Рішення № 78893053, 28.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року м. Житомир справа № 279/2694/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенське обєднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах. В обґрунтування позову позивач вказує, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3). У березні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак листом від 07.03.2018 відповідач відмовив у призначенні, мотивуючи це тим, що хоча він і проживав у період з 26.04.1986 по 22.02.1990 та з 27.08.2008 по теперішній час, а 20.11.1991 по 13.08.2008, проте згідно записів трудової книжки з 20.01.1984 по 22.09.1993 працював на підприємстві, яке не знаходиться на території радіоактивного забруднення. Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмові у призначенні пенсії є протиправними і просить зобовязати відповідача призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто з 05.04.2018.

Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Відповідач, у встановлений судом строк направив на адресу суду відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

У березні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак листом від 07.03.2018 відповідач відмовив у призначенні, мотивуючи це тим, що хоча він і проживав у період з 26.04.1986 по 22.02.1990 та з 27.08.2008 по теперішній час, а 20.11.1991 по 13.08.2008, проте згідно записів трудової книжки з 20.01.1984 по 22.09.1993 працював на підприємстві, яке не знаходиться на території радіоактивного забруднення.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на пенсію із зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи", зокрема особи, які постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Для таких осіб пенсійний вік зменшується початково на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання роботи, але не більше 5 років.

Частиною 1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно зі ст.15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3 ст.65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

З огляду на вищезазначені норми Закону, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Відсутність норми права, яка б врегульовувала б порядок сумування періодів проживання в різних зонах радіоактивного забруднення не може впливати на право позивача щодо отримання пенсії, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Право на вибір пенсії передбачено ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою визначено, що особі, яка має право на різні види пенсій (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначають один з цих видів пенсій за її вибором.

Згідно з пунктами 1 та 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що про призначення пенсії подається заява та днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Частиною 1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Аналогічної позиції притримувався і Житомирський апеляційний адміністративний суд у справі 279/3183/17.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства"(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 20.03.2018 є обґрунтованою.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були надані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (вул. Вигінська, 13, с.Михайлівка, Коростенський район, Житомирська область,11523, РНОКПП НОМЕР_1) до Коростенського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Грушевського,16/1,Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11501, код ЄДРПОУ 37909216) про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах задовольнити.

Визнати протиправними дії Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відмові в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов'язати Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 20 березня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коростенського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева