Рішення № 78886249, 19.11.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4698/18

№ провадження 2/646/1420/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.18 року м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Костіні О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі місцевого суду справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, акціонерного товариства «Страхова Компанія«МЕГА-ГАРАНТ» про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій зазначив , що 13.11.2017 о 15 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_2 далі Відповідач1, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21061 державний номерний знак НОМЕР_1, в м. Харкові в районі перехрестя вул. Університетської та майдану Павлівському, не вибрав безпечної дистанції руху та допустив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Caddy Maxi», власником якого є Позивач державний номерний знак НОМЕР_2, який в подальшому зіткнувся з транспортним засобом ВАЗ 2104, державний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та яким завдано матеріальної шкоди. Постановою судді Червонозавадського районного суду м. Харкова від 15.03.2018 по справі №646/1118/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 було закрите у звязку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення та, відповідно до діючого законодавства України, вину Відповідача 1 не було визначено.

Як стало відомо Позивачу, транспортний засіб, яким керував Відповідач 1 підчас ДТП застрахований в акціонерному товаристві «Страхова Компанія «МЕГА-ГАРАНТ» - далі Відповідач 2, про що є виданий відповідний Поліс № АМ/0657157 від 15.07.2017. Після звернення Позивача до Відповідача 2 з заявою про виплату страхового відшкодування, останній посилаючись на не визначеність у постанові судді Червонозавадського районного суду м. Харкова Мицик С.А. від 15.03.2018 по справі №646/1118/18 вини Відповідача 1, відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, що і стало підставою подання позову.

Позивач у судовому засіданні свою позовну заяву підтримав, проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідач 1 та Відповідач 2 у судове засідання не зявилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причину своєї неявки до суду не повідомили, відзиву на позов не подавали.

Відповідно до ч. 1 ст. 280ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не зявився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У звязку із неявкою в судове засідання Відповідача 1 та Відповідача 2, які належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки ними не повідомлялися, відзиву на позов вони не подавали, а позивач не заперечував проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав:

Як встановлено судом, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія БД № 068302 від 07.02.2018, складеного старшим інспектором ВРОМ ДТП УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3, 13.11.2017 о 15-00 годині громадянин ОСОБА_2 (Відповідач1), керуючи транспортним засобом ВАЗ 21061 державний номерний знак НОМЕР_1, в м. Харкові в районі перехрестя вулиці Університетської та майдану Павлівському, не вибрав безпечної дистанції руху та допустив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Caddy Maxi» державний номерний знак НОМЕР_2, який в подальшому зіткнувся з транспортним засобом ВАЗ 2104, державний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальної шкоди.

Власником вищевказаного транспортного засобу «Volkswagen Caddy Maxi» державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серія САТ №198262, видане Центром №1 надання послуг, повязаних з використанням авто засобів м. Харків від 04.09.2013.

В результаті скоєння ДТП, пасажиру автомобіля ВАЗ 20161 під керуванням Відповідача 1 ОСОБА_4 було заподіяно тілесні ушкодження. 02.12.2017 слідчим СВ Основянського ВП ГУНП в Харківській області розпочато досудове розслідування за даним фактом, що внесено до ЄРДР за № 120172200600002601 від 02.12.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1. ст. 286 КК України.

28.12.2017 слідчим СВ Основянського ВП ГУ НП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження у звязку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1. ст. 286 КК України та виділено матеріали з кримінального провадження для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_2, відповідно до ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Червонозавадського районного суду м. Харкова від 15.03.2018 по справі №646/1118/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 було закрите у звязку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення та, відповідно до діючого законодавства України, вину Відповідача 1 не було визначено.

Як стало відомо Позивачу, транспортний засіб, яким керував Відповідач 1 підчас ДТП застрахований в акціонерному товаристві «Страхова Компанія «МЕГА-ГАРАНТ» - далі Відповідач 2, про що є виданий відповідний Поліс № АМ/0657157 від 15.07.2017.

Враховуючи положення ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Позивач звернувся з заявою до Відповідача 2 про виплату страхового відшкодування. 21.11.2017 субєктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_6, що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію № 24800000000110856 від 23.06.2009, Сертифікату субєкта оціночної діяльності №885/15 від 10.11.2015 та Договору про виконання робіт по незалежній оцінці №62/12/17 від 21.11.2017, укладеного з АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ», було складено Протокол (АКТ) огляду транспортного засобу та визначено характер та обєм пошкоджень транспортного засобу «Volkswagen Caddy Maxi» державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є Позивач.

Відповідно до Звіту №62/12/17 про оцінку колісного транспортного засобу від 05.07.2018 року, виконаного субєктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_6, на замовлення АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Caddy Maxi» державний номерний знак НОМЕР_2 з урахування коефіцієнту фізичного зносу складає 105451,23 грн. Розрахунок вартості було проведено, окрім іншого, на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Проте, листом №27-06/4 від 27.06.2018 Відповідачем 2 було повідомлено Позивача про неможливість виплати страхового відшкодування за Полісом №АМ/0657157 у звязку із тим, що постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі № 646/1118/18 від 15.03.2018 вину Відповідача 1 не було встановлено у звязку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1. ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникненняцивільних правта обовязків,зокрема,є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захистуцивільних правта інтересів,зокрема,може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобовязань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обовязок.

Так, відповідно достатті 999Цивільного кодексуУкраїни законом може бути встановлений обовязок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обовязкове страхування). До відносин, що випливають із обовязкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обовязкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обовязкового страхування цивільно-правової відповідальностіЗакон України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зістаттею 6 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.9.1. ст. 9 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. (ст. 12 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" )

Відповідно до п.22.1. ст. 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобовязаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими-прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у звязку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з положеннями статті 1192Цивільного кодексуУкраїни з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Спеціальні нормиЗакону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, повязану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно зі ст.29та п. 32.7 ст.32цьогоЗакону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, повязану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- ЕЗ), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Керуючись п. 4 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обовязку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина пята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобовязана відшкодувати шкоду.

Судом підтверджено, що у відповідності до норм діючого ЦПК України, належними та допустимими доказами по справі є Протокол про адміністративне правопорушення серія БД №068302 від 07.02.2018, схема ДТП до протоколу огляду місця події, Протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 28.12.2017 у кримінальному провадженні № 12017220060002601 від 02.12.2017, протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 28.12.2017 у кримінальному провадженні № 12017220060002601 від 02.12.2017, Постанова про закриття кримінального провадження від 28.12.2017, Постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі № 646/1118/18 від 15.03.2018.

Згідно з п.5 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, повязану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей обєктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

Відповідно доп.6Постанови ПленумуВССУ №4від 01.03.2013"Продеякі питаннязастосування судамизаконодавства привирішенні спорівпро відшкодуванняшкоди,завданої джереломпідвищеної небезпеки" особою,яка зобовязанавідшкодувати шкоду,завдану джереломпідвищеної небезпеки,є фізичнаабо юридичнаособа,що навідповідній правовійпідставі (правовласності,інше речовеправо,договір підряду,оренди,позички тощо)володіє транспортнимзасобом,механізмом,іншим обєктом,використання,зберігання абоутримання якогостворює підвищенунебезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідно до статті 21 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобовязані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоровю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У звязку із цим при предявленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непредявлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обовязку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обовязку зясовується судом першої інстанції, у звязку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обовязку письмового надання страховику, з яким укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Згідно з п. 17 Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" необхідною умовою виникнення обовязку страховика за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи все вищевикладене, відповідальність Відповідача 2 обмежується зобовязанням виплатити Позивачу страхове відшкодування у розмірі 98000 грн.

Розрахунок :

Відповідно до поліса №АМ/0657157 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, дорівнює 100000,00 грн. Розмір франшизи 2000 грн.

100000,00 грн.(ліміт відповідальності) - 2000 грн. (франшиза) = 98000 грн. (сума страхового відшкодування.)

Враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, Відповідач 1у разі недостатності страхового відшкодування зобовязаний сплатити Позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Розрахунок:

105451,23 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу) 98000 грн. (ліміт відповідальності Відповідача 2) = 7451,23 грн. (різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою).

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позові.

Підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу не має, оскільки суду не надано доказів їхнього понесення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 5, 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України; статтями 11, 16, 509, 999, 1192, 1194, 1166, 1187 Цивільного кодексу України; статтями 1, 3, 5, 6, 9, 21, 22, 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у сумі 7451,23 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова Компанія «МЕГА-ГАРАНТ» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 98000 (девяносто вісім тисяч) грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 980 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10200 грн. відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п. п. 15.5Перехідних Положень ЦПК Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення може бути переглянуте Червонозаводським районним судом міста Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Позивач: ОСОБА_1, проживає за адресою: 61039, м. Харків, вулиця Баварська, будинок № З, корпус №3АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4.

Відповідач 1: ОСОБА_2, проживає за адресою 61172, АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_5.

Відповідач 2: акціонерне товариство «Страхова Компанія «МЕГА-ГАРАНТ», адреса: 61057, м. Харків, вулиця Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289.

Суддя:В.А.Єжов