Рішення № 78875501, 19.12.2018, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/325/17

Провадження № 2/327/8/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2018 року смт.Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Антіпової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Літвінової Т.А., Вьюкіної Г.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції (дистанційного судового провадження) в залі Розівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

09 жовтня 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з віщезазанченим позовом до ОСОБА_6, в обґрунтування якого зазначав наступне.

04.07.2006 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 шляхом підписання заяви уклали договір № б/н, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 3 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік (відсотки в подальшому змінювались згідно до умов кредитування), на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_6 кредит, водночас відповідач порушив умови Договору і має прострочену заборгованість станом на 31.08.2017 року в сумі 48 049,13 грн., яка склалась із заборгованості за кредитом – 2 052 грн. 96 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 39 328 грн. 45 коп., заборгованість за пенею та комісією – 3 903 грн. 48 коп., а також штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 2264 грн. 24 коп. Відповідач в добровільному порядку не вжив заходів щодо погашення заборгованості, а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладанні договору про надання банківських послуг дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на офіційному сайті банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.5.5 Правил користування платіжною карткою. Одночасно пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.4.9 Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п.6.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам. В зв’язку з тим, що відповідач на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашена, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором без номеру від 04 липня 2006 року у розмірі 48 049 грн. 13 коп., де заборгованість за кредитом – 2 052 грн. 96 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 39 328 грн. 45 коп., заборгованість за пенею та комісією – 3 903 грн. 48 коп., а також штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 2 264 грн. 24 коп., і суму понесених судових витрат у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

20.11.2017 року відповідачем подано заперечення на позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», в обгрунтування яких ОСОБА_6 просить суд залишити без задоволення позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» та застосувати позовну давність відносно позовних вимог позивача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором (а.с. 36-40 ОСОБА_4 1). В обгрунутвання заперечень відповідач посилається на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, викладені в позові щодо: наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором; дії платіжної картки на момент виникнення заборгованості та на момент подачі позову; а також зазначає, розрахунки позивача містять арифметичні помилки і не відповідають дійсності.

В обґрунтування пропуску строків позовної давності, відповідач ОСОБА_2 зазначає про те, що кінцевий строк дії картки 4149 6053 5192 8820, закінчився в квітні 2014 року, картка була знешкоджена шляхом перерізання ножицями в його присутності працівником кредитного відділу у Розівському відділенні Приватбанку. Починаючи з квітня 2014 року по 29.11.2017 року включно він жодних листів від банку, або ж повідомлень працівників банку про існування боргу по картковому рахунку 4149 6053 5192 8820 не отримував. Згідно розарухунку, наданого представником позивача, вбачається, що починаючи з травня 2014 року ніяких операцій та руху коштів, а саме: зняття чи поповнення ним карткового рахунку особисто, немає. Отже, відповідач вважає, що саме з цієї дати, з 1 травня 2014 року розпочав перебіг строку позовної давності щодо вимог позивача, згідно зі ст. 261 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2017 року, головуючим суддею (суддею-доповідачем) по даній справі визначено суддю Кущ Т.М. (а.с. 23 ОСОБА_4 1).

Розпорядженням керівника апарату Розівського районного суду Запорізької області від 31.01.2018 року № 6 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ. 31.01.2018 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості було передано на розгляд головуючому судді Антіповій Т.А. (а.с. 94-96 ОСОБА_4 1).

Відповідно до ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 05.02.2018 року, дану позовну заяву суддею Антіповою Т.А. прийняти до розгляду, відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження (а.с. 97-98 ОСОБА_4 1).

Окрім цього, у зв’язку із набуттям чинності 15.12.2017 року Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, виходячи з Перехідних положень ЦПК України, даною ухвалою суду вирішено подальший розгляд цієї справи проводити за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Відповідно до ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 24.04.2018 року задоволено клопотання відповідача та витребувано від ПАТ КБ «Приватбанк» письмові докази (а.с. 164-166 ОСОБА_4 1).

10.05.2018 року на адресу Розівського районного суду Запорізької області частково надійшли витребувані докази від ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 171-186 ОСОБА_4 1).

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 22.05.2018 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування від ПАТ КБ «Приватбанк» матеріалів кредитної справи по клієнту ОСОБА_2 (оригінал та копія кредитної справи) (а.с. 200-201 ОСОБА_4 1).

22.05.2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого він зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог АТ КБ «Приватбанку» та просить залишити їх без задоволення та застосувати позовну давність відносно позовної заяви АТ КБ «Приватбанк». Так відповідач зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів існування між ним та банком договірних відносин саме щодо укладення кредитного договору, в рамках якого позивач просить стягнути суму заборгованості, та відповідно не доведено існування заборгованості з його боку за даним кредитним договором. Так, ОСОБА_2 зазначає, що надана позивачем копія анкети-заяви позичальника не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона є лише згодою укласти договір в розумінні ЦК України і для укладення договору обов’язковим елементом процедури такого укладення є ще прийняття цієї пропозиції (акцепт) (тобто підписання договору, Умов та правил надання банківських послуг, тарифів), відсутність якого (яких) підтверджується матеріалами справи. Додатково звертає увагу суду, що в даній анкеті (заяві) відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов’язання. Також зазначає, що не може належним чином ознайомитися з документом - Заявою (формою для печати договора) для підтвердження чи спростування існування даного документу, відомостями та умовами викладеними в цій заяві, оскільки частину тексту неможливо прочитати, документ має всі ознаки того, що він створений з декілької окремих документів, частини заяв мають різний почерк. У анкетах-заявах не має відомостей про вид картки, не вказаний кінцевий строк дії картки та частина заяви роздрукована з невідомої Інтернет сторінки. Окрім цього, відповідач зазначає, що згідно п. 3.1 Умов та правил користування банківською карткою, Пам’ятка клієнта, у якій повинен вказуватися також вид картки, термін її дії, взагалі відсутня та не надана позивачем до суду, як невід’ємна частина договору. Також звертає увагу суду на те, що в пункті заяви, де вказаний тип кредитного ліміту, визначено «торговий», який відповідно до п. 5 п.п. 5.1.2 «торговий» кредит може бути використаний для розрахунку за придбані товари або послуги без можливості отримання готівкових грошових коштів. Отже, зняття коштів відбувалось на протязі всього часу користування карткою, а за Умовами та правилами користування банківською карткою, доданою банком до позовної заяви, таке зняття коштів було взагалі неможливим, що доводить невідповідність доданих позиваем до позовної заяви Умов та правил часу подання до банку відповідачем ОСОБА_6 заяв та укладенню договірних відносин між ним та банком. Окрім цього зазначає, що Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою, не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на Відповідача та його підпису. Оскільки підписання анкет (заяв) відбулось ще в 2006 році, то відповідач заперечує, що саме з цими Умовами і саме в цій редакції позивач його ознайомив при виникненні договірних відносин між ними. Копія Умов та правил надання банківських послуг, які були надані позивачем як додаток до позовної заяви, суттєво відрізняються від тих Умов та правил, на які посилається позивач у позовній заяві, посилаючись на сторінку банківського сайту. Окрім цього, беручи до уваги «наказ шаблон № 906 С-169 від 23.08.2006 року» 01.09.2006 року банком було проведено (введено в дію) ряд змін, які вже внесені до Умов та правил надання банківських послуг, які додані представником банку до позовної заяви, а саме: у доданих Умовах та правилах додались пункти 3.17 Розділ 3 «Умови обслуговування», п. 9.11 розділ «Інші умови». Таким чином, заява відповідача була подана на два місяці раніше, ніж вступили в дію зміни до Умов та правил надання банківських послуг, які представник позивача додав як доказ укладання кредитного договору з відповідачем (а.с. 205-210 ОСОБА_4 1).

14.06.2018 року та 25.06.2018 року на адресу Розівського районного суду Запорізької області від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшли витребувані матеріали (оригінал та копія кредитної справи) (а.с. 8-14, 17-23 ОСОБА_4 2).

Відповідно до ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 25.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості до судового розгляду по суті (а.с. 26-27 ОСОБА_4 2).

10.07.2018 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якої зазначено про відсутність підстав для застосування судом позовної давності, оскільки порушення зобов’язання триває. Зазначає про виконання з боку банку всіх істотних умов договору, та існування з боку відповідача порушень Умов та правил надання банківських послуг, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором б/н від 04.07.2006 року. Тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі (а.с. 30-37 ОСОБА_4 2).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 519 від 21.05.2018 року «Про рішення акціонера публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» змінено тип Банку з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та у зв’язку із зміною типу Банку затверджено нове найменування Банку: Акціонерне Товариство ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК» (АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, позов підтримала з підстав в ньому викладених, просила його задовольнити. Додатково зазначила, що всі докази на підтвердження позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, під час судового розгляду даної справи, позивачем було надано до суду.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову саме з підстав ненадання представником позивача належних та допустимих доказів на підтвердження укладення кредитного договору між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6, що позбавляє їх можливості встановити, до яких саме Умов та Правил приєднався Відповідач, та які саме зобов’язання виникли між сторонами Договору, також це позбавляє їх можливості підтвердити або спростувати розрахунок заборгованості, яку просить стягнути позивач, або ж надати свій контр розрахунок суми заборгованості або ж клопотати про призначення експертного дослідження. З огляду на вищевикладене, зазначають про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, суд доходить висновку, що у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити, з наступних підстав.

Як визначено в статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-16цс15 від 11.03.2015 року).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 стаття 638 ЦК України).

Під час судового розгляду наведеної цивільної справи судом встановлено наступне.

Згідно до змісту позову, 04.07.2006 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 шляхом підписання заяви уклали договір № б/н, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 3 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік (відсотки в подальшому змінювались згідно до умов кредитування), на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом останнього у його заяві.

Водночас, виходячи зі змісту заяви від 04.07.2006 року, ОСОБА_6 погодився, на те, що Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та ОСОБА_4 банку складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 7 ОСОБА_4 1 – зворотний бік, а.с. 9 ОСОБА_4 2 – зворотній бік).

Відповідно до пункту 2 Умов та правил надання банківських послуг, долучених до позову, договір про надання банківських послуг складається з наступних елементів: заяви, пам’ятки клієнта, наведених Умов та Тарифів (а.с. 8 ОСОБА_4 1).

З урахуванням того, що надані представником позивача докази щодо складових укладеного кредитного договору містили розбіжності, судом було задоволено клопотання представника відповідача та згідно до ухвали суду від 24.04.2018 року витребувано від Позивача, серед іншого, Умови та правила надання банківських послуг на дату написання заяв ОСОБА_6, а також правила користування банківською карткою, тарифи, пам’ятку клієнта (а.с. 164-166 ОСОБА_4 1).

Проте, в порушення віщезазанченої ухвали суду, позивачем зазначені докази до суду надані не були. Натомість, з наданих представником банку раніше додатків до письмових пояснень від 04.12.2017 року, вбачається, що наказом № С-89 від 24.05.2005 року було запроваджено спрощену форму укладення договору про надання банківських послуг, яка зокрема складалась із Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с. т. 66 – 69 ОСОБА_4 1).

Згідно до наказу № С-169 від 23.08.2006 року було внесено зміни до форми договору про надання банківських послуг, яка вже складалась, зокрема із Умов та правил надання банківських послуг та пам’ятки клієнта (а.с. 66 - 69 ОСОБА_4 1).

Окрім зазначених документів, представником позивача не було надано суду ані Умов та правил надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою, із зазначенням дати їх затвердження та введеня в дію, тарифи та пам’ятку клієнта. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, наданням документів на виконання ухвали суду про витребування доказів, займався інший фахівець АТ КБ «Приватбанку», отже вона не може пояснити чому ухвала суду від 24.04.2018 року про витребування доказів не виконана та не надано до суду Умови та правила надання банківських послуг на дату написання заяв ОСОБА_6, Правила користування банківською карткою, тарифи та пам’ятку.

Водночас, суд звертає увагу на те, що Умови та правила надання банківських послуг, які долучені до позову, не містять інформації щодо дати їх затвердження, отже неможливо перевірити чи з цими Умовами та правилами ознайомлювався відповідач під час укладання кредитного договору з Приватбанком 04.07.2006 року, або це зовсім інші Умови та правила надання банківських послуг. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг навіть за своєю назвою різняться від тих складових спірного договору, що зазначені у заяві ОСОБА_6 (Умови та правила надання банківських послуг), що викликає сумніви стосовно того, що саме ці Умови були складовою спірного кредитного договору. Крім того, згідно до п. 2 цих Умов однією із складових договору про надання банківських послуг визначена пам’ятка клієнта, разом з тим, у заяві ОСОБА_6 посилання на неї відсутнє, що в свою чергу ще раз ставить під сумнів належності цих Умов до спірного договору.

Таким чином, беззаперечно встановити, які саме Умови, чи то Умови надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою від 24.05.2005 року, чи то Умови та правила надання банківських послуг від 23.08.2006 року, були однією із складових спірного кредитного договору, не видалось можливим, як і факт того, з якими саме Умовами був ознайомлений ОСОБА_6, враховуючи, що їх копію згідно до його заяви від 04.07.2006 року він не отримував і їх не підписував.

За таких обставин, суд доходить висновку, що представником позивача не доведено факт того, що саме долучені до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг були складовою спірного договору.

Крім того, не було долучено до позовної заяви та надано під час судового розгляду справи представником позивача, зокрема, на виконання ухвали суду від 24.04.2018 року про витребування доказів, і ОСОБА_4 банку, які були чинними на час укладення договору, і які також є його складовою.

Під час судового розгляду справи, на запитання суду представник позивача не змогла надати відповіді, чому не виконано вищезазначену ухвалу суду в частині надання ОСОБА_4 банку, посилаючись на те, що цим займається інший фахівець банку.

Тобто, представником позивача не було надано суду ОСОБА_4 банку, які були складовою кредитного договору від 04.07.2006 року, а тому визначитись, з яким саме документом був ознайомлений ОСОБА_6, неможливо, з огляду на що, суд знаходить і ці обставини недоведеними позивачем.

Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке: як вбачається з анкети – заяви відповідача від 04.07.2006 року, в розділі «кредитна картка» зазначено, що відповідачу було видано кредитну картку із типом кредитного ліміту «торговий» (а.с. 7 - зворотний бік ОСОБА_4 1), який відповідно до п. 5 п.п. 5.1.2 може бути використаний для розрахунку за придбані товари або послуги без можливості отримання готівкових грошових коштів (а.с. 13 ОСОБА_4 1). Проте, як вбачається з виписки по особовому рахунку відповідача по основній карті № 4144 **** **** 8820 за період з 01.01.1999 року по 24.02.2018 року вбачається, що відповідач ОСОБА_6 в період часу з 04.07.2006 року по квітень 2014 року активно користувався кредитною карткою, а за Умовами та правилами надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою, доданою банком до позовної заяви, таке зняття коштів було взагалі неможливим, що також доводить невідповідність доданих позиваем до позовної заяви Умов та правил надання банківських послуг часу подання до банку відповідачем ОСОБА_6 анкети - заяви та укладенню кредитного договору між ним та банком.

Крім того, викликає сумнівни у суду щодо належності та достовірності наданих позивачем доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитної картки саме в рамках кредитного договору б/н від 04.07.2006 року, а саме: довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_6 (контр рахунок 41496053319228820 від 12.05.2006 року), з наступних підстав. Так позивачем надано до суду дві довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_6 (контр рахунок 41496053319228820 від 12.05.2006 року, відповідно до яких тип кредитної картки є відмінний: в першій довідці зазначено, що відповідачу видано кредитну картку «Універсальна 55 днів» (а.с. 60 ОСОБА_4 1), в другій довідці – «Універсальна 180+» (а.с. 39 ОСОБА_4 2).

Окрім цього, суд також вважає необхідним зауважити, що і надані представником позивача дані стосовно належного повідомлення ОСОБА_6 про зміну відсоткової ставки з 01.01.2013 року, 01.09.2014 року та 01.04.2015 року, не містять даних про отримання ним цих повідомлень (а.с. 246-248 ОСОБА_4 1, а.с. 47-49 ОСОБА_4 2).

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини 2 статті 78 ЦПК України).

Згідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частини 1 статті 80 ЦПК України).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких умов, суд доходить висновку, що представником позивача не було надано суду належних, достовірних і допустимих доказів щодо усіх складових спірного кредитного договору від 04.07.2006 року, а його процесуальна поведінка, за якої останнім надавались докази на підтвердження кредитних відносин з ОСОБА_6 фактично лише за ухвалою суду про витребування доказів, та часткове невиконання ухвали суду про витребування доказів, свідчить про самоусунення від доведення обставин, на які він посилався як на підтвердження позовних вимог.

При цьому, доводи представника позивача про те, що ОСОБА_6 знав про умови кредитування, оскільки користувався коштами наданими йому Банком та вносив відповідні платежі протягом певного часу, за відсутності надання суду належних та допустимих доказів щодо умов кредитування, тобто укладення спірного договору, за наявності невизнання відповідачем позову, не можуть свідчити про доведеність перед судом кредитних правовідносин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 04.07.2006 року.

Враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором, через ненадання суду належних та допустимих доказів, на підтвердження укладення кредитного договору б/н від 04.07.2006 року, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви ОСОБА_6 про застосування строків позовної давності відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача суми судового збору, у зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 259-261, 267, 530, 610-612, 625, 629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 141, 211, 212, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, (в редакції від 03.10.2017 року), Перехідними положеннями до ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції, Розівський районний суд Запорізької області, шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28 грудня 2018 року.

Суддя: Т.А. Антіпова