Рішення № 78871845, 26.12.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

26.12.2018 ЄУН 337/3723/18

Номер провадження 2/337/1861/2018

Р І ШЕ Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Салтан Л.Г.

за участю секретаря: Гальцевої К.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів залісуду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації : 69097 АДРЕСА_1) до Акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: 01001 м. Київ. вул. Грушевського, 1 Д) про захист прав споживача та стягнення коштів за договором банківського вкладу,

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2018 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» про захистправ споживачата стягненнякоштів задоговором банківськоговкладу. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 29 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_4 Банком «ПриватБанк» та нею було укладено Договір №SAMDN25000734210403 банківського вкладу (депозиту) «Депозит плюс на 12 мес.» зі строком залучення на 366 днів до 29.03.2014 року включно зі сплатою 18 % річних, на підтвердження чого, позивачкою внесено на рахунок, відкритий відповідачем 21 300 гривень, 24 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та нею було укладено Договір №SAMDN25000734831144 банківського вкладу (депозиту) «Депозит плюс на 12 мес.» зі строком залучення на 366 днів до 24.04.2014 року включно зі сплатою 18 % річних, на підтвердження чого, позивачкою внесено на рахунок, відкритий відповідачем 40 000,00 гривень; крім того, 22 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та нею було укладено Договір №SAMDN80000736686770 банківського вкладу (депозиту) «Депозит СТАНДАРТ, 3 мес.» зі строком залучення на 366 днів до 22.10.2014 року включно зі сплатою 6 % річних, на підтвердження чого, позивачкою внесено на рахунок, відкритий відповідачем 1000,00 Євро. Однак, на час звернення до суду, вклади відповідачем їй не повернуто, відсотки не сплачені. Зважаючи на тривале порушення з боку відповідача грошових зобовязань, просила суд стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 129 972,62 гривень, а також 1 377,61 Євро, з яких: 44 892,11 грн. - сума вкладу з невиплаченими відсотками за Договором № SAMDN25000734210403 банківського вкладу (депозиту) «Депозит плюс на 12 мес.» від 29 березня 2013 року, 85 080,51 грн. сума вкладу з невиплаченими відсотками за Договором № SAMDN25000734831144 банківського вкладу (депозиту) «Депозит плюс на 12 мес.» від 24 квітня 2013 року та 1 377,61 Євро (що за курсом НБУ 31,0759 відповідає 42 810,60 грн.) - за Договором № SAMDN80000736686770 банківського вкладу (депозиту) «Депозит СТАНДАРТ, 3 мес.» від 22.07.2013 року згідно наданих позивачкою розрахунків за період з дня укладення договорів по 15.08.2018 року.

Ухвалою суду від 23.08.2018 року відкрито провадження по справі, розпочате підготовче провадження, призначене проведення підготовчого судового засідання, відповідачеві визначений строк на подання відзиву на позов.

12.09.2018 року відповідач надав відзив на позов , в якому виклав заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем надані лише ксерокопії договорів та без жодних доказів внесення грошових сум на вкладний (депозитний) рахунок вкладника.Довідка № 35491413 від 05.05.2014 р. та «виписки за рахунками до березня 2014 р.»., які надані Позивачем, є сумнівними доказами знаходження коштів на рахунках в АТ КБ «ПРИВАТБАНК, оскільки вказані довідка та виписки належним засвідчені, а по-друге, у довідці не зазначено повних даних по рахунку та відповідній фізичній особі. Рішенням Центрального банку Російської Федерації від 11.04.2014 року було припинено з 21 квітня 2014 року діяльність відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК. Наявність вказаного рішення Банку Росії щодо припинення діяльності на території АРК ПАТ КБ ГБАНК унеможливлювало діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та міста Севастополя Філії „Кримське РУ ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК. Таким чином, ще з 21 квітня 2014 року відокремлений підрозділ ПАТ КБ ТБАНК на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність, після окупації АРК та міста Севастополя і видавати будь-які довідки та виписки Позивачеві. Довідки тавиписки Кримськогорегіонального управлінняПАТ КБТБАНК,починаючи з29.04.2014р.за підписомкерівника департаментупо йїроботи зклієнтами КримськогоРУ ОСОБА_5є нечинними.Просить узадоволенні позовувідмовити.

Ухвалою суду від 04.12.2018 року підготовче провадження по справі закрито. Справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав підтримав заперечення, викладені у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позову в разі не підтвердження позивачкою факту укладання договору банківського вкладу у письмовій формі з дотриманням вимог ч. 1 ст. 1059 ЦК України, а також п.1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженої Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516, а також п. 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ від 01.06.2011 р. № 174. Крім того, відповідачем надано інформацію щодо внесення реєстраційних змін до ЄДРПОУ з 14.06.2018 року, в наслідок чого змінено попередню назву Публічне акціонерне товариство ОСОБА_4 «ПриватБанк» та Акціонерне товариство ОСОБА_4 «ПриватБанк», яке є правонаступником усіх прав та обовязків Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 Банку «ПриватБанк».

