Рішення № 78893398, 20.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 р. Справа№200/10701/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., при секретарі Карпенко А.В., за участю представника Позивача ОСОБА_1, представника Відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про зобовязання прийняти корегуючий звіт, скасування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (далі - Відповідач) про зобовязання прийняти корегуючий звіт, скасування штрафних санкцій.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив наступне.

09.02.2018 р. Позивач подала звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2017 р. (початковий), у якому помилково відобразила в таблиці 2 суми нарахування ЄСВ невірно визначила суму, на яку нараховується єдиний внесок. Після виявлення допущеної помилки Позивачем 14.02.2018 р. повторно подано податкову звітність з виправленими показниками щодо сплати ЄСВ за 2017 р., проте вказана звітність Відповідачем не була прийнята, оскільки у базі даних вже є актуальний звіт за 2017 рік. В липні 2018 року Позивачем засобами поштового завязку було направлено податкову звітність з виправленими показниками щодо сплати ЄСВ за 2017 р., проте вказана звітність Відповідачем була проігнорована.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

20 листопада 2018 року ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

20 грудня 2018 року суд закрив підготовче провадження і перейшов до розгляду справи по суті.

16 листопада 2018 року Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що за ФОП ОСОБА_3 рахується борг щодо сплати єдиного соціального внеску, що складає 4224 грн. Дана заборгованість виникла у зв'язку з нарахуванням єдиного внеску на загальнообов'язковедержавне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями за спрощеною системою оподаткування відповідно до самостійно поданого звіту № 20635500 від 31 січня 2018 року, в якому зазначено мінімальну заробітну плату в розмірі 3200,00 грн., на яку нараховується єдиний внесок 22 %, та суму єдиного соціального внеску 704,00 грн. щомісячно. Відповідно до пункту 11 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року, фізичні особи - підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, подають звіт за формою згідно з таблицею 2 додатка 5 до Порядку 435. Порядком 435 не передбачено повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну подання звіту, також не передбачено самостійне виправлення зазначеного типу помилок. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позов.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов, просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 з 17 жовтня 2016 року зареєстрована фізичною особою підприємцем, з 25 жовтня 2016 року перейшла на спрощену систему оподаткування першої групи.

31 січня 2018 року Позивачем в електронній формі було поданозвіт по єдиному соціальному внеску за 2017 рік за № 20635500.

Після виявлення допущеної помилки Позивачем 14.02.2018 р. повторно подано податкову звітність з виправленими показниками щодо сплати ЄСВ за 2017 р., проте вказана звітність Відповідачем не була прийнята, оскільки у базі даних вже є актуальний звіт за 2017 рік.

19 березня 2018 року Позивач звернулась із заявою до ГУДФС у Донецькій області про визнання помилковим звіту по єдиному соціальному внеску за 2017 рік за № 20635500.

Листом № 1848/10/05-99-45-12 від 29 березня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області повідомило, щоПорядком № 435 не передбачено повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464-VI).

Стаття 1 цього Закону визначає єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Аналогічні за змістом положення відображені у п. 4 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, та у п. 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015.

Згідно з нормами розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначено, що Звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів:

- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством (у разі подання електронного звіту він надсилається не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання Звіту, передбачений Законом);

- на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти;

- надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти.

Електронна форма Звіту, що подається на електронних носіях, повинна бути ідентичною Звіту на паперових носіях. Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог цього Порядку, у тому числі без обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, та поданий без необхідних таблиць, не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 1 розділу V Порядку 435 визначено, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Пунктом 16 розділу ІІ Порядку 435 визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні 31 січня 2018 року ФОП ОСОБА_3 було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік за формою № Д5 таблиці 2.

Разом з тим, в звітності було невірно визначено суму, на яку нараховується єдиний внесок.

Відтак, допущена помилка призвела до невірно відображених нарахувань та недостовірних даних по інтегрованій картці платника.

Порядком № 435 не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту, також не передбачено самостійне виправлення зазначеного типу помилок.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачем було повідомлено Відповідача про допущену помилку у звіті. Разом з тим, Позивачем після виявлення помилок не було подано звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до закінчення терміну його подання.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 3 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат у справі, відповідно до положень ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Февральська, 116, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької Дивізії, 114, код в ЄДРПОУ 39406028), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., пл. Соборна, 3, код в ЄДРПОУ 13486010), про зобовязання прийняти корегуючий звіт, скасування штрафних санкцій відмовити повністю.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 грудня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 29 грудня 2018 року.

Суддя Череповський Є.В.