Рішення № 78892939, 28.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року м. Житомир справа № 240/4978/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в частині повернення без прийняття будь якого рішення щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у звязку зі встановленням йому 3 групи інвалідності та зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо призначення йому одноразової грошової допомоги та негайно перерахувати УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області кошти у сумі 276150 грн для виплати йому одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу в ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, звільнений зі служби за станом здоровя. Під час огляду МСЕК з 04.07.2018 йому було встановлено ІІІ групу інвалідності. У звязку з чим, він звернувся до Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з метою отримання одноразової грошової допомоги. Проте, Департамент фінансово-облікової політики МВС України повернув без розгляду матеріали на призначення одноразової грошової допомоги з посиланням на п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21 жовтня 2015 року №850. На думку позивача, МВС України внаслідок помилкового трактування змісту п. 4 Порядку № 850 порушило його право на отримання одноразової грошової допомоги.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, щодо причин неявки суд не повідомив, направив до суду відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи до суду не прибув пояснень щодо суті заявлених вимог не надав.

Усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих позивачем пояснень та дослідження письмових доказів, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.

04.08.2004 ОСОБА_1 НАСК "Оранта" було проведено виплату страхового відшкодування у звязку зі встановленням 10 % втрати працездатності.

20 липня 2018 року за результатами первинного огляду ОСОБА_1 з 04.07.2018 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ та видано довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №101150.

У зв'язку з чим, 26.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги.

ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 15.10.2018 №1423/29/105/05-2018 за підписом Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3, повідомлено позивачу, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України матеріали ОСОБА_1 з питання призначення одноразової грошової допомоги розглянуто та повернуто без прийняття рішення, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, що за умовами п.4 Порядку, затвердженого Постановою №850 від 21.10.2015 не дає йому права на отримання грошової допомоги у більшому розмірі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом ОСОБА_4 України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної статті постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції .

Згідно із п.3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги, є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п.2 Порядку № 850).

Відповідно до п.7-9 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

З наведених норм Порядку №850 вбачається, що саме Міністерство внутрішніх справ України вирішує питання про виплату одноразової грошової допомоги на підставі документів, направлених керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, із прийняттям одного із рішень, передбачених п.9 Порядку №850 (рішення про призначення або рішення про відмову у призначенні грошової допомоги).

Як встановлено судом, МВС не прийнявши за результатом розгляду документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, жодного з зазначених вище рішень, всупереч пункту 9 Порядку №850, 14.07.2017 повернуло ліквідаційній комісії УМВС України у Житомирській області матеріали без прийняття рішення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Щодо підстав повернення матеріалів без розгляду, суд зазначає наступне.

З 07.11.2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VІІІ), згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Пунктом 4 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Як зазначалось раніше, відповідач у листі посилався на пункт 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850.

Згідно з вказаною нормою, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Однак, Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850, а саме: за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Жодна із таких підстав не була вказана відповідачем.

З наявної у матерілах справи копії довідки МСЕК серії 12 ААБ №101150 від 20.07.2018 ОСОБА_1 було проведено первинний огляд та встановлено ІІІ групу інвалідності з 04.07.2018, пов'язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Отже, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності є дата, визначена в довідці медико-соціальної експертної комісії, тобто 04.07.2018.

Таким чином, на думку суду, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію".

Наведені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 та від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного та з метою захисту прав позивача, суд приходить до висновку що відповідачем було допущено протиправну бездіяльності щодо не розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ України, а також, у зв'язку з неприйняттям МВС України рішення передбаченого п. 9 Порядку № 850.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача відповідача прийняти рішення щодо призначення йому одноразової грошової допомоги та негайно перерахувати УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області кошти у сумі 276150 грн для виплати йому одноразової грошової допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Міністерства внутрішніх справ щодо прийняття відповідного рішення за результатом розгляду заяви про призначення одноразвої грошової допомоги.

Крім того, суд наголошує, що фактично по суті заява ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у звязку зі встановленням 3 групи інвалідності розглянута не була.

Отже, суд вважає, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження МВС України та зобов'яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.

Водночас, на думку суду належним способом захисту порушеного права позивача є зобовязання Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у звязку зі встановленням 3 групи інвалідності та прийняти рішення відповідно до Постанови Кабінету ОСОБА_4 України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Натомість відповідачем не доведено правомірності своєї бездіяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобовязати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду. Крім того, це є правом, а не обовязком суду.

Приймаючи до уваги обставини справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Житомир,10029 , РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 00032684), третя особа: УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області (вул.Старий Бульвар, 5/37,м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду заяви повернення заяви ОСОБА_5 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ України без прийняття рішення.

Зобов'язатиМіністерство внутрішніх справ України розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та прийняти рішення відповідно до Постанови Кабінету ОСОБА_4 України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні позову в частині позовних вимог щодо зобов'язання прийняти рішення щодо призначення йому одноразової грошової допомоги та негайно перерахувати УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області кошти у сумі 276150 грн для виплати йому одноразової грошової допомоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева