Рішення № 78885346, 12.12.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/13493/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді – Логінової С.М.,

при секретарі судового засідання – Д’яковичу О.О.,

за участю заявниці - ОСОБА_1,

за участю представника заявника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Хмельницького цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб - Міністерства соціальної політики України, Посольства Російської Федерації про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що вона є членами громадської організації "Всеукраїнський рух "Сила права" з метою захисту своїх прав, звертається до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення наступного змісту

ОСОБА_1 народилася 10.08.1955 року в м. Моспіно, Донецької області, зареєстрована та проживала за адресою: Україна, місто Донецьк, вулиця Январська, будинок 46, що підтверджується паспортом громадянина України серії ВК 3399, який виданий Ленінським РВ УМВС України у м. Донецьку 15.02.2007 р.

Заявниця посилається на те, що вона є матір’ю та опікуном , на підставі рішень Ленінського районного суду м. Донецька від 14.09.2007 року своїх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які визнані недієздатними рішеннями Ленінського районного суду м. Донецька.

ОСОБА_1 1989 році нагороджена орденом "Материнська слава "11 ступеня, є пенсіонером та інвалідом 2 групи, що підтверджується відповідними посвідченнями.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом дитинства, медико - соціальною експертною комісією йому визначено другу групу інвалідності та протипоказана будь - яка трудова діяльність.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, є інвалідом дитинства та потребує постійного стороннього догляду, медико-соціальною експертною комісією їй довічно визначено першу групу інвалідності.

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.12.2007 р. за № 17019783 ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності будинок 46, по вулиці Январській (Січнева), у м. Донецьк.

У жовтні 2014 року заявниця та її діти вимушені були переселитись з місця постійного проживання - тимчасово окупованої території Донецької області до м. Хмельницького, де проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 3.11.2014, № НОМЕР_2 від 31.12.2014 р., № 800449 від 3.05.2017 року.

15 квітня 2014 року з метою забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина, захист інтересів держави, державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах окупації Верховною Радою України був прийнятий ОСОБА_5 України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року № 1207-VII. ОСОБА_5 визначив статус частини території України, як тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановив особливий правовий режим на цій території, визначив особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

14 серпня 2014 року з метою правової протидії агресору Верховною Радою України також був прийнятий ОСОБА_5 України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року № 1644-VII, яким визначено механізм впровадження спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів щодо Російської Федерації

23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-і та 98-і дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".

Заявниця посилається на те, що описані вище обставини призвели до неможливості подальшого проживання в місті Донецьку. Окупація проросійськими бойовиками міста та постійні бойові дії загрожували їхньому життю, тому у жовтні 2014 року вони виїхали в місто Хмельницький.

Після переїзду заявникам довелося пристосовуватися до нових умов життя. Після незаконної окупації частини території Донецької області, вони втратили житло, надію на повернення додому, вільне спілкування з друзями та родичами, налагоджений побут, а отже і можливість планувати своє життя.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. №1706-VII, що містить визначення поняття внутрішньо переміщеної особи, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Таким чином, причиною внутрішнього переміщення фізичної особи з її постійного місця проживання до іншого місця проживання на території України може бути обумовлено безпосередньо: 1) збройним конфліктом; 2) тимчасовою окупацією; 3) повсюдними проявами насильства, порушеннями прав людини; 4) надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або метою уникнення негативних наслідків однієї з цих подій. г

За змістом ч. 1, ст. 4. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 p. N 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» з наступними змінами і доповненнями було затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, додаток до якого визначає форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Однак, дана форма не передбачає внесення відомостей про конкретну причину (підставу), яка змусила залишити або покинути своє місце проживання внутрішньо переміщену особу (ч. 1 ст. ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII).

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 p. №1706-V1I не визначає порядку підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту та/або тимчасової окупації території України, та не виключає можливості звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення.

Заявниця просить встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із її підопічними ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у жовтні 2014 року з окупованої території Донецької області України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області, Україна.

У судовому засіданні заявниця та її представник вимоги підтримали, просили заяву задовольнити, з підстав, викладених у заяві.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання, повідомлені належним чином, не прибули.

Заслухавши пояснення заявника, представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що є ОСОБА_1 матір’ю та опікуном , на підставі рішень Ленінського районного суду м. Донецька від 14.09.2007 року своїх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які визнані недієздатними рішеннями Ленінського районного суду м. Донецька.

ОСОБА_1 1989 році нагороджена орденом "Материнська слава "11 ступеня, є пенсіонером та інвалідом 2 групи, що підтверджується відповідними посвідченнями.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом дитинства, медико - соціальною експертною комісією йому визначено другу групу інвалідності та протипоказана будь - яка трудова діяльність.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, є інвалідом дитинства та потребує постійного стороннього догляду, медико-соціальною експертною комісією їй довічно визначено першу групу інвалідності.

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.12.2007 р. за № 17019783 ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності будинок 46, по вулиці Январській (Січнева), у м. Донецьк.

У жовтні 2014 року заявниця та її діти вимушені були переселитись з місця постійного проживання - тимчасово окупованої території Донецької області до м. Хмельницького, де проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 3.11.2014, № НОМЕР_2 від 31.12.2014 р., № 800449 від 3.05.2017 року.

15 квітня 2014 року з метою забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина, захист інтересів держави, державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах окупації Верховною Радою України був прийнятий ОСОБА_5 України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року № 1207-VII. ОСОБА_5 визначив статус частини території України, як тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановив особливий правовий режим на цій території, визначив особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

14 серпня 2014 року з метою правової протидії агресору Верховною Радою України також був прийнятий ОСОБА_5 України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року № 1644-VII, яким визначено механізм впровадження спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів щодо Російської Федерації

11 вересня 2014 року на виконання зазначеного Закону України "Про санкції" Кабінет Міністрів України видав розпорядження від 11 вересня 2014 року №829-р "Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів" саме у зв'язку з військової агресією Російської Федерації. Незаконно анексувавши ОСОБА_6 Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України.

Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).

23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-і та 98-і дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія - не застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

За змістом абзацу 2 постанови Верховної ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від отого 2015 року №145-V1I1, з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано ОСОБА_6 Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки".

Російська Федерація неодноразово порушувала норми Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про захист цивільного населення під час війни" від 12 серпня 1949 року, а також Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та відповідно такі права фізичних осіб як, право на життя, право на свободу повагу до честі і гідності, право не бути підданим катуванням.

Судом встановлено, що оскільки ситуація лише погіршувалась, на початку жовтня 2014 року заявники вирішили виїхати в Хмельницький.

Після переїзду заявникам довелося пристосовуватися до нових умов життя. Після незаконної окупації частини території Донецької області, вони втратили житло, надію на повернення додому, вільне спілкування з друзями та родичами, налагоджений побут, а отже і можливість планувати своє життя.

Внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено цілу низку прав і свобод, передбачених Конвенцією «Про захист прав людини та основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року, Протоколом (Перший протокол) до цієї Конвенції від 20 березня 1952 року та Протоколом №4 до цієї Конвенції від 16 вересня 1963 року, зокрема: право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного житія, право на свободу думки, совісті і релігії.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. №1706-VII, що містить визначення поняття внутрішньо переміщеної особи, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Причиною внутрішнього переміщення фізичної особи з її постійного місця проживання до іншого місця проживання на території України може бути обумовлено безпосередньо: 1) збройним конфліктом; 2) тимчасовою окупацією; 3) повсюдними проявами насильства, порушеннями прав людини; 4) надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або метою уникнення негативних наслідків однієї з цих подій.

За змістом ч. 1, ст. 4. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 p. N 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» з наступними змінами і доповненнями було затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, додаток до якого визначає форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Однак, дана форма не передбачає внесення відомостей про конкретну причину (підставу), яка змусила залишити або покинути своє місце проживання внутрішньо переміщену особу (ч. 1 ст. ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII).

Отримані заявниками довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб № НОМЕР_1 від 3.11.2014, № НОМЕР_2 від 31.12.2014 р., № 800449 від 3.05.2017 року, виданих відповідно на ім'я ОСОБА_1Є, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської гади , посвідчують лише факт нашого вимушеного переселення з м. Донецька до міста Хмельницький і не містять в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не мас таких повноважень.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 p. №1706-V1I не визначає порядку підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту та/або тимчасової окупації території України, та не виключає можливості звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення.

Враховуючи той факт, що Російська Федерація, як держава-агресор, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештської меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву Європі від 01.08.1975р. та Міжнародного пакту про громадянські і політичні прав фундаментальні міжнародні договори в галузі прав людини, то, відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1960 р. не є державою, яка сумлінно виконувала за міжнародними договорами зобов'язання.

Суд приходить до висновку, що слід встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та її підочних ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у жовтні 2014 року з окупованої території Донецької області України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.

Керуючись ст. 8, ст. 21-68 Конституції України, ст. ст. 234, 235, 256, 257, 258, 259 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятої згідно з резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї ООН від 02 грудня 2004 року, ст. 11 Європейської конвенції про імунітет держави №ETS N 74 від 16 травня 1972 року, ст. 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, ст. З Віденської конвенції щодо дипломатичних зносин від 18 квітня 1961 року, суд

вирішив:

заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб - Міністерства соціальної політики України, Посольства Російської Федерації про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5, та її підопічних - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у жовтні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Повне судове рішення виготовлено 17.12.2018 року

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Логінова С.М.