Рішення № 78878321, 27.07.2018, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1286/17

провадження №2/457/88/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 липня 2018 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Мазурик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позивача ОСОБА_1, м. Стебник, вул. Героїв УПА, 32 до відповідача ПАТ КБ «Надра», (м. Київ вул. Ковпака, 29), відповідача ОСОБА_2 (м. Трускавець вул. Стебницька, 92/38) про визнання недійсним кредитного договору №40/06-ф, –

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до Трускавецького міського суду з позовом до ПАТ «Банк Форум», відповідача ОСОБА_2про визнання недійсним кредитного договору №0028/08/6.10-CLNy.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що довідалась про те, що майно котре належить їх та колишньому чоловікові ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності може бути реалізоване в рахунок погашення заборгованості останнього за кредитом в ПАТ «Банк Форум». Вказує на те, що вона була впевнена в тому, що заборгованості по кредиту в даному банку у нього не має так як Відповідач 2 запевняв її про те що здійснив погашення боргу. Проте виявилось, що на даний час банк має вимоги до колишнього чоловіка та намагається в примусовому порядку реалізувати майно котре надбано нами під час шлюбу. Про існування спору вона довідалась випадково, коли знайомилась із справою за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 Як виявилось в Трускавецькому міському суді перебуває інша справа за позовом ПАТ «Банк Форум»

Позивач вважає, що умови кредитного договору суперечать вимогам закону, зокрема в частині дотримання прав споживача, інформування про суттєві умови договору та містять несправедливі умови котрі дають підстави визнання такого договору недійсним.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання повторно не з'явилися і не повідомили причини своєї неявки, хоча їх належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи і від них не поступало клопотання про слухання справи у їх відсутності, тому за вказаних обставин, суд вирішив слухати справу без їх участі.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, а матеріали справи містять достатню кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, та який не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, зі згоди представника позивача суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України постановити рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

ОСОБА_2 11.07.2008 р. уклав з АКБ «Форум» кредитний договір № 0028/08/6.10-CLNv відповідно до умов якого отримав кредитні кошти в сумі 70 000 Доларів США. Зміст даного договору та документи котрі складалась для його супроводження суттєво протиріччя вимогам діючого законодавства як в частині захисту прав споживача так і в частині вимог про надання відомостей про склад та вартість кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Згідно ч.4 в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Крім цього слід зазначити, що в кредитному договорі від 11 липня 2008 року немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, немає умов та інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які відповідно до п. п. 3.2, 3.4 розділу 3 Правил надання банками України визнані обов'язковими. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. У наданому розрахунку не вказано повної орієнтовної вартості кредиту.

З огляду на наведене вважаю, що на порушення п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не надав позивачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону.

Також вважаю, що банк протиправно включив положення, які відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливими, оскільки містять умови про зміни у витратах; враховуючи додаткові нарахування, відсоток за користування кредитними коштами збільшився; є дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту, що також ставить в тяжке, несправедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях; графік погашення кредиту взагалі не видавався, які суми на які рахунки зараховувалися невідомо, що є також несправедливим відносно споживача, оскільки дає право банку проводити зарахування на рахунки на погляд банку.

З огляду на наведене слід дійти висновку про те, що умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним та, відповідно як наслідок, визнання недійсними договору поруки та договору іпотеки, оскільки ці договори є похідними від головного.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Аналіз указаних норм дає підстави визнати їх несправедливими в частині положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення. Вказане порушення є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічних висновків дійшов ВССУ у справах № 6-26251св14 від 22.10.2014 р. №569/19957/14-ц від 23.01.2017 р.

Крім цього, відповідно до п. 2.10 кредитного договору встановлена комісія за видачу кредиту в розмірі 2% від суми кредиту, як плата за управління кредитом. Виходячи з того, що відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Слід зазначити, що ведення справи з надання кредиту, не є послугою банку, оскільки зумовлене вимогами закону до порядку організації бухгалтерського обліку та відповідного документообігу. Аналогічні позиції висловлено в рішеннях ВССУ - справа № 756/5522/15-ц від 20.02.17, ВСУ від 16 листопада 2016р. у справі № 6-1746цс16

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що відповідно до положення ст. 215 ЦК України вказаний кредит є недійсним, оскільки суперечить вимогам Цивільного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ненадання позичальнику інформації про сукупну вартість кредиту банком свідчить про навмисне замовчування існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплати процентів, відповідальність сторін. Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що аргументи позивача неведені в позовній заяві знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та не були спростовані відповідачами як в частині зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя та к і щодо пропусків строку протягом якого в банку було право пред’явити вимоги до Позивача.

Суд вірить здобутим доказам, бо вони нічим не спростовані і не викликають сумніву в своїй об'єктивності, ґрунтуються на законі.

За таких обставин суд дійшов висновку про підставність заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №40/06-ф від 26 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра».

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Трускавецький міський суд Львівської області до Апеляційного суду Львівської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.