Рішення № 78882448, 30.10.2018, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/1086/17

Номер провадження 2/676/99/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Камянець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої судді Швець О.Д.

з участю секретаря Лисої К.В.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Камянець-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Камянець-Подільської міської ради, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог приватний нотаріус Камянець-Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Центр державного земельного кадастру України про визнання правочину недійсним та визнання незаконним та скасування рішення сесії Камянець-Подільської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася з позовом до Камянець-Подільської міської ради, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог приватний нотаріус Камянець-Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Центр державного земельного кадастру про визнання правочину недійсним та визнання незаконним та скасування рішення сесій Камянець-Подільської міської ради. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2014 року їй належить 27/50 частини житлового будинку та надвірних будівель по вул. Шевченка, 46 в м. Камянці-Подільському. 23/50 частин цього ж будинковолодіння належить відповідачу ОСОБА_5 Рішенням Камянець-Подільської міської ради № 839 від 27 липня 1993 року за результатами інвентаризації земель за будинковолодінням закріплена земельна ділянка загальною площею 1348 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. ОСОБА_5 з метою приватизації земельної ділянки більшого розміру, ніж йому належить за законом, запропонував позивачу укласти договір про поділ будинковолодіння № 46 по вул. Шевченка в м. Камянці-Подільському та приватизувати окремо один від одного земельну ділянку, яка закріплена за будинковолодінням. З метою юридичного оформлення приватизації земельної ділянки уклала усну угоду з ОСОБА_7 про представництво її інтересів при вчиненні зазначених юридичних дій. Не усвідомлюючи наслідків укладення зазначеної угоди між нею та відповідачем ОСОБА_5 24 грудня 2015 року був укладений договір про поділ майна, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 Згідно укладеного договору спільна часткова власність на будинковолодіння по вул. Шевченка, 46 в м. Камянці-Подільському була припинена, кожен співвласників став самостійним власником своєї частки в будинковолодінні. Являючись співвласником одного будинковолодіння, без укладення договору поділу майна ОСОБА_5 мав би право на безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки лише площею 500 кв. м. Яворський Б.Й. не маючи наміру створення правових наслідків, ввівши позивача в оману про необхідність укладення договору поділу майна, з метою приховання укладення іншого правочину, тобто безоплатного одержання у власність земельної ділянки більшою площею, переконав у необхідності укладення фіктивного та удаваного правочину. Так, після прийняття рішення виконавчим комітетом Камянець-Подільської міської ради 19 листопада 2015 року «Про надання адрес частинам домоволодіння по вул. Шевченка, 46 в м. Камянці-Подільському» та укладення угоди про поділ майна відповідач ОСОБА_5 одразу звернувся до Камянець-Подільської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 763 кв. м. та отримав такий дозвіл. Відсутність будь-яких звернень щодо виділення в окремі будинковолодінння із спільної часткової власності з моменту набуття права власності, свідчать про фіктивність та удаваність правочину про поділ майна, який був укладений всупереч приписів п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України. Рішення Камянець-Подільської міської ради № 106/25, яким затверджений протокол засідання постійно діючої комісії з розгляду і вирішення земельних спорів від 2 грудня 2016 року щодо передачі ОСОБА_5 земельної ділянки площею 763 кв. м. є не законним, оскільки було прийнято без погодження меж земельної ділянки з боку ОСОБА_4 згідно ст. 198 ЗК України, акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 29 лютого 2016 року не складався і не існує. Передачею у власність ОСОБА_5 частини земельної ділянки, яка використовується позивачем в якості заїзду, порушує права позивача, так як ДБН 360-92 вимагають щоб мінімальна ширина проїзду до будинку становила 3,5 м. Просить визнати договір про поділ майна від 24 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який був посвідчений приватним нотаріусом Камянець-Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 недійсним; визнати незаконним та скасувати рішення 25 сесії Камянець-Подільської міської ради від 31 січня 2017 р. № 106/25 про затвердження протоколу засідання постійно діючої комісії з розгляду і вирішення земельних спорів від 2 грудня 2016 р. щодо передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 763 кв. м. по вул. Шевченка, 46 в м.Камянці-Подільському; визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок під № 46, що знаходиться в м. Камянці-Подільському, виділивши ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки пропорційно до часток у праві власності на житловий будинок.

В суді представник позивача позов підтримав, просить задовольнити.

В суді представник відповідача ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 позов не визнала, заперечила проти його задоволення, мотивуючи тим, що угода про поділ будинку була укладена співвласниками будинковолодіння за їх спільною згодою. ОСОБА_4 при укладенні договору про поділ будинку діяла у власних інтересах щодо приватизації земельної ділянки. Після отримання згоди позивача щодо фактичного поділу земельної ділянки, який відповідав фактичному користуванню земельною ділянкою, який склався між сторонами і існував постійно, сторони реалізували таку домовленість шляхом зверенння до Камянець-Подільської міської ради із заявами про присвоєння окремих поштових адрес частинам будинковолодіння та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо отримання земельної ділянки у власність. Вважає позовні вимоги не обгрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні приватний нотаріус ОСОБА_6 заперечила проти задоволення позову, мотивує тим, що 24 грудня 2015 р. сторони звернулись з проханням посвідчити договір поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходяться по вул. Шевченка, 46 в м. Камянці-Подільському. Сторони підтвердили що діють добровільно, без будь-якого примусу, усвідомлюють природу правочину, розуміють значення своїх дій та наслідки укладеного договору, виявляючи свої дійсні наміри укласти договір про поділ житлового будинку. Нею було розяснено сторонам, що з моменту укладення та підписання договору про поділ спільна часткова власність на зазначений будинок припиняється, та частки будинку будуть зареєстровані як окремі виділені в натурі обєкти майна. Сторони підтвердтили, що саме з цією метою вони хочуть укласти договір про поділ будинковолодіння. Для посвідчення договору сторонами були надані необхідні документи, що свідчить про бажання і розуміння укласти такий договір.

В судовому засіданні представник Камянець-Подільської міської ради заперечила проти задоволення позову, мотивуючи тим, що за спільним зверненням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рішенням Камянець-Подільської міської ради на підставі угоди про поділ будинковолодння по вул. Шевченка, 46 в м. Камянці-Подільському було присвоєно окремі поштові адреси будинковолодінням, які належать сторонам і зареєстровані окремо. Вважає, що рішення сесії Камянець-Подільської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 а також рішення про присвоєння окремої поштової адреси будинковолодінню позивача та відповідача не порушує права позивача. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник ЦДЗК України в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, про час імісце розгляду справи повідомлений своєчасно належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності 3 особи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши учасників справи, свідків, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками житлового будинку із відповідними надвірними будівлями біля нього по вул. Шевченка, 46 в м.Камянці-Подільському.

24 грудня 2015 роки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір про поділ майна. За умовами договору у особисту приватну власність ОСОБА_5 перейшло 23/50 частки будинку загальною площею 48,3 кв. м., житловою площею 24,3 кв. м., що складається з веранди площею 9,3 кв. м., житлової кімнати площею 13,9 кв. м., житлової кімнати площею 10,4 кв. м., коридору площею 3,7 кв. м., кухні площею 7,4 кв. м., котельні площею 3,6 кв. м., літньої кухні літер «В», «в», сараю літ. «Г», гаражу літ. «Д», погрібу літ. «З» з входом в погріб літер. «з», огорожі літ. «N 1, що реєструється як окремий виділений в натурі обєкт нерухомого майна.

У приватну власність ОСОБА_4 перейшло 27/50 частки будинку загальною площею 78,3 кв. м., житловою площею 44,6 кв. м., яка складається з житлової кімнати площею 8,6 кв. м., житлової кімнати площею 23,8 кв. м., житлової кімнати площею 11,2 кв. м., підвалу площею 8,1 кв. м., огорожі «N 2», шо реєструється як окремий виділений в натурі обєкт.

Право спільної часткової власності на зазначений будинок припинено.

Згідно висновку ФОП ОСОБА_9 № 2 від 28.04.2015 р. за технічними показниками будинок № 46 по вул. Шевченка в м. Камянці-Подільському може бути поділений між співвласниками.

Частки кожного із співвласників будинковолодіння зареєстровані в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

04.11.2015 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись з спільною заявою до міського голови про присвоєння окремих адрес їх будинковолодінню.

Рішення № 1322 Камянець-Подільської міської ради від 19.11.2015 р. обєкту нерухомості, що знаходиться у власності ОСОБА_5 присвоєно адресу м. Камянець-Подільський, вул.Шевченка, 46 , ОСОБА_4 - Шевченка, 46 а.

Відповідно до частини третьоїстатті 319 ЦК Україниусім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Так, поняття спільної часткової власності визначено вчастині першій статті 356 ЦК Українияк власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Порядок здійснення права спільної часткової власності встановлений статтею 358 ЦК України.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно зістаттею 364 ЦК Україниспіввласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно достатті 367 ЦК Українимайно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту нормстатей 183,358,364 ЦК Україниможна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

В судовому засіданні представники сторін підтвердили, що поділ будинку відповідає розміру їх часток у домоволодінні, іншого поділу не могло бути.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних справ тиа обовязків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, пятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Тлумаченнястатті 235 ЦК Українисвідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16 зроблений правовий висновок, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4, допитана в якості свідка, показала, що ОСОБА_5 запропонував їй з метою приватизації більшого розміру земельної ділянки здійснити розподіл будинковолодіння в натурі таким чином, що частки в будинковолодінні мали відповідати фактичному поділу, а земельна ділянка мала бути поділена між співвласниками в рівних частках, на що вона погодилась і на це уповноважила свого представника ОСОБА_7 Для присвоєння окремих поштових адрес їх частинам будинковолодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_7 звернулися в ЦДЗК для виготовлення план-схеми поділу земельної ділянки між співвласниками. Оскільки такий схематичний план виготовлявся тільки для долучення до документів для присвоєння поштової адреси, а не приватизації земельної ділянки, вважає, що ОСОБА_7, погодивши такий порядок поділу земельної ділянки діяв в змові з ОСОБА_5 всупереч її інтересам, оскільки давала згоду на поділ землі тільки в рівних частках. Якщо так не можливо то бажає отримати земельну ділянку в розмірі, що відповідачає її частці в домоволодінні.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що на прохання ОСОБА_4 займався виготовленням документів на приватизацію земельної ділянки яка перебувала у спільній власності Анросової та ОСОБА_5. З цією метою сторони розділили будинок, уклавши угоду про поділ будинковолодіння. Після цього разом з ОСОБА_5 звернулись до ОСОБА_10 яка виготовила графічний план розподілу земельної ділянки. Сторони погодили поділ земельної ділянки по фактичному користуванню. В подальшому даний план був поданий в пакеті документів для присвоєння окремої поштової адреси будинковолодінням ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що до неї звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_7 для виготовлення графічних матеріалів розподілу земельної ділянки між співвласниками будинковолодіння по вул. Шевченка, 46. Вона пояснила співвласниками, що розподіл земельної ділянки можливий виходячи із часток в домоволодінні або фактичного користування. ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який діяв в інтересах ОСОБА_4 підтвердили, що бажають розділити спільну земельну ділянку виходячи із фактичного користування, що посвідчили своїми підписами на виготовлених нею документах. Через деякий час ОСОБА_4 передумала. Вона пояснила ОСОБА_11 що змінити порядок поділу земельної ділянки можливий тільки за спільною згодою з ОСОБА_5 Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 виготовлявся з урахуванням графічних матеріалів, на підставі яких приймалось рішення про присвоєння поштових адрес.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів що підтверджують порушення її прав при поділі спільного домоволодіння.

Із змісту договору вбачається, що сторони договору підтвердили, що домовились і не мають жодних зауважень або суперечностей відносно умов даного договору. ( п.14 договору).

Із викладу обставин в позовній заяві ОСОБА_4 підтверджує своє волевиявлення на укладення договору поділу будинку і в подальшому приватизації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по вул. Шевченка, 46 в м. Камянці-Подільському.

ОСОБА_4І і ОСОБА_5 подали дану угоду у виконавчий комітет Камянець-Подільської міської ради для присвоєння окремої поштової адреси.

Крім того дана угода була подана сторонами в пакеті документів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Таким чином позивачем не доведено головної ознаки фіктивного правочину -відсутності наміру створити правові наслідки, обумовлені спірними договорами, так як подальші дії сторін правочину свідчатьпро їхвиконання. Крім того, позивач не довів наявності зловмисного умислу між сторонами на укладення фіктивного правочину.

Крім того суд вважає, що позивачем не зазначено який правочин сторони мали намір приховати вчиненим ними правочином.

З метою приватизації земельної ділянки, яка була закріплена за домоволодінням і перебувала у спільному користуванню сторони звернулись до Камянець-Подільської міської ради із відповідними заявами.

Рішенням Камянець-Подільської міської ради № 29/8 від 23.02.2016 р. ОСОБА_5 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 763 кв. м. за адресою вул. Шевченка, 46 за рахунок земель Камянець-Подільської міської ради з земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд.

Рішенням Камянець-Подільської міської ради № 21/11 від 27 квітня 2016 року ОСОБА_4 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 721 кв. м. за адресою вул. Шевченка, 46 а в м. Камянці-Подільському у власність.

На підставі рішення Камянець-Поділської міської ради ОСОБА_5 виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодив з усіма суміжними землевласниками межі запроектованої земельної ділянки, окрім ОСОБА_4

Постійно діюча комісія з розгляду і вирішення земельних спорів від 02 грудня 2016 року розглянула заяву ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_4 суміжний землекористувач не погоджує межі земельної ділянки. Комісія вирішила рекомендувати сесії Камянець-Подільської міської ради передати у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 763 кв. м. за адресою вул.Шевченка, 46 відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 29 лютого 2016 року.

Рішенням Камянець-Подільської міської ради № 106/25 від 31.01.2016 р. затверджений протокол засідання постійно діючої комісії з розгляду і вирішення земельних спорів від 02 грудня 2016 року.

ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не виготовляла.

Ст. 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до ч.1 ст.318 ЦК кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Угодою проподіл будинку№ 46по вул.Шевченка вм.Камянці-Подільськомувід 24.12.2015р право спільної часткової власності на зазначений будинок припинено за спільною згодою співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

За таких обставин твердження позивача про порушення її прав з огляду на приписи ст. 88, 121 ЗК є безпідставними.

Статтями 116, 118ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Згідно зі статтею 55Закону України«Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Статтею 56 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що до складу технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включаються матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.

Відповідно до статті 198 ЗК України, кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Таким чином, процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. З огляду на це, слід вважати, що спір про право у випадку не підписання акта погодження меж відсутній.

У той же час непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.

Частиною третьою статті 158ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Таким чином не погодження меж земельних ділянок не порушує прав позивача на отримання земельної ділянки у власність і не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельної ділянки позивачем, в тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 152ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів обмеження її прав у проїзді до її будинковолодіння і досудового вирішення даного питання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити.

Керуючись ст. ст.201, 203,235, 234, 356, 358, 318, 319, 363 цк України, ст..ст. 116, 118, 198, 152 ЗК України ст. ст.13,89,262- 265 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 в задоволенні позову до Камянець-Подільської міської ради, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог приватний нотаріус Камянець-Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Центр державного земельного кадастру України про визнання правочину недійсним та визнання незаконним та скасування рішення сесії Камянець-Подільської міської ради - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Камянець-Подільського міськрайонного суду від 14 березня 2017 року у вигляді Заборонити Кам'янець-Подільській міській раді вчиняти будь-які дії щодо передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 763 кв.м. по вул. Шевчанко,46 в м.Камянець-Подільському.

Судові витрати покладаються на позивача.

Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: Камянець-Подільська міська рада: ЄДРПОУ 26571846, юридична адреса майдан Відродження, 1, м. Камянець-Подільський.

Відповідач: ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3.

Третя особа: Центр державного земельного кадастру України, ЄДРПОУ 21616582, юридична адреса вул. Народного ополчення, 3, м. Київ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 листопада 2018 року.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.