Ухвала суду № 78878224, 26.12.2018, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4324/18

Провадження № 2-з/456/33/2018

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

26 грудня 2018 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним (недійсним) рішення ОСОБА_2 сільської ради № 568 від 14.12.2017,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 просить вжити заходів забезпечення позову та заборонити ОСОБА_2 сільській раді (її органам) вчиняти дії щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована по вул. Січових Стрільців в с. Станків Стрийського району Львівської області, та надання її у власність ОСОБА_3.

В обґрунтування вимог заявниця вказала, що нею пред’явлено позов до ОСОБА_2 сільської ради про визнання незаконним (недійсним) рішення ОСОБА_2 сільської ради № 568 від 14.12.2017 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_3Д.» З боку відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення мав місце факт порушення її прав, передбачених Земельним кодексом України, як особи зацікавленої в отриманні у власність спірної земельної ділянки. З огляду на те, що відповідачем суттєво порушено її права, є наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, пов’язані з предметом спору. Невжиття заходів забезпечення позову суттєво утруднюватиме виконання у майбутньому рішення суду або зробить його виконання неможливим, зокрема, через необхідність додаткового оспорювання набуття у власність третьою особою спірної земельної ділянки, а відтак не сприятиме ефективному захисту або поновленню порушених прав позивачки. Запропоновані заходи забезпечення позову не будуть перешкоджати нормальній господарській діяльності відповідача та не обмежують можливості останнього користуватися та розпоряджатися власним майном (спірною земельною ділянкою).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_4 підтримали подане клопотання, просять його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечила, оскільки жодних рішень щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_2 сільською радою не приймається до вирішення спору по суті.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечили, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована по вул. Січових Стрільців в с. Станків Стрийського району Львівської області та надання її у власність ОСОБА_3 до ОСОБА_2 сільської ради ним не подавався. Більше того, даний проект не може бути поданим та затвердженим сільською радою, так як відсутній підписаний позивачкою акт узгодження меж та передачі межових знаків. Відтак у такому забезпеченні немає необхідності.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, розглянувши заявлене позивачкою клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вимогами п.п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до роз’яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Пунктом 7 цієї постанови передбачено, що ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При прийнятті заходів забезпечення позову суду необхідно перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у випадках, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, що внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди. Тому не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України, за винятком випадків, коли такі наслідки безпосередньо випливають із суті рішення, дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, обов’язки доказування і подання доказів покладаються на сторони (ст. 81 ЦПК України), тому суд не вправі за власною ініціативою збирати докази.

Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована по вул. Січових Стрільців в с. Станків Стрийського району Львівської області, та надання її у власність ОСОБА_3 у ОСОБА_2 сільській раді відсутній, не виготовлений та не поданий ОСОБА_7 для його затвердження, оскільки відсутній підписаний позивачкою ОСОБА_1 акт узгодження меж та передачі межових знаків.

Враховуючи вищенаведене, із заяви про забезпечення позову не вбачається підстав, з яких позивачка дійшла висновку про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду по даній справі і настання для неї незворотних негативних наслідків, а також не обґрунтовано причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов.

Відтак суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскарження до Львівського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.В.Гула