Рішення № 78878065, 26.12.2018, Сокальський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Коваль Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Волинській області про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, неустойки від суми несплачених аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08.12.2010 року вирішено стягувати з відповідача аліменти в її користь на утримання сина ОСОБА_4 04.01.2016 року в розмірі 450 грн. щомісячно починаючи з 05.11.2010 року і до досягнення ним повноліття. Зазначає, що вона звернулася до суду із позовною заявою про збільшення розміру аліментів. Так, судом змінено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08.12.2010р. та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 03.11.2015 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач аліменти сплачує частково. Станом на 03.11.2015 р. і до збільшення аліментів і станом на 01.05.2010 р. заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №2-1801 в нього становить 10 478,66 грн., що стверджується розрахунком заборгованості другого відділу ДВС в м. Луцьк. Заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №454/2618/15-ц відповідача станом на 01.07.2018 р. становить 21553,33 грн., що стверджується розрахунком заборгованості другого відділу ДВС м .ОСОБА_3. Відповідно просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість по аліментах за виконавчим листом № 2-1801/2010 виданий 12.01.2011 року Сокальським районним судом в розмірі 10748,66 грн. за виконавчим листом №454/2618/15-ц, виданим Сокальським районним судом 12.01.2016 року в розмірі 21553,33 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в сумі 15000 грн.84 коп., стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600 гривень.

Ухвалою судді Сокальського районного суду Львівської області від 22 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та справу призначено до підготовчого судового розгляду по суті.

Відповідач відзиву на позов не подав.

В судове засідання позивачка не з'явилась, надала до суду заяву в якій просила проводити судовий розгляд за її відсутності, позовні вимоги підтримала, щодо заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не повідомив суд про причину своєї неявки.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причин своєї неявки

Згідно ст.ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 серії 1-СГ №034237 встановлено, що його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Відповідно до рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08.12.2010 року вирішено стягувати з відповідача аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 04.01.2016 року в розмірі 450 грн. щомісячно починаючи з 05.11.2010 року і до досягнення ним повноліття.

На виконання судового рішення Сокальським районним судом Львівської області видано виконавчий лист № 2-1801/2010 р.

Відповідно до рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01.12.2015 року змінено розмір аліментів, які стягуються згідно рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08.12.2010 року та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 03.11.2015 р. і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання судового рішення Сокальським районним судом Львівської області видано виконавчий лист №454/2618/15-ц .

З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості за аліментами, виданої другим відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Волинській області за виконавчим листом № 454/2618/15-ц виданий 12.01.2016 року Сокальським районним судом Львівської області встановлено, що виконавчий лист перебуває на виконанні у вказаному відділі державної виконавчої служби, платник аліментів має заборгованість за аліментами. Станом на 01 липня 2018 року розмір заборгованості становить 24553,33 грн. Станом на 01 липня 2018 року боржником сплачено 800 грн..

Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини 1 статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Закріплений у даній статті захід відповідальності передбачає відповідальність за прострочення сплати аліментів, які зобов'язана особа повинна сплачувати за рішенням суду. Підставою для стягнення неустойки (пені) є винна поведінка платника аліментів.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка у формі пені, вважається універсальним способом забезпечення будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від підстави його виникнення, тому правомірно має застосовуватись і щодо аліментного зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Верховним Судом України за наслідками неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах прийнята постанова № 6-94цс15 від 01 липня 2015 року, в якій було роз'яснено яким чином розраховуються аліменти.

Верховним Судом України у постанові зазначено, що з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

У постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року № 6-2022цс15 також роз'яснено, що «Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов'язку буде різним, а тому кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Отже, пеня за прострочення зі сплати аліментів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення аліментних зобов'язань».

З урахуванням правої природи пені та з огляду на те, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Надана позивачем довідка-розрахунок заборгованості за аліментами містить розмір аліментів за кожен місяць, за який не проводилось стягнення.

Судом перевірено розрахунок неустойки, виконаний позивачем, який обчислювався від загальної щомісячної суми стягнення за прострочення відповідачем сплати аліментів на користь позивача за період з листопада 2010 року червень 2018 року. Вказаний розрахунок є обґрунтованим та вірним, виконаним відповідно до положень чинного законодавства. Відповідно вказаного розрахунку, неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за вказаний період становить 15000 грн. 84 коп.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі вищевказаного суд вказує на те, що відповідач в судове засідання не прибув та не спростував доводів зазначених у позовній заяві, а також ним не було надано відзиву на позовну заяву.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані норми процесуального права вказують на необхідність доведення стороною, що звернулась до суду, належними та допустимими доказами вимог, що нею заявлені.

Позовна вимога про стягнення неустойки від суми несплачених аліментів, ґрунтується на вимогах закону.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає доведеними, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на ті обставини, що відповідач не сплачує аліменти, стягнуті судовим рішенням, допустив заборгованість, відсутність вини у наявності заборгованості за аліментами не доводив.

Враховуючи, що стягнення неустойки (пені) спрямоване на підвищення захисту майнових прав дитини, позовні вимоги позивача про стягнення на її користь пені за прострочення сплати аліментів є правомірними.

Вимоги позивача про стягнення заборгованості за аліментами в сумі 21553,33 грн. не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно правил статті 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 8 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

Аліменти з відповідача стягнуто за судовим рішенням, яке звернуто до виконання, державним виконавцем розраховано розмір заборгованості за аліментами, відповідач розмір заборгованості не оспорює, тому заборгованість підлягає стягненню державним виконавцем відповідно до положень Закону.

Вирішуючи питання щодо відшкодування відповідачем позивачу витрат на правову допомогу, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчиненні інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов»язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підставі вищенаведеного позивачем до суду не надано доказів на підтвердження понесених витрат по сплаті витрат на правову допомогу, а відтак у задоволенні такої позовної вимоги суд відмовляє.

Згідно правил частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що в разі, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду позивач була звільнена від сплати судового збору. Судовий збір у справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 80, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 549, 614 Цивільного кодексу України, ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», постанови Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-94цс15, постанови Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року № 6-2022цс15, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Волинській області про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, неустойки від суми несплачених аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення у сумі 15000 (п»ятнадцять тисяч) гривень 84 копійок.

У решті позовних задоволення позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 704 гривні 80 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, 15.02.1982, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 80033.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: м. Луцьк, пр.. Соборності, 9/27 Волинська область, 43027.

Третя особа:Головне територіальне управління юстиції у Волинській області, другий відділ ДВС м.Луцьк, адреса: м. Луцьк, вул. Винниченка. 27а, 43001

Головуючий: Т. В. Струс