Ухвала суду № 78871981, 21.12.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9300/18

Провадження № 2/461/1788/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2018 суддя Галицького районного суду м. Львова Городецька Л.М., при секретарі Думичі Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (58002, м. Чернівці, вул. А. Горького, 12) до Прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17-19), за участю третьої особи Регіонального сервісного центру у Львівській області (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 11) про усунення перешкод у здійсненні права власності, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Прокуратури Львівської області, за участю третьої особи Регіонального сервісу центру у Львівській області про усунення перешкод у здійсненні права власності з підстав викладених у фабулі позову. Просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності, шляхом скасування постанови старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_2 від 23 травня 2011 року у кримінальній справі №181-0311 в частині накладення обмеження на проведення реєстраційних операцій щодо автомобіля марки Mercedes-Benz Vito 110 CDI, номер кузова НОМЕР_1, 2002 року випуску, колір синій, д.н.з. НОМЕР_2. Зобов’язати регіональний сервісний центр МВС України в Львівській області скасувати обмеження на проведення реєстраційних операцій щодо автомобіля марки Mercedes-Benz Vito 110 CDI, номер кузова НОМЕР_1, 2002 року випуску, колір синій, д.н.з. НОМЕР_2 та виключити відомості про обмеження з бази даних.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20 грудня 2018 року на адресу суду від Прокуратури Львівської області надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Свою позицію мотивують тим, що у відповідності до приписів ст.9 Перехідних положень КПК України, вирішення питання щодо запобіжного заходу, арешту майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, прийняти рішення щодо запобіжного заходу в межах КПК України може лише слідчий, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження (виділені матеріали). Отже, рішення про скасування арешту в даній справі повинно бути прийняте в порядку передбачено КПК України, що діяв до набрання чинності КПК України від 13.04.2012 року. Просить закрити провадження у справі, оскільки така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Учасники судового розгляду не з’явилися в судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи. Тому, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.

На підставі ч.2ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з’явились.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішення питання про застосування норм права до спірних правовідносин у даній справі, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові №461/233/17-ц від 17.10.2018 року.

Так, у відповідності до вказаного висновку Верховного Суду, порядок накладання арешту на майно та скасування арешту було урегульовано у статтях 126, 234 КПК України від 1960 року.

Після набрання чинності КПК України від 2012 року, на час звернення до суду з цивільним позовом позивач має право захистити свої права відповідно до норм КПК України, у порядку кримінального судочинства. Таке право передбачене пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України від 2012 року, а саме, що питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Разом з тим з набранням чинності КПК України від 2012 року права власника, який не є учасником кримінального провадження, якщо при проведенні дізнання чи попереднього слідства були порушені його права власника, стали більш захищеними саме заходами кримінально-процесуального закону.

Відповідно до пункту 10 розділу XI «Перехідні положення» КПК України від 2012 року кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду, розслідуються згідно з положеннями цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України від 2012 року, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Оскільки кримінальне провадження у справі, у якій ухвалена постанова про заборону на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація) щодо автомобіля триває, справа не передана до суду на час набрання чинності КПК України від 2012 року, то вирішення питання щодо зняття арешту чи оскарження дій чи бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України від 2012 року.

Згідно зі статтею 174 КПК України від 2012 року, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України (згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України) та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Крім того, відповідно до пункту першого частини першої статті 303 КПК України від 2012 року передбачено право оскарження під час досудового провадження рішення, дії чи бездіяльності слідчого володільцем тимчасово вилученого майна іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Тобто, чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника, який не є учасником кримінального провадження і, разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Таким чином, з'ясувавши характер спірних правовідносин, приходжу до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки питання про захист прав власника майна, який не є учасником кримінального провадження (скасування арешту) підлягає розгляду і вирішенню у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України від 2012 року, а тому дану заяву слід розглядати за правилами кримінального судочинства.

За правилами ч. 2 ст. 256ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

При цьому суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу про його право на судовий захист у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір з у розмірі 1409,60 грн., відповідно до квитанції №0.0.1202011403.1 від 03 грудня 2018 року. (а.с. 1)

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255ЦПК України, то з урахуванням вищезазначеного, підлягає поверненню позивачеві судовий збір.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області, за участю третьої особи Регіонального сервісного центру у Львівській області про усунення перешкод у здійсненні права власності – закрити у зв’язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду в цивільному порядку з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір, сплачений згідно № 0.0.1202011403.1 від 03 грудня 2018 року у розмірі 1409,60 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М.Городецька