Рішення № 78891060, 28.08.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45280/17

Провадження № 2/761/816/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.,

при секретарі Ставничому Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приватбанк» звернулося до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, згідно якого просить суд: стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.08.2011 року в розмірі 25 983,14 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до умов кредитного договору №б/н від 26.08.2011 року ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Разом з тим, в порушення умов кредитного договору та положень ст.ст. 509, 526 ЦК України, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав та не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено в розрахунку заборгованості за кредитом.

За вказаних обставин, а також зв'язку з виникненням у відповідача значної заборгованості за договором, яку він в добровільному порядку не сплачує, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 31.01.2018 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

02.04.2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якій він заперечував щодо задоволення позову в повному обсязі, а також просив застосувати наслідки порушення строків позовної давності.

Ухвалою від 03.04.2018 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява представника позивача, згідно якої він просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а справу розглядати у його відсутність. Крім того, у вказаній заяві представник позивача зазначив, що не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2011 року ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на підставу для задоволення позову, вказував, що в порушення умов кредитного договору та положень ст.ст. 509, 526 ЦК України, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав та не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Так, дійсно, відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Як передбачено ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до вимог ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач має заборгованість перед позивачем саме у заявленому останнім розмірі, матеріали справи не містять.

Натомість, з розрахунку, що міститься в матеріалах цивільної справи, не зрозуміло, за якій саме час відповідачу нарахована заборгованість, в якій сумі (помісячно) та якого виду.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд відмовляє в їх задоволенні.

При цьому, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позивачем тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, підстав для застосування строків позовної давності та, як наслідок, відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, суд не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: