Рішення № 78893220, 28.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року м. Житомир справа № 0640/3824/18

категорія 8.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Укрпалетсистем" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу №2730 від 18.07.2018,

встановив:

Приватне підприємство "Укрпалетсистем" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Волинській області про проведення фактичної перевірки №№10005 від 24.05.2018.

В обґрунтування позову зазначає, що 18.07.2018 начальником ГУ ДФС у Волинській області на підставі пп.80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України було прийнято наказ про проведення фактичної перевірки №2730, на підставі якого працівники ГУ ДФС вийшли на перевірку ПП "Укрпалетсистем". Однак, вони до перевірки допущені не були у зв’язку з порушенням вимог при оформленні наказу. Зазначає, що такий наказ оформлений з порушенням ст.81 Податкового кодексу України, оскільки у ньому не вказано на підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом. Вважає, що дані обставини свідчать про неправомірність наказу та є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у останнє судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, щодо причин неявки суд не повідомляв. У попередніх судових засіданнях щодо задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих сторонами пояснень та дослідження письмових доказів, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

У ході судового розгляду було встановлено, що 18.07.2018 начальником ГУ ДФС у Волинській області керуючись п.п. 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75, п.п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, п.3 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 16.06.95 №436/95 та ст.. 259 Кодексу Законів про працю України, ст. 35 Закону країни «Про оплату праці» з метою здійснення контролю за дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про державну реєстрацію, виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) було прийнято наказ №2730 "Про проведення фактичної перевірки", яким начальнику управління аудиту Головного управління ДФС у Волинській області наказано провести фактичну перевірку діяльності ПП "Украпелетсистем" з 19.07.2018, тривалістю 10 діб, за місцем здійснення діяльності господарської одиниці за адресою: Луцький район, с.Зміїнець, вул.Левадна,2/Б.

Проте, працівники Головного управління ДФС у Волинській області до перевірки не були допущені керівником комплексу, про що складено акт про не допуск до фактичної перевірки від 19.07.2018. Підставою для не допуску зазначено, що в наказі про призначення перевірки не вказано про підстави для проведення та інформації про перевіряємий період.

Вважаючи, що вищезгаданий наказ про проведення фактичної перевірки є протиправним, позивач звернувся в суд.

Перевіряючи спірний наказ на відповідність його вимогам ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно з п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Положеннями підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 81.1 ст.81 Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

З аналізу даних правових норм слідує, що у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки, зокрема, за наявності визначених законом підстав та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, та службового посвідчення.

Представник позивача, стверджуючи про протиправність спірного наказу зазначає, що у ньому не вказано підстави для проведення перевірки, та не зазначено період діяльності, який буде перевірятися. Суд не погоджується з доводами позивача, з наступних підстав.

Так, за правилами п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3);

- неподання суб'єктом господарювання в установленим законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп.80.2.4);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (пп.80.2.6);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7).

В контексті наведеного суд відмічає, що фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов’язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу.

Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Як вбачається зі спірного наказу фактична перевірка була призначена з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Заокну України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про оплату праці", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України", Кодексу Законів про працю України.

Зі змісту наданого відповідачем відзиву вбачається, що суб’єктом господарювання було подано звітність за 20.01.2017, 03.06.2017, 11.08.2017 та 13.01.2018 із нульовими показниками та на підтвердження вказаних обставин надано відповідні витяги з АІС "Податковий блок".

Суд, наголошує, що за приписами пп.80.2.4 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом у разі подання суб'єктом господарювання в установленим законом строк обов'язкової звітності із нульовими показниками.

Отже, відповідачем фактична перевірка призначена на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, тобто її призначення повністю узгоджується з вимогами пп.80.2.4 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

Таким чином, посилання позивача на те, що у спірному наказі відсутні підстави для проведення перевірки ПП "Укрпалетсистем" є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в ході розгляду справи підтверджено, що й зазначено у самому наказі, що такий наказ винесено на підстави пп.80.2.4 п.80.2 ст.80 ПК України. Тобто, у відповідача були всі підстави для призначення фактичної перевірки підприємства.

Отже, зі змісту оскаржуваного наказу можливо ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки з огляду на існування в його тексті посилань на пункти Податкового кодексу України та інші нормативні акти, контроль за дотриманням яких покладений на фіскальні органи.

З приводу твердження позивача, що оскаржуваний наказ не містить періоду діяльності, який буде перевірятись, то такий недолік оскаржуваного наказу не може бути підставою для його скасування. При цьому, може бути підставою для недопущення працівників відповідача до перевірки.

Суд зазначає, що окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки не повинні розглядатися як підстава для визнання спірного наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Проаналізувавши зміст спірного наказу, суд вважає, що він містить підставу для призначення фактичної перевірки підприємства та всі необхідні реквізити, передбачені для проведення такої перевірки відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отже, суд дійшов висновку, що відсутність у наказі періоду діяльності підприємства, не може бути самостійною підставою для визнання спірного наказу протиправним.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що посадові особи контролюючого органу не були допущені до проведення перевірки, про що свідчить акт не допуску до проведення фактичної перевірки від 19.07.2018.

Разом з тим, видання керівником відповідача наказу про призначення перевірки не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладений на фіскальні органи.

Оцінюючи оскаржуваний наказ на предмет відповідності його вказаним нормам Податкового кодексу України суд зазначає, що такий містить всі обов'язкові реквізити, в тому числі щодо підстав проведення перевірки, термін такої перевірки не перевищує встановленої законодавством тривалості, а тому суд дійшов висновку, що такий наказ відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в ході розгляд справи надано суду належні та допустимі докази правомірності своїх дій та спірного наказу, тому суд дійшов висновку, що позов необґрунтований та безпідставний, а отже задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову приватного підприємства "Укрпалетсистем" (11571, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Ушомир, вул.Березюка,15, код ЄДРПОУ 32285225) до Головного управління ДФС у Волинській області (вул.Київський майдан, 4 м.Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 39400859) про визнання протиправним та скасування наказу №2730 від 18.07.2018 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева