Рішення № 78892867, 10.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 р. Справа№265/7806/17

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грищенка Є.І.,

суддів Чучка В.М.,

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Волікової О.О.,

представника відповідача 1 - ОСОБА_2,

представника відповідача 2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Кабінету Міністрів України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Маріупольської міської ради, Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про зобов’язання надати довідкову статистичну інформацію на інформаційних запит та здійснити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Орджонікідзквського районного суду міста Маріуполя з позовною заявою (з урахуванням уточнюючої позовної заяви) до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі -відповідач 1), Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Маріупольської міської ради, Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про зобов’язання ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути інформаційний запит від 10.10.2017 року у відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», визнання дії ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які виразились у не розгляді запиту у відповідності до строку та у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» неправомірними, зобов’язання Кабінет Міністрів України здійснити дії, направлені на фінансування на виплату пенсії як інваліду війни першої групи у розмірі чотири мінімальні пенсії за віком, що встановлено постановою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ОСОБА_6 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Маріуполі з інформаційним запитом про надання інформації щодо кількості громадян щодо яких не виконується рішення суду про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії інвалідам війни першої ОСОБА_6 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя направлено зазначений інформаційний запит відповідача 1 для розгляду за належністю.

ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на запит позивача від 10.10.2017 року повідомлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» інформація, що містить персональні дані та знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, має обмежений доступ та статус конфіденційності.

Позивач вважає такі дії неправомірними та такими, що порушують його конституційні права, а тому просив суд зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути інформаційний запит від 10.10.2017 року, визнати неправомірними дії ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду інформаційного запиту позивача від 10.10.2017 року. Крім того, позивач просив суд зобов’язати Кабінет Міністрів України здійснити дії направлені на фінансування через державний бюджет ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України виплату пенсії йому, як інваліду війни першої групи, що встановлено Постановою Вищого адміністративного суду від 16.01.2014 року.

10 травня 2018 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

30 травня 2018 року на адресу суду від ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач 1 повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Відповідач 1 зазначив, що ним було отримано інформаційний запит ОСОБА_4 про надання інформації відносно інших осіб, які перебувають на обліку в управлінні та отримують пенсію по інвалідності першої групи, однак, інформація, яка міститься в пенсійний справі особи належить до конфіденційної, тому відповідач не має права надати ОСОБА_4 зазначену інформацію. Свої дії відповідач 1 обґрунтовує Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року №2297, «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657, «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року № 851.

06 червня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

24 липня 2018 року від Кабінету Міністрів України на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якій відповідач 2 повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що у відповідності до норм чинного законодавства розподіл видатків держбюджету не передбачає видатки фізичним особам, тому Кабінет Міністрів України не має повноважень на здійснення певних дій направлених на фінансування ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на виплату пенсії ОСОБА_4.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2018 року адміністративну справу передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року справу прийнято до розгляду судді Грищенку Є.І., призначено розгляд справи колегіально у складі трьох суддів за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 10 грудня 2018 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16 листопада 2018 року призначено колегію суддів у складі головуючого судді – Грищенка Є.І. та суддів Чучка В.М., Череповського Є.В.

Позивач та треті особи, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином до суду не з’явились.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_7, відповідно до посвідчення № 695005 є інвалідом першої групи та має право на пільги та переваги, встановлені для інвалідів Вітчизняної війни.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4, як інваліду війни першої групи відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком з 01 листопада 2010 року.

10 жовтня 2017 року ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_6 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Маріуполі з інформаційним запитом про надання інформації щодо кількості громадян щодо яких не виконується рішення суду про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії інвалідам війни першої групи.

ОСОБА_6 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя направлено зазначений інформаційний запит ОСОБА_4. до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для розгляду за належністю.

ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на запит позивача від 10.10.2017 року повідомлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» інформація, що містить персональні дані та знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, має обмежений доступ та статус конфіденційності.

Позивач вважає такі дії неправомірними та такими, що порушують його конституційні права, а тому просив суд зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути інформаційний запит від 10.10.2017 року, визнати неправомірними дії ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду інформаційного запиту позивача від 10.10.2017 року та зобов’язати Кабінет Міністрів України здійснити дії направлено на фінансування через державний бюджет ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України виплату пенсії як інваліду війни першої групи, що встановлено Постановою Вищого адміністративного суду від 16.01.2014 року.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно з положеннями статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статей 5, 7 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Право на інформацію охороняється законом.

Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати право особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Законом регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 1ЗаконуУкраїни «Про доступ до публічної інформації»публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 ЗаконуУкраїни «Про доступ до публічної інформації» визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно зі змістом статті 4 Закон України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 ЗаконуУкраїни «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит. Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених Законом.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Строк розгляду запитів на інформацію врегульований статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з частиною першою якої розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження - частина 4 статті 20 вказаного Закону.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача із інформаційним запитом від 10.10.2017 року, проте відповідач листом від 10.11.2017 року повідомив, що увідповідності до положень чинного законодавства не допускається збір, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Суд вважає таку відповідь на запит ОСОБА_4 неналежною з огляду на наступне.

Згідно статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Законувизнаються:

1)суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2)юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3)особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4)суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закон України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, на розпорядників публічної інформації покладено обов'язок надавати на запити зацікавлених осіб вже реально існуючу на момент отримання запиту (тобто раніше створену і в силу цього вже наявну в розпорядженні) інформацію.

Вказана норма не містить вичерпного переліку суб'єктів владних повноважень, як розпорядників публічної інформації, оскільки містить вказівку на те, що такими є і інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Під владними управлінськими функціями слід розуміти діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

За приписами ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.

Доступ до таких документів надається відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону, зокрема, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Суд зауважує, що у даному випадку відсутня жодна з вищезазначених умов, які б обмежували доступ до інформації стосовно кількості громадян щодо яких не виконується рішення суду про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії інвалідам війни першої групи, а тому позовні вимоги в частині визнання дій ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з надання неналежної відповіді на інформаційний запит від 10 жовтня 2017 року та зобов’язання розглянути інформаційний запит позивача та надати відповідь на нього, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання Кабінету Міністрів України здійснити дії, направлені на фінансування через державний бюджет ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України виплату пенсії позивачу, як інваліду війни першої групи, що встановлено постановою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 року, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 6 Конституції України, органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах та відповідно до законів України.

Статті 113 та 117 Конституції України визначають, що Кабінет міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Частиною 1 статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Згідно частин 2, 3 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 96 Конституції України Держаний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає Верховні раді України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету поточного року.

Відповідно до ст. 37 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України подає Кабінету Міністрів України для розгляду проект закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

Пунктом 3 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України встановлено головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

Нормами Бюджетного кодексу України визначено що, розподіл видатків Державного бюджету України здійснюється згідно з відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджету.

Відповідно до витягу з додатку №3 до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету Пенсійного фонду України є 250600, за яким передбачено фінансове забезпечення виплати пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду.

Як вбачається з наведеного, розподіл видатків державного бюджету не передбачає видатків окремим фізичним особам. Отже, Кабінет Міністрів України не має повноважень на здійснення дій направлених на фінансування через державний бюджет ОСОБА_5 Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплату пенсії позивачу, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Кабінету Міністрів України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Маріупольської міської ради, Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про зобов’язання надати довідкову статистичну інформацію на інформаційних запит та здійснити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з надання неналежної відповіді на інформаційний запит ОСОБА_4 від 10.10.2017 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути інформаційний запит ОСОБА_4 від 10.10.2017 року та надати відповідь на запитувану інформацію з урахуванням правової оцінки наданої в судовому рішенні.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 20 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Головуючий суддя Грищенко Є.І.

Судді Чучко В.М.

ОСОБА_1