Рішення № 78884698, 19.12.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/26307/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Бондарчука В.В.,

секретаря Потаніної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області ОСОБА_2, третя особа Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

7 листопада 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із відповідним позовом до начальника Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області ОСОБА_2, третя особа Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 вересня 2018 року управління ДМС документувало його довідкою про звернення за захистом в Україні №0000936 з терміном дії 12 жовтня 2018 року. У звязку із не розясненням порядку продовження строку дії довідки ОСОБА_3. своєчасно не звернувся в орган міграційної служби для продовження її строку дії. 26 жовтня 2018 року позивач звернувся до управління ДМС у Хмельницькій області, однак останнє вилучило довідку. В цей же день було винесено постанову, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. У звязку із відсутністю перекладача, зміст складеного протоколу для позивача був незрозумілим, крім цього було прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту. Крім цього відповідачем було проігноровано вимоги ч.3 ст.203 КУпАП, згідно якої дія цієї статті не поширюється на випадки, коли іноземці чи особи без громадянства за наміром отримати притулок чи бути визнані в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового чи тимчасового захисту, під час вїзду в Україну незаконно перетнули кордон і перебувають на території України протягом часу необхідного для звернення із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем, чи особою, яка потребує додаткового захисту. З огляду на викладене, позивач просить його вимоги задовольнити.

Позивач в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, про відсутність підстав для його задоволення.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні з огляду на наступне.

26 жовтня 2018 року відносно громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за те, що він в цей день о 11 год. під час прийому громадян, порушив правила перебування іноземців на території України, а саме, не оскаржив рішення про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особи , яка потребує додаткового захисту.

26 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1. було винесено постанову серії ПН-МХМ притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та накладено штраф в сумі 1700 грн., за те, що він не оскаржив рішення про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання перебування на території України.

ОСОБА_1, є громадянином ОСОБА_4 та 12 вересня 2018 року звернувся із заявою про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового або тимчасового захисту лише після виявлення його 11 вересня 2018 року затримання та притягнення до адміністративної відповідальності працівниками УДМС України в Чернівецькій області. При цьому у своїх поясненнях позивач зазначив, що перетнув кордон України та перебував на території України з 28 липня 2018 року.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації.

Згідно ч.6 ст.10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України.

Наказом УДМС у Хмельницькій області №27 прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання по заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту і відповідно видано повідомлення №3 від 2 жовтня 2018 року. На час винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, документ що посвідчував особу позивача довідка про звернення за захистом в Україні втратила чинність 12 жовтня 2018 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-9 ст.8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання. У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні. Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення. У разі використання особою права на оскарження центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, до прийняття рішення за скаргою залишає на зберігання документи, що посвідчують особу заявника, та інші документи. У разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі документи, що посвідчують особу заявника, та інші документи, що перебувають на зберіганні в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які отримали повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що втратили або позбавлені статусу біженця або додаткового захисту і не використали права на оскарження таких рішень, а також особи, які отримали повідомлення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не використали права на його оскарження до суду, особи, які отримали рішення суду про підтвердження рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, повинні добровільно повернутися в країну походження або третю країну в установлений строк, якщо вони не мають інших законних підстав для перебування в Україні, встановлених цим Законом.

В силу ч.1 ст.203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, -тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст.31 Конвенції про статус біженців договірні Держави не накладатимуть стягнень за незаконний в'їзд або незаконне перебування на їхній території біженців, які, прибувши з території, де їхньому життю і свободі загрожувала небезпека, як зазначено у статті 1, в'їжджають або знаходяться на території цих держав без дозволу, за умови, що такі біженці без зволікань самі з'являться до органів влади і наведуть переконливі пояснення щодо свого незаконного в'їзду або перебування.

Враховуючи, що відсутні підстави для визнання ОСОБА_1 біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту, про що відповідним органом було прийнято рішення, зважаючи на те, що позивач не виконав вимог ч.2 ст.5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ст.31 Конвенції про біженців, не звернувшись без зволікань до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а здійснив це, лише після виявлення відповідними органами, суд погоджується із обґрунтованістю винесеної постанови, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.31 Конвенції про статус біженців, ст.203 КУпАП, ст.ст. 72-76, 139, 241, 246 КАС України, ст.ст.9, 25 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст.8,10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» суд -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області ОСОБА_2, третя особа Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня складання рішення в повному обсязі до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1, місце проживання невідоме, номер паспорта невідомий.

Відповідач начальник управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області ОСОБА_2, місце роботи вул. Миколи Мазура, 4 м. Хмельницький.

Третя особа управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, місцезнаходження вул. Миколи Мазура, 4 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 37864148.

Рішення складено 19 грудня 2018 року.

Суддя: