Рішення № 78892991, 28.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 р. Справа№200/11557/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Донецький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування п. 57 протоколу № 60 від 15.06.2018 та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Донецький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування п. 57 протоколу № 60 від 15.06.2018 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги та зобовязання здійснити призначення і виплату одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності у звязку з виконанням обовязків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В обґрунтування позову посилається на те, що він, відповідно до військового квитка серії НУ № 8734371, виданого 16 жовтня 1981 року Орджонікідзевським районним військовим комісаріатом м. Жданова Донецької області, проходив військову строкову службу у військовій частині № 2047 у період з 15 серпня 1982 року по 14 червня 1983 року, під час якої отримав поранення голови, правої руки, лівої ступні.

Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААВ від 04.06.2014 йому встановлено ІІІ групу інвалідності з 30.04.2014 з причин поранення (контузії), повязаних з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у звязку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Донецький обласний військовий комісаріат, розглянувши його заяву про виплату одноразової грошової допомоги, на виконання приписів зазначеного Закону та рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018, направив її для розгляду до Міністерства оборони України.

Проте, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за результатом розгляду його звернення складено протокол № 60 від 15.06.2018, відповідно до пункту 57 якого йому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки він на день звільнення з військової служби проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР.

З даним рішенням позивач не згоден та вважає його таким, що порушує його права, свободи та інтереси.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, мотивований тим, що Міністерство оборони України не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки Міністерство оборони СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР, не здійснювало розрахунків при звільненні позивача з військової служби, через що витрати, повязані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу, який проходив службу в Прикордонних військах, мають здійснюватись Державною прикордонною службою України. Вважає свої дії правомірними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2018 відкладено судовий розгляд в адміністративній справі до 05.12.2018.

Представник позивача та позивач у судове засідання не зявились, через відділ документообігу та архівної роботи суду надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням приписів частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно і обєктивно встановивши всі обставини справи і перевіривши їх наявними доказами, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: 87557, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, 86/12.

Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Відповідно до військового квитка серії НУ № 8734371, виданого 16 жовтня 1981 року Орджонікідзевським районним військовим комісаріатом м. Жданова Донецької області, позивач проходив військову строкову службу у військовій частині № 2047 у період з 15 серпня 1982 року по 14 червня 1983 року.

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 27 лютого 2014 року № 381/Ж, складеного за наслідками обстеження позивача, виявлені при огляді позивача рубці в проекції хвоста лівої брови, в лобній ділянці по центру, на передньо-зовнішній поверхні правового променево-запясткового суглобу, на тильній поверхні лівої ступні в проекції середньої третини 1-ї плеснової кістки є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1983 році.

Зі слів ОСОБА_1 спеціалістом зафіксовано, що поранення голови, правої руки, лівої ступні ним отримані під час проходження служби в республіці Афганістан.

З витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 596 від 04 березня 2014 року вбачається, що поранення голови, правої руки, лівої ступні (контузія головного мозку у 1983 році) ОСОБА_1 стали наслідком тілесних ушкоджень описаних та підтверджених висновком спеціаліста у галузі судово-медичного обстеження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 27 лютого 2014 року № 381/Ж, що у подальшому призвело до розвитку після травматичної та дисциркулярної енцефалопатії 2 ст., прогресуючого перебігу з церебростенічним синдромом, вестибуло-координаційними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, лікові-динамічними порушеннями, вегето-судинною дисфункцією, післятравматичного церебрального арахноїду з розсіяною пірамідною симптоматикою, стійко вираженим цефалічним синдромом центральної вестибулярної дисфункції ІІІ ст., що підтверджено військово-медичними і військово-обліковими документами. Зазначені поранення (контузія) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААВ № 496074 від 04 червня 2014 року, ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності з 30 квітня 2014 року з причин поранення (контузії), пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААВ № 519974 від 22 липня 2015 року позивачу повторно встановлено III групу інвалідності з тих самих причин, що і при огляді МСЕК 04 червня 2014 року.

Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0602129 від 09 серпня 2016 року ОСОБА_1 втретє встановлено III групу інвалідності з тих самих причин, що і при огляді МСЕК 04 червня 2014 року.

Відповідно до посвідчення УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради від 09 серпня 2016 року серії Є № 111613 ОСОБА_1 є інвалідом III групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Позивач вважає, що саме 04 червня 2014 року він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року та Постанови Кабінету ОСОБА_2 України «Про затвердження Порядку призначення і виплати с одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975 (надалі Порядок) у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності III групи.

Позивач звернувся до Донецького обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності при виконанні обов'язків військової служби в Демократичній республіці Афганістан, за результатами розгляду якої було складено відповідний висновок, який направлено для розгляду до Міністерства оборони України.

За результатом розгляду вищезазначеного висновку та доданих до нього документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, складено протокол № 60 від 15 червня 2018 року, у пункті 57 якого зазначено, що сержант у запасі ОСОБА_1 на день звільнення з військової служби проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. Оскільки Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР, витрати, повязані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.

Виходячи зі змісту пункту 57 протоколу № 60 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15 червня 2018 року, суд приходить до висновку, що відповідачем фактично відмовлено позивачеві у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки, на думку зазначеної комісії, витрати, повязані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.

Спірним питанням у даній адміністративній справі є наявність або відсутність у відповідача обовязку щодо призначення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням ІІІ групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюютьсяКонституцією України,Законом України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (даліЗакон № 2011-ХІІ) та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженимпостановою Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975).

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ, сфера його дії поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Згідно ч. 1ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Приписами ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІвизначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених в пп. 5-9 п. 2 ст. 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом ОСОБА_2 України.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що інвалідність позивача є наслідком захворювань і поранення (контузії), повязаних з виконанням обовязків військової служби під час проходження ним строкової служби у Збройних Силах СРСР в країнах, де велись бойові дії.

Частиною 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІпередбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом ОСОБА_2 України.

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженимпостановою Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 року №975.

За приписами п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вже зазначалось судом, відповідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААВ № 496074 від 04 червня 2014 року, ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності з 30 квітня 2014 року з причин поранення (контузії), пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до п. 6 Порядку № 975 (в редакції на дату встановлення позивачеві інвалідності), одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Пунктом 11 Порядку № 975 регламентовано, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. Уповноваженим органом є відповідний орган за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноважений структурний підрозділ державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (п. 10 Порядку № 975).

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові i місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів i зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів i зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Водночас за приписаминаказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» (далі - Наказ № 530) порядок оформлення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»таПостанови Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 року № 975.

Зокрема, п. 4.7 Розділу ІV Наказу № 530 передбачено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги у разі призначення інвалідності оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Пунктом 13 Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-ти денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів, а саме Міністерству оборони України, висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову в призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як вже було зазначено судом, Донецьким обласним комісаріатом направлено відповідний висновок до Міністерства оборони України.

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, за результатами розгляду відповідного висновку Донецького обласного військового комісаріату складено протокол № 60 від 15 червня 2018 року, відповідно до пункту 57 якого сержанту в запасі ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР.

Суд не приймає до уваги доводів відповідача, що Міністерство оборони України не може бути належним відповідачем по справі, оскільки Міністерство оборони СРСР не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР та не здійснював розрахунків при звільненні позивача з військової служби, через що витрати мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету ОСОБА_2 України № 393 від 17 липня 1992 рокузатверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей.

Абзацом 9 пункту 1 цього Порядку передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, у питаннях соціального захисту військовослужбовці Збройних сил СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Відповіднодост. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року(далі - Закон № 2232-ХІІ), військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Частиною 6статті 2 Закону № 2232-ХІІрегламентовано, що до видів військової служби належить строкова військова служба.

Відтак, вищевикладене спростовує доводи Міністерства оборони України щодо відсутності у нього обовязку (повноважень) щодо розгляду питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачеві, оскільки встановлення останньому інвалідності є наслідком отримання поранення під час виконання військового обов'язку, а не проходження військової служби.

Відповідно до вимог статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи те, що право позивача на призначення та виплату одноразової грошової допомоги встановлено чинним законодавством України, дотримано всі вимоги, для отримання такої допомоги, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування п. 57 протоколу № 60 від 15.06.2018 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги підлягає задоволенню.

Водночас, щодо вимоги про зобовязання відповідача здійснити призначення і виплату одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності у звязку з виконанням обовязків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 Порядку № 975 (в редакції станом на 25 грудня 2013 року), одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Оскільки позивачеві встановлено III групу інвалідності з 30 квітня 2014 року, то у даних правовідносинах слід застосовувати п. 6 Порядку № 975 (в редакції станом на 25 грудня 2013 року), а отже вимога позивача про зобовязання здійснити призначення і виплату одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності у звязку з виконанням обовязків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності не підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що Міністерство оборони України не розглянуло по суті висновок Донецького обласного військового комісаріату та додані документи щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, а відмовило лише на підставі того, що Міністерство оборони України не може здійснювати відповідні виплати, оскільки вважає, що Міністерство оборони СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР та не здійснювало розрахунків при звільненні позивача з військової служби.

Відповідно до Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, суд не може зобовязати відповідача здійснити призначення та виплату одноразової грошової допомоги без розгляду ним відповідного висновку Донецького обласного військового комісаріату та доданих до нього документів по суті, оскільки ці повноваження відносяться до дискреційних повноважень відповідача та виходять за межи повноважень адміністративного суду, передбачених КАС України.

Втім, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Отже, суд, з урахуванням приписів ст.9 КАС України, вважає за необхідне, з метою захисту прав та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та зобовязати Міністерство оборони України повторно розглянути висновок Донецького обласного військового комісаріату щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачеві у звязку з отриманням ним інвалідності при виконанні обовязків військової служби в Демократичній республіці Афганістан, з урахуванням висновків суду.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», пільги щодо сплати судового збору мають, зокрема, інваліди II групи.

Таким чином, оскільки позивач на час звернення до суду з даним позовом має інвалідність ІІІ групи, він звільнений від сплати судового збору, а отже питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 242, 244-250, 255, 263, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1, 87557, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, 86/12) до Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: 00034022; 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Донецький обласний військовий комісаріат (ЄДРПОУ: 02301764, 87535, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Новотрубна, 16 ) про визнання протиправним та скасування п. 57 протоколу № 60 від 15.06.2018 та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 57 протоколу № 60 від 15.06.2018 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1, 87557, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Київська, 86/12) одноразової грошової допомоги.

Зобовязати Міністерство оборони України (ЄДРПОУ: 00034022; 03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6) повторно розглянути висновок Донецького обласного військового комісаріату (ЄДРПОУ: 08301764; 87535, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Новотрубна, 16) щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1, 87557, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Київська, 86/12) у звязку з отриманням ним інвалідності при виконанні обовязків військової служби в Демократичній республіці Афганістан, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 грудня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.