Рішення № 78880908, 21.08.2018, Білогірський районний суд Хмельницької області

Справа № 669/349/18

Провадження № 2/669/280/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року смт.Білогір'я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі :

судді Бараболі Н.С.,

за участю секретаря Дем’янюк Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в смт.Білогір’я цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що 30 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого останній наданий кредит в розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача на Заяві.

В зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за його користування позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 31529,87 грн., згідно доданого до позовної заяви розрахунку, а також судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_1 07 травня 2018 року надала до суду відзив, в якому вказала, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, у зв’язку із чим просить суд відмовити позивачеві.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з’явився, згідно поданої заяви просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав. Проти розгляду справи в заочному порядку не заперечив. Крім того, представник позивача подав клопотання у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Представник позивача ОСОБА_3 у відповіді на відзив відповідача ОСОБА_1 вказала, що банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Зазначає, що кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Підписавши заяву, відповідач підтвердила, що вона була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася з ними, що засвідчила власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту, відповідач прийняла умови договору та погодилася з ними. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України). Відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов’язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19 березня 2014 року, справа № 6-14цс14, та 18 червня 2014 року, справа №6-61 цс 14, «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору». Строк випущеної картки до останнього дня 07.2011 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 25 березня 2018 року — до спливу строку позовної давності. У зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму відзиві, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. У зв’язку із цим просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись із письмовими заявою та клопотанням представника позивача, відзивом відповідача, відповіддю на відзив позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30 серпня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно якого останній відкрито кредитний ліміт в розмірі 1000,00 грн. згідно з умовами і правилами надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Згідно п.6.5 Умов надання банківських послуг, - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Згідно розрахунку ціни позову за кредитним договором б/н від 30 серпня 2007 року ОСОБА_1 востаннє здійснила сплату кредиту 30 липня 2009 року. Позивач пред’явив позов лише 30 березня 2018 року, тобто вже після спливу встановленого ст.257 ЦК України строку.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства, що регулює кредитні правовідносини, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних у п.31 Постанови від 30 березня 2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснив судам, що при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв’язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У зв’язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред’явлення окремих вимог у зв’язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Що стосується відповіді на відзив представника позивача ОСОБА_3, то суд приходить до наступного переконання.

За змістом ч.2 ст.259 ЦК України, строк позовної давності може бути збільшений за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. П.1 ч.2 ст.258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Слід також зазначити, що новостворений Верховний Суд своєю Постановою від 16 січня 2018 року в справі № 279/11064/15ц погодився з правовою позицією висловленою в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. В постанові ВС зазначив, що у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за кредитом, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Таким чином, вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 212 - 214, 315 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, повно, всебічно та об’єктивно з’ясували обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові, застосувавши позовну давність.

Зокрема, у правовій позиції у справі №6-154цс15 викладено, статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов’язання.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Крім того, колегія суддів ВС своєю Ухвалою від 23 січня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі N 6-249цс15), оскільки поза межами строку позовної давності вимоги задовольнятися не можуть і сплив цього строку є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Крім того, посилання Позивача на те, що Відповідач приєдналась до нових «Умов та правил надання банківських послуг» шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 11 листопада 2011 року не заслуговує на увагу, оскільки із вищезазначеної анкети-заяви не зрозуміло, чи оформила на своє ім’я ОСОБА_1 будь-яку картку.

При таких обставинах підстави для стягнення заборгованості з боржника відсутні.

Відповідно до повідомлення Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» №Е.65.0.0.0/3-365676 від 07 липня 2018 року, яке надійшло до суду 18 липня 2018 року за вхідним номером 3565/18, з 21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.526, 533, 611, 625 ЦК України ст.ст.81, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області через Білогірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо рішення було складено без участі особи, яка його оскаржує, вона має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Суддя Н. С. Бараболя