Рішення № 78892252, 20.12.2018, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/878/18

Провадження № 2/0158/394/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Корецької В.В.

при секретарі Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Позовні вимоги мотивує тим, що 07.06.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Зазначає, що 03.09.2016 року позичальник, ОСОБА_3 помер. Станом на дату смерті заборгованість останнього перед банком становить 5987,04 грн. з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, яка складається: 2807,22 тіло кредиту; 3129,82 грн. нараховано процентів за користування кредитом; 50 грн. нараховано пені.

Вказують, що спадкоємцями ОСОБА_3, який помер 03.09.2016 року є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та у встановлені законом строки не відмовилися від спадщини.

04.10.2017 року до відповідачів було направлено лист-претензію, згідно якого позивач предявив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було.

З врахуванням наведеного просить стягнути з відповідачів у користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07.06.2011 року у розмірі 5987,04 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.05.2018 року дану справу було прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

29.05.2018 року від відповідача ОСОБА_2 до суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого остання зазначила, що спадщину після смерті чоловіка не приймала, крім того строки звернення до суду із вказаним позовом позивачем були порушені, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.06.2018 року ухвалено судовий розгляд по даній справі проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

22.06.2018 року від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, однак відповідачі належним чином свої обовязки не виконали, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю. Також останніми подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.08.2018 року у задоволенні клопотання представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» про витребування доказів, шляхом направлення запитів було відмовлено.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не зявився, подав до суду заяву, згідно якої заявлені вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, від її представника ОСОБА_4 до суду подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, заявлені вимоги не визнають у їх задоволенні просять відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, подав до суду заяву, згідно якої заявлені вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

Всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, зясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і обєктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що 07.06.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку /а.с.11-45/.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, носять зобов'язальний характер. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено кредитною угодою.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії І-ЕГ №193676 від 05.09.2016 року виданого Ківерцівським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області, ОСОБА_3 помер 03.09.2016 року /а.с.50/.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, станом на 03.09.2016 року за ОСОБА_3 рахується заборгованість, яка становить 5987,04 грн. /а.с.6-10/.

У судовому засіданні також встановлено, що 24.01.2017 року представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Ківерцівської нотаріальної контори з претензією кредитора відносно боржника ОСОБА_3 /а.с.53/.

Згідно відповіді Ківерцівської державної контори від 17.02.2017 року на претензію банку, після смерті ОСОБА_3, станом на 17.02.2017 року ніхто із спадкоємців не звертався і спадкова справа заведена на підставі вашою претензії за №56/2017 року /а.с.54/.

Також вбачається, що 28.09.2017 року представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з листом-претензією про сплату заборгованості за кредитним договором від 07.06.2011 року укладеного між позивачем та ОСОБА_3 /а.с.55/.

За приписами ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Банк стверджує, що на момент смерті разом із ОСОБА_3 проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідачі по справі. Разом із цим, цю обставину доводить тільки тим, що в паспортах цих осіб зазначене однакове місце реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст.1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині

Згідно зі ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

При цьому, за змістом цієї статті ЦК України не зобов'язує учасників спадкових правовідносин з'ясовувати наявність усіх боргів, які мав спадкодавець за життя, та всіх кредиторів, які мають право вимоги за такими боргами. Єдиним обов'язком правонаступника є повідомлення кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1281 ЦК України), і лише якщо правонаступник знає про наявність таких кредиторів і має їхні координати.

Посилання в ст. 1281 ЦК України про необізнаність пред'явлення кредиторами претензій до спадкоємців не означає, що кредитори зобов'язані повідомляти спадкоємців про наявність вимог спадщини безпосередньо. Таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору, згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій (п. 189).

Згідно вимог ч. 2 ст. 1281 ЦК України позивач зобов'язаний протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Оскільки визначені ч. ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України строки є преклюзивними строками, сплив яких згідно із законом припиняє існування права вимоги кредитора внаслідок нездійснення ним свого права, тому у позивача станом на день звернення до суду було вже відсутнє матеріальне право на задоволення позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.

Поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання. Такий правовий висновок викладений у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.

Аналогічні правові висновки також містяться в Постанові Верховного Суду України від 12.04.2017, в справі № 6-2962цс16, в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року № 6-33цс15 та в постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2018 року № 14-53 цс 18.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що Банк повідомляв боржника ОСОБА_3, а також після його смерті - спадкоємців, відповідачів, про наявність боргу перед Банком та обов'язку його погасити.

В матеріалах справи міститься лише лист-претензія від 28.09.2017 року, адресована відповідачам по справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, однак представником АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів отримання останніми вказаної претензії.

Зокрема, позовна заява не містить обґрунтувань, що спадкоємці знали про борги спадкодавця, і такі обставини не доводилися позивачем в суді.

Поміж іншого, з листа Ківерцівської державної нотаріальної контори від 17.02.2017 року вбачається, що позивачу достеменно було відомо про смерть позичальника станом на 24.01.2017 року, тому саме з цього часу згідно з ч. 2 ст. 1281 ЦК України розпочався строк пред'явлення вимоги до спадкоємців.

Частиною 4 ст. 1281 ЦК України передбачено, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Враховуючи наведені норми та обставини справи встановлені судом, суд приходить до висновку, що шестимісячний строк для пред'явлення позивачем вимог до спадкоємців боржника, встановлений ст. 1281 ЦК України, вже минув на момент звернення із даним позовом до суду (11.04.2018 року).

Оскільки кредитор пред'явив свої вимоги до спадкоємців з порушенням строків, встановлених ст. 1281 ЦК України, які є присічними, що згідно з ч. 4 даної статті позбавляє його права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1216, 1218, 1219, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 4, 76-81, 200, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, Волинської області, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач ОСОБА_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач ОСОБА_2, жителька м. Ківерці, вул. Прокопюка, 6, Волинської області.

Представник відповідача - ОСОБА_4.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька