Рішення № 78892294, 22.12.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 803/85/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф. А.,

при секретарі судового засідання Журомській І.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2, позивач)звернувся в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (надалі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №131780-13.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2018 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

12.09.2018 року вказана справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю для її розгляду ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 17.09.2018 року прийнято дану справу до провадження та встановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №131780-13, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000,00 грн. Згідно з методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №66, та згідно даних Мінекономрозвитку, середньоринкова вартість транспортного засобу позивача з пробігом 59 800 км. становить 715 967,58 грн., що є меншим ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, у зв'язку з чим такий транспортний засіб не підлягає оподаткуванню транспортним податком. Також зазначає, що всупереч вимогам підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (надалі ПК України) Луцькою міською радою до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, не було прийнято та офіційно оприлюднено рішення про внесення змін до елементу транспортного податку (обєкту оподаткування). Вважає податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ, яким нараховано зобовязання з транспортного податку за 2016 рік, протиправним та просить його скасувати.

09.10.2018 року від представника відповідача надійшли заперечення проти позовної заяви, в яких просить відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного рішення зазначає, що об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 гривень та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно). Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2. Мінекономрозвитку даний автомобіль включено до переліку автомобілів які є обєктом оподаткування в 2016 році.

Ставка вказаного податку встановлена відповідно до статті 267 ПК України. Так, відповідно до пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України. Зазначена ставка податку також визначена рішенням Луцької міської ради від 02.02.2016 року №3/10 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку». Представник відповідача вказує, що у 2016 році не встановлювався новий податок (транспортний податок діяв і в 2015 році), а також не змінювалась його ставка, а лише змінювалися вимоги до обєкта оподаткування в частині обєму двигуна та вартості автотранспортного засобу. Тому, винесене відповідачем рішення є законним та не підлягає скасуванню.

29.10.2018 року від представника відповідача надійшло клопотання, в якому просив справу слухати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08.11.2018 року витребувано у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України повний розрахунок середньо ринкової вартості автомобіля марки TOYOTA, модель HIGHLANDER, рік випуску 2013, обємом двигуна 3456 см.куб, з пробігом 59800 км. станом на 01.01.2016 року.

26.11.2018 року надійшов лист від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3805-05/50926-05 від 21.11.2018 року «Щодо середньо ринкової вартості легкового автомобіля». На виконання ухвали суду від 08.11.2018 року Мінекономрозвитку вказало, що розрахована у 2016 році згідно з Методикою середньоринкова вартість легкового автомобіля Toyota Highlander з об'ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску та пробігом 59800 км становила 752 496,54 гривень (з ПДВ).

В судове засідання не зявився позивач, проте 20.12.2018 року від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених в заявах, поданих по суті справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозвязку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки TOYOTA модель HIGHLANDER, рік випуску 2013, з обємом двигуна 3456 куб.см., дата реєстрації 03.09.2013 року, номерний знак та серія транспортного засобу АС 3133 ВС, номер кузова НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 10). Пробіг вказаного транспортного засобу станом на 06.10.2015 року становив 59800 км., що підтверджується копією сервісної книжки з обслуговування транспортного засобу (а. с. 14).

01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким введено новий податок транспортний податок, який відповідно до статті 265, пункту 10.2 статті 10 ПК України є місцевим податком.

В подальшому, 01.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VІІІ (надалі Закон №909-VІІІ), згідно з яким підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України викладено у такій редакції: «Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайт».

Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

02.02.2016 року Луцька міська рада прийняла рішення №3/10 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку», яким затвердила Положення про транспортний податок у м. Луцьку та визнала таким, що з 01.01.2016 року втрачає чинність рішення Луцької міської ради від 28.01.2015 року №69/5. Згідно із пунктом 2.1 зазначеного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

29.06.2016 року Луцькою ОДПІ сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №131780-13, яким визначено суму грошового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. (а. с. 7).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 ПК України введено новий транспортний податок.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Обєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Як передбачено, підпунктом 267.3.1 пункту 267.3, пунктом 267.4 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як передбачено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 цього ж Кодексу, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно підпунктами 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Таким чином, ПК України встановлений обовязок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (надалі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у ПК України щодо обєкту оподаткування транспорн6им податком.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону від 24.12.2015 року №909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, а, відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Станом на 01.01.2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року складали 1 033 500 гривень.

Відтак, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Як вбачається з матеріалів справи, Луцька міська рада прийняла рішенням від 02.02.2016 року № 3/10 затвердила Положення про транспортний податок у м. Луцьку та визнала таким, що з 01.01.2016 року втрачає чинність рішення Луцької міської ради від 28.01.2015 року № 69/5. Згідно із пунктом 2.1 зазначеного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Отже, вищевказаним рішенням не встановлювався новий транспортний податок та не змінювалась його ставка, а лише змінювались вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, чим, фактично, запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку, а тому саме 2016 рік є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком.

Середньоринкова вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року №403, де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри:марка;країна-виробник;тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс;тип та робочий об'єм двигуна;потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обовязок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Положення пункту 13 Методики передбачають, що середньоринкову вартість автомобіля розраховує Мінекономрозвитку та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом використовується інформація про автомобілі, яка отримана від Мінекономрозвитку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача. Вказаної інформації матеріали справи не містять. Луцькою ОДПІ при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було перевірено середньоринкову вартість транспортного засобу позивача відповідно до методики визнання середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, а лише взято інформацію з ІС «Податковий блок» в системі облік платежів в підсистемі транспортний податок з якої вбачається, що позивача включено до переліку платників транспортного податку на 2016 рік. Тобто, з вищевказаного слідує, що Луцькою ОДПІ не вживалися будь-які заходи для проведення звірки даних щодо вказаного обєкта оподаткування, який перебуває у власності ОСОБА_2, що у свою чергу потягло за собою невірне визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля.

Щодо позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 05.06.2018 року №803/85/17 про залучення до участі у даній справі Мінекономрозвитку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, то суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обовязки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обовязки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Предметом даної справи є вирішення питання щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення, яким визначено позивачу розмір транспортного податку за звітний 2016 рік.

Відповідно до пункту першого Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує: формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління обєктами державної власності, розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, інтелектуальної власності, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), державних та публічних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів; формування та реалізацію державної політики у сфері державної статистики, державного матеріального резерву, експортного контролю; формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізацію державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності. Мінекономрозвитку є уповноваженим органом з питань координації діяльності з реалізації державного оборонного замовлення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі ніяким чином не впливатиме права, свободи, інтереси або обовязки Мінекономрозвитку, так як до його компетенції не входять повноваження у сфері справляння податків. Тому, судом не було залучено у розгляді даної справи Мінекономрозвитку як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Разом з тим, судом витребувано у Мінекономрозвитку розрахунок середньоринкової вартості автомобіля марки TOYOTA, модель HIGHLANDER, рік випуску 2013, з обємом двигуна 3456 см.куб, з пробігом 59800 км. станом на 01.01.2016 року.

Згідно наданої відповіді вартість легкового автомобіля Toyota Highlander з об'ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску та пробігом 59800 км становила 752 496,54 гривень (з ПДВ).

Виходячи з вищевказаного, даний автомобіль не є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, а відтак сума транспортного податку оскаржуваним податковим повідомленням рішенням визначена позивачу неправомірно.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду достатніх, належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №131780-13, а тому позов слід задовольнити повністю.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 640,00 грн., сплачений згідно з квитанцією №0.0.698531648.1 від 01.02.2017 року (а. с. 2).

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 29.06.2016 року №131780-13.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Теремнівська, будинок 41а, РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39497665) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер

Повний текст судового рішення складено 29.12.2018 року.