Рішення № 78880687, 28.12.2018, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1355/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої – судді Губіш О.А.

при секретарі - Шимків Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до ОСОБА_4 – ОСОБА_5 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1, в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 27 жовтня 2016 року помер її чоловік ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої окрім іншого входить будинковолодіння № 10 по вул.Гирівка, що в с.Більче - Золоте Борщівського району Тернопільської області. Поряд з тим зазначила, що на спадщину після смерті чоловіка, вона та діти претендують як спадкоємці за законом.

Проте, через відсутність правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, свої спадкові права оформити не можуть.

А тому, просила суд визнати за нею та дітьми в рівних частках право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в с.Більче – Золоте по вул.Гирівка, 10 Борщівського району, як за спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6.

В судове засідання сторони не з’явилися. Представник позивача ОСОБА_7 подав до суду заяву, у якій просив справу слухати у його відсутності, позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 сільської ради – сільський голова ОСОБА_8 подала до суду заяву, у якій просила справу слухати у відсутності представника сільської ради, при цьому зазначила, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог позивача.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 10 травня 2006 року в с.Більче – Золоте Борщівського району Тернопільської області померла ОСОБА_9, що стверджено копією свідоцтва про смерть серії І-ИД № 030301, виданого 12 травня 2006 року ОСОБА_4 – ОСОБА_5 сільською радою Борщівського району Тернопільської області.

Поряд з тим, встановлено, що за життя померла ОСОБА_9 зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй за законом на день смерті, заповіла ОСОБА_6.

Зазначене сторонами не оспорювалось, крім того, стверджено заповітом від 01 лютого 2001 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету ОСОБА_4 – ОСОБА_5 сільської ради Борщівського району, зареєстрованого в реєстрі за № 20.

Після смерті ОСОБА_9, її внук ОСОБА_6 прийняв спадщину, оскільки проживав разом з нею в одному будинковолодінні та вступив в оперативне управління її спадковим майном, однак спадкових прав на себе не оформив.

11 січня 2016 року в с.Більче – Золоте Борщівського району Тернопільської області померла ОСОБА_10, що стверджено копією свідоцтва про смерть серії І-ИД № 198431, виданого 11 січня 2016 року ОСОБА_4 – ОСОБА_5 сільською радою Борщівського району Тернопільської області.

Після смерті ОСОБА_10, відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого входить 1/3 частина будинковолодіння в с.Більче – Золоте по вул.Гирівка, 10 Борщівського району та яку її син ОСОБА_6 прийняв, подавши 28 січня 2016 року до приватного нотаріуса ОСОБА_11 районного нотаріального округу заяву про прийняття спадщини, на підставі якої до майна померлої було відкрито спадкову справу за №18/2016, проте спадкових прав на себе так і не оформив. Наведене вбачається з матеріалів спадкової справи №18/2016, відкритої до майна померлої ОСОБА_10.

27 жовтня 2016 року в м.Борщеві Тернопільської області помер чоловік позивача ОСОБА_6, що стверджено копією свідоцтва про смерть серії І-ИД № 212696, виданого 27 жовтня 2016 року ОСОБА_4 – ОСОБА_5 сільською радою Борщівського району Тернопільської області.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого входить 1/3 частина житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями в с.Більче – Золоте по вул.Гирівка, 10, яка належала йому особисто, та 2/3 частини цього ж житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, які належали померлим ОСОБА_9 та ОСОБА_10, спадщину після смерті яких він прийняв, однак спадкових прав на себе не оформив.

Позивач прийняла спадщину після смерті чоловіка, оскільки проживала разом з ним та дітьми на день його смерті. Крім того, позивач 26 грудня 2016 року подала до приватного нотаріуса ОСОБА_12 заяву про прийняття спадщини, на підставі якої до майна померлого ОСОБА_6 відкрито спадкову справу за №231/2016. А 16 жовтня 2018 року позивач від свого імені та від імені малолітніх дітей звернулася до нотаріуса із заявою щодо видачі їм свідоцтв про право на спадщину за законом в рівних частках на будинковолодіння в с.Більче – Золоте по вул.Гирівка, 10 Борщівського району, однак у видачі свідоцтв їй було відмовлено у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння.

Наведене вбачається з довідки ОСОБА_4 – ОСОБА_5 сільської ради №2077 від 02.11.2018 року, листа приватного нотаріуса ОСОБА_11 районного нотаріального округу ОСОБА_12 №518/02-14 від 16.10.2018 року та матеріалів спадкової справи №231/2016, відкритої до майна померлого ОСОБА_6.

Поряд з тим, встановлено, що спірне будинковолодіння №10 по вул. Гирівка в с.Більче - ОСОБА_11 району, відносилося до колгоспного двору, і станом на 15 квітня 1991 року (тобто на момент набрання законної сили Законом України “Про власність”) померлі ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 були його членами, що стверджено довідкою ОСОБА_4 – ОСОБА_5 сільської ради №1576 від 20.08.2018 року, копіями по господарських книг ОСОБА_4 – ОСОБА_5 сільської ради за 1991-1995 роки.

Відповідно до норм статей 120, 123 Цивільного кодексу (в редакції 1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної власності, розмір долі члена двору встановлювався виходячи з рівності долей всіх членів двору.

Відповідно до п.6 а) постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включаються перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

А отже, померлі ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 на відповідній правовій основі набули право, кожен зокрема, на 1/3 частину будинковолодіння, розташованого по вул.Гирівка, 10 в с.Більче - Золоте Борщівського району Тернопільської області. Однак, у визначеному законом порядку, померлі за життя, не оформили своє право власності на належні їм частини будинковолодіння. Крім того встановлено, що ОСОБА_6 який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10, фактично набув право на ціле будинковолодіння.

Згідно ксерокопії рішення 14 сесії 22 скликання ОСОБА_4 – ОСОБА_5 сільської ради від 16 березня 1994 року, ОСОБА_9 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 78 га, з них 0, 25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та 0, 53 га для ведення особистого підсобного господарства.

Згідно довідки ОСОБА_4 – ОСОБА_5 сільської ради №2110 від 05.11.2018 року, земельна ділянка, яка була передана 16 березня 1994 року вказаним вище рішенням ОСОБА_9, знаходиться в с.Більче – Золоте по вул.Гирівка, 10 Борщівського району Тернопільської області.

Судом встановлено, що окрім позивача, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей, інші особи щодо своїх прав на майно померлого ОСОБА_6, не заявляли. Зазначене випливає з листа листа приватного нотаріуса ОСОБА_11 районного нотаріального округу ОСОБА_12 №518/02-14 від 16.10.2018 року та матеріалів спадкової справи №231/2016, відкритої до майна померлого ОСОБА_6.

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд від 29 серпня 2018 року, виготовленого КП Борщівське районне бюро технічної інвентаризації, інвентаризаційна вартість будинковолодіння № 10 по вул.Гирівка в с.Більче - ОСОБА_11 району становить 175573 грн.

Відповідно до ст.ст.1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналізуючи всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем заперечень щодо задоволення позову надано не було, позов ним визнано, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підставними, грунтуються на вимогах закону, а тому, підлягають задоволенню в повному об’ємі.

На підставі ст.ст.328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою с.Більче – Золоте Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП 298970324, право власності на 1/3 частину житлового будинку з такою ж часткою надвірних будівель та споруд, по вул. Гирівка, 10 в с.Більче - Золоте Борщівського району Тернопільської області, як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 27 жовтня 2016 року в м.Борщеві Борщівського району Тернопільської області.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителем с.Більче – Золоте Борщівського району Тернопільської області, свідоцтво про народження серія 1 – ИД №042475, право власності на 1/3 частину житлового будинку з такою ж часткою надвірних будівель та споруд, по вул. Гирівка, 10 в с.Більче - Золоте Борщівського району Тернопільської області, як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 27 жовтня 2016 року в м.Борщеві Борщівського району Тернопільської області.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителькою с.Більче – Золоте Борщівського району Тернопільської області, свідоцтво про народження серія 1 – ИД №090355, право власності на 1/3 частину житлового будинку з такою ж часткою надвірних будівель та споруд, по вул. Гирівка, 10 в с.Більче - Золоте Борщівського району Тернопільської області, як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 27 жовтня 2016 року в м.Борщеві Борщівського району Тернопільської області.

Судові витрати по справі покласти на сторони в тих межах, в яких вони їх понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуюча: