Рішення № 78890467, 04.10.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3531/18

В справі № 760/22401/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лазаренко В.В.

за участю секретаря - Каліщук М.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства» Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 100 000, 00 гр. страхового відшкодування.

Посилається в позові на те, що 09 лютого 2017 року в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля НОМЕР_1, який на момент ДТП був припаркованим і належить йому на праві власності, та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який залишив місце ДТП.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року водія автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_2 визнано винним у настанні ДТП.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована відповідачем згідно з полісом обов`язкового стархування цивльно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9626515.

Відповідно до Звіту оцінювача Бурмістра В.В. №5594 від 17 лютого 2017 року

про оцінку транспортного засобу загальна вартість матеріального збитку, завданого йому пошкодженням транспортного засобу внаслідок його пошкодження в ДТП становить 157 431, 21 гр.

За умовами укладеного договору між відповідачем та винною особою в ДТП відповідач має відшкодувати йому 100 000, 00 гр.

31 серпня 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, однак листом від 07 вересня 2017 року йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п.37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правоовї відповідальності власників наземних транспортних засобів» , а саме: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості старховика становити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Він не погоджується з рішенням відповідача, оскільки винна особа в ДТП самовільно залишив місце пригоди, а тому у нього не виникло обов`язку надавати свій автомобіль для огляду, оскільки не було відомо винної особи та страхової компанії, яка застрахувала його цивільну відповідальність.

Крім того, він не міг чекати, поки органами поліції буде розшуканий автомобіль-учасник ДТП та його власник і своїми діями він не перешкоджав відповідачу встановлювати обставини ДТП.

Виходячи з цього, вважає відмову відповідача від виплати страхового відшкодування незаконною і просить задовольнити позов.

Подав заяву і просить розглядати справу в його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Подав відзив і також просить розглядати справу в його відсутності.

Проти позову заперечував, посилаючись на те, що автомобіль позивача був відремонтований, а тому він не оглядався представником страхової компанії.

Відповідно до п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач, як власник автомобіля, зобов`язаний був зберігати автомобіль у такому стані, в якому він знаходився після ДТП.

Провівши ремонт автомобіля, позивач не дав можливості оцінити завдану йому шкоду, а також врахувати вимоги закону щодо зменшення цієї суми на суму ПДВ, а також врахувати зношеність пошкодженого майна.

Вважає відмову в виплаті страхового відшкодування законною і просить у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст. 980 ЦК предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п.9.1 ст.9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно

до умов договору страхування.

Судом встановлено, що 09 лютого 2017 року в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля НОМЕР_1, який на момент ДТП був припаркованим і належить позивачу на праві власності, та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_2 визнано винним у настанні ДТП.

З постанови суду вбачається, що ОСОБА_2 біля будинку №1 по вул. Шевченка в м. Одесі, здійснюючи рух заднім ходом, не переконався в безпеці маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з належним на праві власності автомобілем позивача, припаркованим біля будинку.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Тобто, вина ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді додатковому доказуванню не підлягає.

Встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ СК «Провідна» згідно з Полісом обов`язкового стархування цивльно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9626515.

Відповідно до Звіту оцінювача Бурмістра В.В. № 5594 від 17 лютого 2017 року

про оцінку транспортного засобу загальна вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням транспортного засобу внаслідок його пошкодження в ДТП становить 157 431, 21 гр. / а.с. 9 - 15; 9 - 49 /.

31 серпня 2017 року представник позивача ОСОБА_4 звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, однак листом від 07 вересня 2017 року в виплаті страхового відшкодування було відмовлено на підставі п.37.1.3 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п.37.3.1 ст.37 даного Закону підставою для відмови в виплаті страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має

право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

В п.33.3 ст.33 Закону зазначено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна

зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також

забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна

(транспортних засобів).

Як зазначено вище, винна особа зникла з місця ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що винуватець ДТП розшукувався органами поліції, його вина встановлена постановою суду від 10 травня 2017 року.

Позивач при зверненні до суду зазначає, що ні винна особа в ДТП, ні страхова компанія, де була застрахована його цивільно-правова відповідальність, йому відома не була, а тому він не мав можливості зберігати автомобіль у пошкодженому стані.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Заперечуючи проти позову, будь-яких доказів, які б відповідали вимогам закону, представник відповідача суду не надав.

Не з`явившись до суду, в відзиві не заперечував проти проведення експертизи за умови надання позивачем у розпорядження експерта автомобіля в пошкодженому стані, завідомо володіючи інформацією про його відновлення.

Які саме дії позивача, як потерпілої особи, свідчать про невиконання ним вимог закону, які привели до неможливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, представник відповідача в відзиві не зазначив.

В свою чергу розмір заподіяних позивачу збитків, приведений у Звіті, представник відповідача не спростував.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 000, 00 гр. сплаченого ним судового збору при зверненні до суду

Керуючись ст.ст. 15,16, 979, 980 ЦК України, ст.ст.1, 9, 33, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правоовї відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Провідна» / 03049 м. Київ Повітрофлотський пр., 25, ЄДРПОУ 23510137 / на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1, 65044 АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_3 / 100 000, 00 гр. страхового відшкодування та 1 000, 00 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.12.2018.

Суддя В.В.Лазаренко