Рішення № 78893322, 28.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року м. Житомир справа № 240/4760/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пільгову пенсію,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання призначити пенсію. В обґрунтування позову позивач вказує, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3). У квітні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак листом від 13.04.2018 відповідач відмовив у призначенні, мотивуючи це тим, що хоча він і проживав з 26.04.1986 по даний час в смт.Ємільчине, яке включено до 4 зони радіоактивного забруднення, проте згідно записів трудової книжки з 20.01.1984 по 22.09.1993 працював на Новоград-Волинському заводі "Побутрадіотехніка", яке не знаходиться на території радіоактивного забруднення . Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмові у призначенні пенсії є протиправними і просить зобовязати відповідача призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто з 05.04.2018.

Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Відповідач, у встановлений судом строк направив на адресу суду відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що 05.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 13.04.2018 Ємільчинське обєднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку, мотивуючи це тим, що хоча він і проживав з 26.04.1986 по даний час в смт.Ємільчине, яке включено до 4 зони радіоактивного забруднення, проте згідно записів трудової книжки з 20.01.1984по 22.09.1993 працював на Новоград-Волинському заводі "Побутрадіотехніка", яке не знаходиться на території радіоактивного забруднення .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" початково на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

За правилами ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.

Відповідно до п.2.1 вказаного Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи.

5) документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Аналіз наведених норм свідчить, що ними передбачено альтернативні підстави для підтвердження права особи на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, якими є або факт проживання або факт роботи на територіях радіоактивного забруднення. Жодною нормою законодавства не визначено , що обовязковою умовою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч.2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є поєднання обох вказаних умов.

Відповідачем не заперечується факт того, що позивач з 26.04.1986 по даний час проживає в смт.Ємільчине, яке відноситься до 4 зони радіоактивного забруднення, що є самостійною підставою, яка дає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, у відповідності до ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на призначення пенсії зі зниженням, встановленого ст.26 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку на 6 років.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку є протиправною.

Відповідно до правових норм, які закріплені в ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Для пенсій за віком вказаними нормами передбачено більш ранній строк, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування2 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства"(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 05.04.2018 є обґрунтованою.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були надані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (вул.Лісова,27 смт. Ємільчине, Житомирська область,11201, РНОКПП НОМЕР_1) до Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Свято-Миколаївська, 31,Олевськ,Житомирська область,11001, код ЄДРПОУ 41246527) про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання призначити пенсію задовольнити.

Визнати протиправними дії Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській областіщодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобовязати Ємільчинське обєднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 05.04.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева