріжжя здійснило переведення з одного виду пенсії на інший.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016 та 2017 роки, застосуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплату одноразової грошової допомоги з підстав, однак листом від 21.09.2018 № 348/Б-9 Правобережне об'єднане УПФУ м.Запоріжжя повідомило, що пенсія позивача перерахована з пенсії за вислугою років за віком з 03.07.2018 відповідно до п. 4.3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки. Повідомлено також, що оскільки позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років, то доплату відповідно до п. 3 ст. 29 закону та отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону позивач не має.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1058-ІV).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що Законом №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.

Судом встановлено, що 11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-ІV.

Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Згідно з абзацом 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Частиною першою статті 25 Закону №1058-ІV передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

См х Вс

Кс = -----------, де:

100% х 12

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Отже, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, згідно з положеннями пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Відповідач вказує, що на підставі його розпорядження позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, при цьому, при обчисленні пенсії застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 первинно було призначено пенсію відповідно до відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше. Законом №1058-ІV не регулюються порядок призначення, обчислення розміру та виплати пенсій за вислугу років.

Ураховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач повинен обчислювати пенсію позивачу із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, оскільки у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону №1058-ІV, а тому дійшов висновку щодо протиправності відмови у перерахунку пенсії.

Щодо позовних вимог про застосування підвищення за більш пізній вихід на пенсію суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

За змістом вказаної норми підвищення розміру пенсії за віком визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Отже, для підвищення пенсії на підставі ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За приписами ч.3 ст. 29 Закону №1058-IV жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.

Позивач народилася 02.01.1960, отже пенсійного віку (58 р. 6 міс.) досягла 03.07.2018.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком 03.07.2018, а право на отримання пенсії за віком виникло у неї з 03.07.2018, тобто в даному випадку ОСОБА_1 призначено даний вид пенсії з встановленого законодавством віку, а не з більш пізнього, як вважає позивач.

Таким чином, вимоги частини 3 статті 29 Закону №1058-IV позивачем не дотримані, а отже відмова відповідача щодо включення до розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 підвищення, передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» є правомірною, підстави для зобовязання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 17,5%відсутні.

Щодо позовної вимоги про виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Не заперечуючи досягнення позивачем на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-ІV, не заперечуючи того, що позивач на день досягнення пенсійного віку працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1058-ІV, не заперечуючи наявності у позивача страхового стажу 30 років, пенсійний орган вказує на те, що право на грошову допомогу мають особи за умови, якщо до часу призначення пенсії за віком їм не призначалась будь-яка інша пенсія.

Тобто, позиція відповідача полягає у тому, що оскільки позивачу раніше призначалася пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», то під час призначення пенсії за віком у неї відсутнє право на отримання грошової допомоги, яка передбачена 7-1 розділу XV Закону №1058-ІV.

Таку позицію органу Пенсійного фонду України суд вважає необґрунтованою з наступних підстав.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку № 1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії до моменту виходу на пенсію за віком, при цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Як зазначає ОСОБА_1 У заяві (вх. №36087 від 09.11.2018), пенсію за вислугу років вона не отримувала, її було лише призначено, проте не виплачено; відповідач не спростовує дане твердження у своєму відзиві, жодних доказів, які б підтверджували зворотного, до суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що поняття «призначення» та «отримання» не є тотожними, а саме факт отримання позивачем будь-якого іншого виду пенсії до 03.07.2018 відповідачем не доведено, дана позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У звязку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 75% документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1057,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного обєднаного УПФУ м. Запоріжжя.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69076 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 25А, код ЄДРПОУ 41248943) про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014, 2015, 2016 роки.

Зобовязати Правобережне обєднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40, п. 4.4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії») із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленні як середній показник за 2016 та 2017 роки, починаючи з 03.07.2018.

Зобовязати Правобережне обєднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1057,20 грн. (одна тисяча п'ятдесят сім гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак