Рішення № 78892337, 27.12.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/15214/17

Провадження № 2-а/263/99/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Чапни А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом, який згодом уточнив, до Маріупольського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області, просив суд: відновити строк на оскарження, так як він був пропущений з поважних обставин, оскільки рішення № 99 від 27.09.2017 року позивачу ОСОБА_1 було надіслано 13.10.2017 року та отримано позивачем 24.10.2017 року, два рішення в різних конвертах про відмову в призначенні пенсії № 118 від 03.10.2017 року були надіслані відповідачем 24.10.2017 року та отримані позивачем 10.11.2017 року; визнати протиправними дії відповідача по відмові у включені до стажу ОСОБА_1 при нарахуванні пенсії періоду роботи з 10.01.1990 року по 16.01.1991 року, з 01.12.1992 року по 31.10.1994 року, з 01.11.1994 року по 25.12.1996 року, з 26.12.1996 року по 07.07.2000 року, періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2014 року по 31.10.2017 року; скасувати рішення № 99 від 27.09.2017 року, два рішення № 118 від 03.10.2017 року та зобов'язати відповідача призначити позивачу ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періоду роботи з 10.01.1990 року по 16.01.1991 року, з 01.12.1992 року по 31.10.1994 року, з 01.11.1994 року по 25.12.1996 року, з 26.12.1996 року по 07.07.2000 оку. та періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 року по 31.12.2012 року та з 01.01.2014 року по 31.10.2017 року, починаючи з 07.04.2017 року. Судові витрати покласти на відповідача.

На обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на наступне.

07.04.2017 року позивачу виповнилося 60 років. Протягом 3-х місяців позивач має право звернутись з заявою про призначення пенсії з 07.04.2017 р. Так, 05.07.2017 року позивач звернувся до УПФУ з заявою для нарахування пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто не пропустив 3-х місячний строк для звернення.

24.10.2017 року позивач отримав поштою від УПФУ рішення про відмову в призначенні пенсії № 99 від 27.09.2017 р. Основним доводом УПФУ було те, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 11 років 5 місяців 11 днів, що не відповідає умовам п. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». До стажу роботи відповідач не включив навчання в міському ПТУ, період роботи з 10.01.1990 р. по 16.01.1991 р.; з 15.11.1991 р.; з 01.11.1994 р. по 25.12.1996 р.; з 26.12.1996 р. Також відповідач не включив до стажу роботи період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 р. по 31.12.2012 р. та з 2014 р.

10.11.2017 р. позивач отримав поштою від УПФУ ще два рішення в різних конвертах про відмову в призначенні пенсії № 118 від 03.10.2017 р. та за таким же номером № 118 від 03.10.2017 р., але різні за змістом.

Основним доводом у першому рішенні УПФУ було те, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 12 років 9 місяців 6 днів, що не відповідає умовам п.1ст.26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Закон 1058). До стажу роботи відповідач не включив період роботи з 16.10.1986 р. по 05.05.1987 р.; з 10.01.1990 р. по 16.01.1991 р.; з 15.11.1991 р.; з 01.11.1994 р. по 25.12.1996 р.; з 26.12.1996 р. Також відповідач не включив до стажу роботи період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 р. по 31.12.2012 р. та з 2014 р.

Основним доводом у другому рішенні УПФУ було те, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 13 років З місяця 26 днів, що не відповідає умовам п.1ст.26 Закону 1058. До стажу роботи відповідач не включив період роботи з 10.01.1990 р. по 16.01.1991 р.; з 15.11.1991 р.; з 01.11.1994 р. по 25.12.1996р.; з 26.12.1996р. Також відповідач не включив до стажу роботи період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 р. по 31.12.2012 р. та з 01.01.2014 р.

Таким чином, в останній редакції рішення відповідача до загального страхового стажу позивача ОСОБА_1 увійшло 13 років З місяці 26 днів.

З таким висновком позивач не погоджується з наступних підстав.

Стосовно не зарахування до стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 р. по 31.12.2012 р. та з 01.01.2014 р. по 2017 р.(включно) пояснив, що при наданні заяви для призначення пенсії, він надав до УПФУ для зарахування стажу роботи довідку Маріупольської об’єднаної ДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, де вказано, що позивач ОСОБА_1 сплачував податки, за період 01.05.2004 р. по 30.09.2005 р., з 01.10.2005 р. по 31.03.2007 р., з 01.04.2007 р. по 31.03.2014 р. та з 01.04.2014 р. по час видачі у жовтні 2017 р. довідки №20963/10/613-05-84.

Згідно з довідкою Маріупольської об’єднаної ДПІ ГУ ДФС у Донецькій області позивач ОСОБА_1 01.04.2004 р. був взятий на податковий облік як суб’єкт підприємницької діяльності в Приморському відділенні Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Позивач надав відповідачу усі можливі документи, які підтверджують стаж роботи позивача у період з 10.01.1990 р. по 16.01.1991 р.; з 15.11.1991 р.; з 01.11.1994 р. по 25.12.1996 р.; з 26.12.1996 р. та періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 р. по 31.12.2012 р. та з 01.01.2014 р. по 31.10.2017 р.(включно).

Окрім того, позивач може надати пояснення двох свідків по кожному спірному періоду, які знали позивача по спільній з ним роботі.

Відповідно до п.5 “Порядку надання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, днем звернення за пенсією, є день прийняття органом, який призначає пенсію заяви про призначення, перерахунок, поновлення чи перехід з одного виду пенсії на інший.

05.07.2017 р. позивач звернувся до УПФУ з заявою для нарахування пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням № 99 від 27.09.2017 р. та двома рішеннями № 118 від 03.10.2017 р. позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.

Відсутність кадрових документів в архівній установі та неможливість надання її підприємством не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії.

Враховуючи вищенаведене вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії. Вважає дії відповідача неправомірними у відмові в допиті свідків та відмові у включенні періоду з 10.01.1990 р. по 16.01.1991 р.; з 15.11.1991 р.; з 01.11.1994 р. по 25.12.1996 р.; з 26.12.1996 р. та періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 р. по 31.12.2012 р. та з 01.01.2014 р. по 2017 р.(включно) при призначенні пенсії за віком.

12.01.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

04.07.2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Центральною об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя за призначенням пенсії за віком. Заявником для розгляду було надано наступні документи: трудову книжку, паспорт, ідентифікаційний номер, довідку 25098/10/613-05-84 від 20.07.2017 року щодо сплати єдиного податку, видану Маріупольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області; архівну довідку № 274 від 02.10.2017 року про навчання у Професійно - технічному училищі № 74; військовий квиток серія НУ № 7468919, в якому зазначено, що період дійсної військової служби відсутній.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійні страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ним 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 1 п. З Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди, з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При розрахунку загального страхового стажу ОСОБА_3 не зараховані наступні періоди роботи:

- з 16.10.1986 р. по 05.05.1987 р. в якості оператора котельної, так як запис про звільнення не засвідчено підписом інспектору відділу кадрів;

- з 10.01.1990 р. по 16.01.1991 р. в якості техніка - конструктора в інженерно - технічному кооперативі «ИНТЕК», тому що запис при звільненні засвідчено підписом без зазначення посади особи, яка здійснила запис;

- з 15.11.1991 р. в якості заправника в підприємстві «Май», тому що не має запису про звільнення з даного підприємства;

- з 01.11.1994 р. по 25.12.1996 р. в якості директора в ТОВ «ЯК», тому що запис в трудовій книжці не засвідчено підписом відповідальної особи;

- з 26.12.1996 р. в якості водія а ПП «Юг-Блок», тому що відсутній запис про звільнення, а згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань дане підприємство було ліквідоване в 09.09.2009 році;

- період підприємницької діяльності - з 01.01.2004 року по 31.12.2013 рік, та 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, так як відсутня інформація про сплату страхових внесків в системі застрахованих осіб.

Згідно з реєстром застрахованих осіб в страховий стаж ОСОБА_3 зараховано період здійснення підприємницькою діяльності з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за періоди з 2004 р. по 2013 р., та після 2014 р. відсутня інформація.

Таким чином, загальний страховий стаж ОСОБА_3 за наданими документами складає 12 років 06 місяців 06 днів, що не відповідає умовам п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Право на пенсію ОСОБА_3 набуде при наявності 15 років страхового стажу.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат зазначив наступне. Згідно зі ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 кошти Пенсійного Фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов’язкове пенсійне страхування) та використовуються на: 1)виплату пенсій, передбачених цим Законом;

2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;

3) фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;

4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

До кошторису Пенсійного фонду України на 2015, 2016, 2017 роки не було закладено коштів для сплати компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Управління є бюджетною організацією, яка фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету. Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до ч.2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Рахунки управління є рахунками зі спеціальних режимом. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок спрямовані лише на вищезазначені потреби і не можуть бути спрямовані на задоволення інших вимог, оскільки це призводить до неможливості виплати управлінням відповідних виплат особам, які мають на це право. Згідно із п.п. 20 та 29 ч.1 ст. 166 Бюджетного кодексу України взяття зобов’язання без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

26.12.2018 року до суду надійшло знов заперечення, у якому відповідач зазначив, що рішення від 03.10.2017 року №118, де загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 12 років 9 місяців 6 днів – це проект рішення, а остаточним є рішення від 03.10.2017 року №118, де загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 13 років 3 місяці 26 днів.

За таких обставин позовні вимоги позивача не мають під собою жодних правових підстав.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з’явилися, від останньої до суду надійшла заява, в якій просила позовну заяву задовольнити та розглянути справу без її участі та без участі позивача.

Представник відповідача – Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на обставини зазначені у відзиві та запереченнях.

З урахуванням ч.4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи позицію сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Конституційний Суд України в своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуація та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначав: «В Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КонституцієюУкраїни та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені в певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру, або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначав, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, а також акцентував увагу на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стабільність правового регулювання проявляється в неприпустимості внесення довільних змін до діючої системи норм і є віддзеркаленням підтримання довіри громадян до законів та дій держави.

Невиплата пенсії нівелює саму сутність права на пенсію та є перепоною в реалізації закріпленого статтею 21 Конституції України права, що всі люди є вільні й рівні у своїй гідності та правах. Отже своєю бездіяльністю відповідач порушив вимоги статті 21 Конституції України, що є нормою прямої дії.

Рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено в міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статті 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року (стаття 14), ратифікованих Україною, та в Загальній декларації прав людини 1948 року (статті 1, 2, 7).

Рівність усіх перед законом, що випливає із частини першої статті 24 Конституції України, впливає на регулювання всіх суспільних відносин.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави». А встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

Також, Конституційний суд України у рішенні від 11.10.2005 року №8-рп/2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судом встановлено, позивач звернувся до УПФУ із заявою від 04.07.2017 року для нарахування пенсії за віком.(а.с.107).

Відповідно до копії рішення № 99 від 27.09.2017 року про відмову в призначенні пенсії зазначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами складає 11 років 5 місяців 11 днів, що не відповідає умовам п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Зазначено, що право на пенсію за віком ОСОБА_1 набуде при наявності 15 років страхового стажу. Роз’яснено, що у разі незгоди ОСОБА_1 з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом одного року з моменту прийняття рішення але не пізніше одного місяця з моменту ознайомлення заявника з прийнятим рішенням, або в судовому порядку.(а.с.12).

Відповідно до рішення № 118 від 03.10.2017 року про відмову в призначенні пенсії зазначено, що при розрахунку загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано наступні періоди роботи:

з 10.01.1990 року по 16.01.1991 року в якості техніка-конструктора в інженерно-технічному кооперативі «ИНТЕК», так як запис при звільненні засвідчено підписом без зазначення посади особи, яка здійснила запис;

з 15.11.1991 року в якості заправника в підприємстві «Май», так як не має запису про звільнення з даного підприємства;

з 01.11.1994 року по 25.12.1996 року в якості директора ТОВ «ЯК», так як запис в трудовій книжці не засвідчено підписом відповідальної особи;

з 26.12.1996 року в якості водія в ПП «Юг-Блок», так як відсутній запис про звільнення згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, дане підприємство ліквідовано 09.09.2009 року;

періоди підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.12.2013 року, з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, так як відсутня інформація в системі застрахованих осіб. Згідно з реєстром застрахованих осіб в страховий стаж ОСОБА_1 зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за період з 2004 року до 2013 року та після 2014 року відсутня інформація.

Таким чином, загальний страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами складає 13 років 3 місяців 26 днів, що не відповідає умовам п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Зазначено, що право на пенсію за віком ОСОБА_1 набуде при наявності 15 років страхового стажу. Роз’яснено, що у разі незгоди ОСОБА_1 з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом одного року з моменту прийняття рішення але не пізніше одного місяця з моменту ознайомлення заявника з прийнятим рішенням, або в судовому порядку.

Відповідно до рішення № 118 від 03.10.2017 року про відмову в призначенні пенсії зазначено, що при розрахунку загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано наступні періоди роботи:

з 16.10.1986 р. по 05.05.1987 р. в якості оператора котельної, так як запис про звільнення не засвідчено підписом інспектора відділу кадрів;

з 10.01.1990 року по 16.01.1991 року в якості техніка-конструктора в інженерно-технічному кооперативі «ИНТЕК», так як запис при звільненні засвідчено підписом без зазначення посади особи, яка здійснила запис;

з 15.11.1991 року в якості заправника в підприємстві «Май», так як не має запису про звільнення з даного підприємства;

з 01.11.1994 року по 25.12.1996 року в якості директора ТОВ «ЯК», так як запис в трудовій книжці не засвідчено підписом відповідальної особи;

з 26.12.1996 року в якості водія в ПП «Юг-Блок», так як відсутній запис про звільнення, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, дане підприємство ліквідовано 09.09.2009 року;

період підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.12.2013 року, з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, так як відсутня інформація про сплату страхових внесків в системі застрахованих осіб. Згідно з реєстром застрахованих осіб в страховий стаж ОСОБА_1 зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за період з 2004 року до 2013 року та після 2014 року відсутня інформація.

Таким чином загальний страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами складає 12 років 06 місяців 06 днів, що не відповідає умовам п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Зазначено, що право на пенсію за віком ОСОБА_1 набуде при наявності 15 років страхового стажу. Роз’яснено, що у разі незгоди ОСОБА_1 з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом одного року з моменту прийняття рішення але не пізніше одного місяця з моменту ознайомлення заявника з прийнятим рішенням, або в судовому порядку.

Із копії трудової книжки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, вбачається, що останній 16.10.1986 року прийнятий оператором котельної на Іллічівський район на опалювальний період, 05.05.1987 року звільнений у зв’язку із закінченням опалювального сезону, запис про звільнення не засвідчено підписом інспектора відділу кадрів. . З 10.01.1990 року прийнятий на роботу в інженерно-технічний кооператив «ИНТЕК» техніком-контролером, 16.01.1991 року звільнений за власним бажанням, запис при звільненні засвідчено підписом без зазначення посади особи, яка здійснила запис. З 15.11.1991 року прийнятий заправником на автозаправку, однак запис про звільнення з автозаправки відсутній. З 01.11.1994 року прийнятий на посаду директора ТОВ «ЯК», 25.12.1996 року звільнений за власним бажанням, запис в трудовій книжці не засвідчено підписом відповідальної особи. З 26.12.1996 року прийнятий на посаду водія ПП «Юг-Блок», 07.07.2000 року звільнений за власним бажанням. Усі записи у трудовій книжці завірені печатками відповідних підприємств, окрім запису від 15.11.1991 року про прийняття на роботу на автозаправку.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 06 квітня 2004 року зареєструвався як фізична особа-підприємець, про що зроблено запис 01.04.2004 року у журналі обліку реєстраційних справ за №04052784Ф0010794.

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків від 02.04.2008 року №1831, ОСОБА_1 узятий на облік в органи державної податкової служби від 22.04.2004 року за №97.

Згідно з квитанціями ОСОБА_1 18.12.2013 року сплатив 230 грн., призначення платежу - єдиний податок; 25.10.2017 року – 7282,00 грн., призначення платежу – ЕСВ для ФОП, у тому числі спрощена система оподаткування; 01.09.2016 року 1515,00 грн., призначення платежу – ЕСВ для ФОП, у тому числі спрощена система оподаткування; 19.12.2012 року 215,00 грн., призначення платежу - єдиний податок.

Відповідно до довідки, наданої Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 12.10.2017 р. №20963/10/61-05-84 ОСОБА_1, останній з 01.05.004 року по 30.09.2005 р. платник єдиного податку, 2 групи, Згідно карток сплачено єдиного податку по 200 грн. кожного місяця з квітня 2004 р. по вересень 2005 р., з 01.10.2005 р. по 31.03.2007 р. – загальна система оподаткування. 01.10.2005 по 31.12.2005 р. – доход не задекларовано. 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. – 5255,00 грн. – сума оподаткованого доходу. 01.01.2007 р. по 31.03.2007 р. – доход не задекларовано. 01.04.2007 р. – 31.03.2014 р. – платник єдиного податку, 2 групи, 01.04.2014 р. по теперішній час (час складання довідки) – платник загальної системи, доход не здекларовано.

Згідно з випискою станом на 15.11.2017 р. Форма ОК 5, з 2014 р. по 2017 р. сплати страхових внесків для пенсії зроблено не було.

Відповідно до повідомлення від 19.10.2017 року проведено реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до протоколу № 4452 від 03.10.2017 року ОСОБА_1 має загальний стаж 12 років 9 місяців 06 днів та не має права на пенсію.

Згідно з розрахунком стажу, загальний стаж ОСОБА_1 складає 12 років 9 місяців 06 днів.

Відповідно до запиту від 29.09.2017 року № 20611/03, надісланого Центральним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області на адресу Комунальної установи «Трудовий архів м.Маріуполя», відповідач просить повідомити, чи передавались на державне зберігання документи підприємств ПП «Юг-Блок», ТОВ «ЯК», ІТК «ІНТЕК», просив надати довідки на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджують періоди роботи на підприємстві «Юг-Блок» 26.12.1996 року (наказ № 142 від 26.12.1996 р.) по 07.07.2000 року (наказ № 84 від 07.07.2000р.) на посаді водія; ТОВ «ЯК» з 01.11.1994 року (наказ № 80 від 05.11.1994 р.) по 25.12.1996 року (наказ № 195 від 25.12.1996 р.) на посаді директора; ІТК «ІНТЕК» з 10.01.1990 року (протокол № 19 від 10.01.1990 р.) по 16.01.1991 року (протокол № 31 від 15.01.1991 р.) на посаді техніка-конструктора – згідно з даними трудової книжки.

Однак, суд зазначаэ, що в матеріалах, наданих управлінням пенсійного фонду до суду не міститься відповіді Комунальної установи «Трудовий архів м.Маріуполя» на вказаний запит. Відповідно до листа від 04.07.2017 року за №227/02 з УПФУ в Жовтневому районі м.Маріполя надіслано запит до Жовтневого відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області про надання відомостей щодо того, з якого часу та на якому виді оподаткування знаходиться (знаходився) як ФОП та надати доходи поквартально за весь період діяльності та вказати суми доходів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно з відповіддю Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області від 20.07.2017 року №25098/10/613-05-84, ОСОБА_1 з 01.05.2004 р. по 30.09.2005 р. – платник єдиного податку, 2 групи. З 01.10.2005 р. по 13.03.2007 р. – загальна система оподаткування, з 01.10.2005 р. по 31.12.2005 р. – доход не задекларовано, з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. – 5255,00 грн. – сума оподаткованого доходу, з 01.01.2007 р. по 31.03.2007 р. – доход не задекларовано, з 01.04.2007 р. по 31.03.2014 р. – платник єдиного податку 2 групи, з 01.04.2014 р. по теперішній час (день надання відповіді) – платник загальної системи, дохід не задекларовано.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК) за звітний 1999 рік сплачено страхових внесків для пенсії – 765,00 грн., за 2013 рік – 13835,00 грн., з 2014 по 2016 рік включно – відомості про сплату страхових внесків відсутні. Відповідно до акту, який складається за результатами проведення позапланової перевірки щодо додержання суб’єктом господарювання (ОСОБА_1М.) вимог законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування від 07.12.2017 року №293/08.3-18, виявлено ряд порушень.

Приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування від 07.12.2017 року №173 виданим ФОП ОСОБА_1, вказано про необхідність до 07.01.2017 року усунути виявлені порушення у повному обсязі шляхом подання звітів до органу Пенсійного фонду України згідно з діючим законодавством за 2004-2010 роки.

За вимогою про сплату боргу від 07.12.2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вимагає сплатити ОСОБА_1 недоїмки страхових внесків у сумі 1671,09 грн.

Згідно з чеком Укрпошти 08.12.2018 року вищевказані акт та припис про усунення порушення надіслано поштовим відправленням із замовленням на адресу ОСОБА_1 (а.с.121). Однак, згідно з копією конверта ОСОБА_1 не отримав лист, за закінченням строку зберігання його повернуто на адресу відправника.

Відповідно до службової записки від 16.05.2018 року в.о.начальника відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації ОСОБА_4 на ім’я голови комісії з припинення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області зазначено, що ОСОБА_1 надав звіти за 2013-2017 роки, звіти за 2004-2012 роки не надавав, 07.12.2017 року було складено акт та направлено його ОСОБА_1, 07.12.2017 року до акту було складено припис про усунення порушень, згідно з яким ОСОБА_1 необхідно надати звіти за 2004- 2010 роки, який також направлено ОСОБА_1, до часу складення службової записки вищевказані акт та припис не є узгодженими з ОСОБА_1

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1058- ІV).

Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Також, згідно з п.3.3 Постанови №22-1 від 25.11.2005 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Орган, що призначає пенсію, надає, між іншим, допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається великий обсяг прав та обов'язків органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Відповідно до приписів п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Тобто, законодавець визначає право особи на пенсію після всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 вищевказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на керівників підприємств, а тому відсутність підпису керівника підприємства або уповноваженої ним особи та/або печатки підприємства в трудовій книжці позивача не може позбавити його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання надання пенсії.

Відповідачем не спростовано недостовірність наданих позивачем даних, в межах своїх повноважень відповідачем витребувана відповідна інформація з уповноважених на те органів, що передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, проте відповіді на запит не отримано. Невірне заповнення трудової книжки (відсутність підписів уповноважених осіб, або відсутність прізвища особи, що зробила запис) не може бути підставою для обмеження належного соціального захисту пенсіонера.

Крім того, позивач зазначає, що має свідків, які відповідно до п. 18 Порядку можуть підтвердити його стаж, проте в матеріалах пенсійної справи не міститься показів таких свідків.

Таким чином, відмова в нарахуванні пенсії державного службовця через неправильно оформлені записи у трудовій книжці, суперечить нормам чинного законодавства України, в тому числі приписам статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 ст. 9 КАС України передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини та громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, порушене право позивача підлягає захисту шляхом відновлення строку на оскарження, визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, які полягають у відмові позивачу в призначенні пенсії відповідно до ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язання відповідача переглянути відповідно до норм діючого законодавства заяву позивача від 04.07.2017 року про призначення пенсії відповідно до Закону України ""Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином суд вважає, що рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про не зарахування до трудового стажу періодів роботи, щодо яких було здійснено запит до Комунальної установи «Трудовий архів м.Маріуполя» та не отримано відповіді, є передчасним.

Щодо вимоги зарахування до стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 р. по 31.12.2012 р., з 01.01.2014 р. по 31.10.2017 р. суд зазначає наступне.

За визначенням статті 1 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 803-XII, в редакції, чинній у 1995-1998 роках), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно з положеннями пункту "б" частини 3 цієї ж правової норми Закону № 803-XII в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

У спірні періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності діяла Інструкція про порядок сплати і обліку страхових та інших внесків підприємств, установ, організацій і громадян до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1). За громадян, працюючих у окремих осіб за угоди, наймач сплачує внески за тими ж нормами, як і підприємства. Всі підприємства, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, і особи, що наймають окремих громадян за угодами, зобов'язані зареєструватись як платники внесків в органах ПФУ у містах і районах.

Окрім цього, за правилами частини 1, пункту "а" частини 2 статті 56, частини 1 статті 66 Закону № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) (який діяв у спірні періоди трудової діяльності позивача) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків. У заробіток для обчислення пенсій включається всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Аналогічне визначення поняття "страховий стаж" міститься і в абз.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV), а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

З вказаного вбачається, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.

Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У відповідності до пункту "б" частини 1 статті 3 Закону № 1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що чинним законодавством чітко визначено умови зарахування при обрахунку пенсії періодів трудової діяльності підприємця, а саме: сплата страхових внесків, що підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків. При цьому, до страхового стажу включаються тільки ті місяці, за які сплачені страхові внески, надання спеціальних торгових патентів, свідоцтв про сплату єдиного податку, патентів про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, довідок про сплату страхових внесків на підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності передбачено лише для фізичних осіб, які перебували на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 06 квітня 2004 року зареєструвався як фізична особа-підприємець, про що зроблено запис 01.04.2004 року у журналі обліку реєстраційних справ за №04052784Ф0010794.

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків від 02.04.2008 року №1831, ОСОБА_1 узятий на облік в Жовтневому міжрайонному ДПІ Приморське відділення м.Маріуполя від 22.04.2004 року за №97.

Згідно з квитанціями ОСОБА_1 18.12.2013 року сплатив 230 грн., призначення платежу - єдиний податок; 25.10.2017 року – 7282,00 грн., призначення платежу – ЕСВ для ФОП, у тому числі спрощена система оподаткування; 01.09.2016 року 1515,00 грн., призначення платежу – ЕСВ для ФОП, у тому числі спрощена система оподаткування; 19.12.2012 року 215,00 грн., призначення платежу - єдиний податок.

Відповідно до довідки, наданої Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 12.10.2017 р. №20963/10/61-05-84 ОСОБА_1, останній з 01.05.004 року по 30.09.2005 р. платник єдиного податку, 2 групи, Згідно карток сплачено єдиного податку по 200 грн. кожного місяця з квітня 2004 р. по вересень 2005 р. включно, з 01.10.2005 р. по 31.03.2007 р. – загальна система оподаткування. 01.10.2005 по 31.12.2005 р. – доход не задекларовано. 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р . – 5255,00 грн. – сума оподаткованого доходу. 01.01.2007 р. по 31.03.2007 р. – доход не задекларовано. 01.04.2007 р . – 31.03.2014 р. – платник єдиного податку, 2 групи, 01.04.2014 р. по теперішній час (час складання довідки) – платник загальної системи, доход не задекларовано.

Згідно з випискою станом на 15.11.2017 р. Форма ОК 5, з 2014 р. по 2017 р. відомості про сплату страхових внесків для пенсії відсутні.

Відповідно до повідомлення від 19.10.2017 року проведено реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Суд зазначає, що оскільки вказаними довідками підтверджено сплату позивачем, як суб'єктом підприємницької діяльності, збору до Пенсійного фонду та страхових внесків в період з 01.01.2013р. по 31.12.2013 р. зазначений період підлягає зарахуванню до страхового стажу (1 рік), що і було зараховано відповідачем відповідно до розрахунку стажу.

Разом з цим, суд зазначає, що в матеріалах справи маються копії квитанцій про сплату ОСОБА_1 18.12.2013 року 230 грн., призначення платежу - єдиний податок; 25.10.2017 року – 7282,00 грн., призначення платежу – ЕСВ для ФОП, у тому числі спрощена система оподаткування; 01.09.2016 року 1515,00 грн., призначення платежу – ЕСВ для ФОП, у тому числі спрощена система оподаткування; 19.12.2012 року 215,00 грн., призначення платежу - єдиний податок.

Отже, порушене позивача право підлягає захисту шляхом відновлення строку на оскарження, визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, які полягають у відмові позивачу в призначенні пенсії, оскільки строк позивачем був пропущений з поважних причин і це твердження відповідачем не спростовано.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача, а саме: в частині визнання дій відповідача по відмові у включені до стажу ОСОБА_1 при нарахуванні пенсії періодів роботи з 10.01.1990 р. по 16.01.1991 р.; з 01.12.1992 р. по 31.10.1994 р., з 01.11.1994 р. по 25.12.1996 р.; з 26.12.1996 р. по 07.07.2000 р. та періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 р. по 31.12.2012 р. та з 01.01.2014 р. по 31.10.2017 р. протиправними, скасувати рішення № 99 від 27.09.2017 року, два рішення №118 від 03.10.2017 року. Також, суд вважає за необхідне зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області переглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2017 року про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог чинного законодавства та з дотриманням прав та обов'язків органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення .

Крім того, у зв'язку з тим, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому підстав для стягнення з відповідача сплаченого на рахунок суду судового збору у повному обсязі не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв’язку з тим, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у розмірі 320,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 3, 19, 21-22, 55 Конституції України, ст.ст. 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відновлення строку на оскарження, визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження, визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 07.04.2017 року.

Скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 99 від 27.09.2017 року, два рішення про відмову в призначенні пенсії № 118 від 03.10.2017 року.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області переглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2017 року про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати у розмірі 320 ( триста двадцять) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого Апеляційного адміністративного суду або через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНКОПП НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий 20.01.1998 року Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Представник позивача: ОСОБА_2, НОМЕР_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідач: Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, адреса: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, 27-а.

Суддя: П.І.Папаценко