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост.13ЦПК України судрозглядає справине інакшеяк зазверненням особи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду.

Відповідно дост.12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобовязків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, щопункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Крім того, згідно ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено:

29 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_4 Банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір №SAMDN25000734210403 «Депозит плюс на 12 мес.» банківського вкладу (депозиту) зі строком залучення на 366 днів до 29.03.2014 року включно зі сплатою 18 % річних, на підтвердження чого 29.03.2013 року, позивачкою внесено на рахунок, відкритий відповідачем 21300 гривень, що підтверджено оригіналом Договору № SAMDN25000734210403, оформленого 29.03.2013 року та банківською квитанцією № 15693478 (зміст операції «открытие депозита №SAMDN25000734210403», платник ОСОБА_3). Згідно вказаного Договору, станом на 14.03.2014 р. сума залишку за вкладом становить 21300 гривень.

24 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір №SAMDN25000734831144 «Депозит плюс на 12 мес.» банківського вкладу (депозиту) зі строком залучення на 366 днів до 24.04.2014 року включно зі сплатою 18 % річних, на підтвердження чого 24.04.2013 року позивачкою внесено на рахунок, відкритий відповідачем 40000,00 гривень, що підтверджено оригіналом Договору №SAMDN25000734831144, оформленого 24.04.2013 року та банківською квитанцією № 25683428 (зміст операції «открытие депозита №SAMDN25000734831144», платник ОСОБА_3). Згідно Договору №SAMDN25000734831144 станом на 14.03.2014 року сума залишку за вкладом становить 40000 гривень.

22 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір №SAMDN80000736686770 «Депозит СТАНДАРТ, 3 мес.» банківського вкладу (депозиту) зі строком залучення на 366 днів до 22.10.2014 року включно зі сплатою 6 % річних, на підтвердження чого 22.07.2013 року, позивачкою внесено на рахунок, відкритий відповідачем 1000,00 Євро, що підтверджено оригіналом Договору №SAMDN80000736686770, оформленого 22.07.2013 року та банківською квитанцією № 25416723 (зміст операції «открытие депозита №SAMDN80000736686770», платник ОСОБА_3). Згідно Договору №SAMDN80000736686770, а також банківської виписки за період з 22.07.2013 року по 22.07.2014 року, станом на 14.03.2014 року сума залишку за вкладом, за рахунок капіталізації не виплачених відсотків становить 1051 євро 39 євроцентів.

21.05.2018 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва ПАТ КБ ПРИВАТБАНК» змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва АТ КБ ПРИВАТБАНК».)

В підготовчому судовому засіданні, за клопотанням представника позивача, за участі представника відповідача, судом проведено огляд оригіналів договорів від 29.03.2013 року, від 24.04.2013 року, від 22.07.2013 року, а також банківських квитанцій до вказаних договорів банківського вкладу (депозиту), які містять всі необхідні реквізити та в повній мірі відповідають вимогам закону.

З оглядуна змістукладених договорівбанківського вкладу(депозиту)вбачається,що відповіднодо п.4 Договору №SAMDN25000734210403 від 29.03.2013 року та Договору №SAMDN25000734831144 від 24.04.2013 року та Договору № SAMDN80000736686770 від 22.07.2013 року їх дія припиняється з виплатою всієї суми вкладу разом з усіма відсотками, що належать до виплати вкладнику.

Відповідно доположень п.5Договору №SAMDN25000734210403 від 29.03.2013 року та Договору №SAMDN25000734831144 від 24.04.2013 року та Договору № SAMDN80000736686770 від 22.07.2013 року у разі вимоги вкладника щодо повернення частини вкладу, зобовязання банку та клієнта по вкладу припиняються, а вклад повертається. За бажанням вкладника, на залишок вкладу може бути оформлено новий договір вкладу.

Умовами п.6Договору №SAMDN25000734210403 від 29.03.2013 року та Договору №SAMDN25000734831144 від 24.04.2013 року передбачено,що уразі неповідомленняклієнтом позакінченню строкудії договорупро намірзабрати своїкошти,такий вкладавтоматично продовжуєтьсяще наодин строк.Строк вкладупродовжується неодноразовобез заявкиклієнта.Аналогічні положеннямістять уп.15 Договору№ SAMDN80000736686770від 22.07.2013року.

Пунктом 21 Договору №SAMDN25000734210403 від 29.03.2013 року та Договору №SAMDN25000734831144 від 24.04.2013 року передбачено, що в разі порушенням клієнтом або Банком умов Договору, порушник несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Аналогічні положення містять у п. 24 Договору № SAMDN80000736686770 від 22.07.2013 року.

Після спливу дії вказаних договорів банківського вкладу позивачка зверталась до відповідача з питань повернення їй вкладів з виплатою належних до сплати відсотків. Зокрема, листами від 22.10.2015 року, 13.04.2016 року та 18.04.2017 року. Листом від 05.11.2015 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20151030/333 відповідач відмовив у поверненні вкладу з посиланням на складну політичну ситуацію, в наслідок якої відбулося припинення діяльність відділень на території АР Крим. Аналогічна відмова була висловлена у листі відповідача від 28.04.2017 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20170427/4201 із посиланням на необхідність надання йому додаткового часу для вирішення ситуації, що склалася відносно вкладів, відкритих на окупованій території.

Згідно з ст.ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність вклад (депозит) це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність відносини між банком та клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами між клієнтом та банком. Банк зобовязаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнтів Банку.

Положеннями частини 1 статті 1058 ЦК України закріплено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та порядку, встановлених договором.

Частиною 3 статті 1058 Цивільного кодексу України визначено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовується положення про договір банківського рахунка (ОСОБА_1 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією Главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Виходячи з цього, на відносини повязані з виконанням умов укладених між ОСОБА_3 та Банком Договорів поширюється положення норм ОСОБА_1 71, 72 Цивільного кодексу України (статті 1046-1076), Закону України «Про захист прав споживачів», а також положеннями Договорів, якими регулюються відносини з приводу розміщення Позивачкою банківських вкладів.

Згідно з частиною 2 статті 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу, незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (ст. 1061 ЦК України).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 1066 ЦК України банк гарантує клієнту право безперешкодного розпорядження коштами на рахунку останнього.

Пунктом 3.3 глави 3 Положення № 516 передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту).

За статтею 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Тобто, вказаними нормами закріплено обовязок, а не право банку, повернути грошові кошти, залучені в якості депозитного вкладу з виплатою всіх належних вкладникові відсотків.

Згідно зіст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за Договорами банківського вкладу від 29.03.2013 року, від 24.04.2013 року та від 22.07.2013 року, що підтверджується наявними у справі доказами. Таким чином, у відповідача станом на 15.08.2018 року виникла заборгованість у розмірі 129 972,62 гривень, а також 1 377,61 Євро, з яких: 44 892,11 грн. - сума вкладу з невиплаченими відсотками за період з 30.04.2014 року по 15.08.2018 року за Договором № SAMDN25000734210403 банківського вкладу (депозиту) «Депозит плюс на 12 мес.» від 29 березня 2013 року; 85 080,51 грн. сума вкладу з невиплаченими відсотками за період з 24.04.2014 року по 15.08.2018 року за Договором № SAMDN25000734831144 банківського вкладу (депозиту) «Депозит плюс на 12 мес.» від 24 квітня 2013 року ; 1 377,61 Євро (що за курсом НБУ 31,0759 відповідає 42810,60 грн.) сума вкладу з невиплаченими відсотками за період з 22.07.2013 року по 15.08.2018 року за Договором № SAMDN80000736686770 банківського вкладу (депозиту) «Депозит СТАНДАРТ, 3 мес.» від 22.07.2013 року.

На підтвердження своїх заперечень щодо суми заборгованості про стягнення якої заявлено вимогу в суді, будь-яких клопотань про проведення судових експертиз та контрозрахунків відповідачем не надано.

При цьому, задовольняючи вимогу в частині стягнення суми вкладу в іноземній валюті суд зазначає, що Відповідно до ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійснені розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пленумом Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. зазначено, що у разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійснені валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України, частина 3 статті 533 ЦК України, Декрет КМУ від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Разом із тим, як за предявлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого НБУ на день сплати.

Отже, чинне законодавство визначає можливість визначення ціни позову та стягнення судами сум в іноземній валюті, якщо спір виник із зобовязань, виражених в іноземній валюті.

Правомірність відкриття валютного рахунку, зарахування на нього іноземної валюти та здійснення переказу валюти закріплено, зокрема, нормами абз. 15 п. 7.12. Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12 листопада 2003 року N 492 згідно якого на поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб - резидентів зараховується валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті.

Таким чином, відкриття рахунків на імя Позивачки, на яких обліковуються депозитні кошти та відсотки, нараховані на депозитний вклад, виражений в іноземній валюті, не суперечить вимогам діючого законодавства.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача, як на підставу своїх заперечень, а також обґрунтування відсутності у відповідача доступу до оригіналів документів, в тому числі договорів банківського вкладу, укладених з позивачкою та відсутність правових можливостей для виконання зобовязань перед позивачкою, на положення Федерального Закону Російської Федерації «Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя», відповідно до якого був створений Фонд захисту вкладників, що отримав право (вимог) по вкладам і здійснення компенсаційних виплат в порядку, передбаченому Федеральним Законом, та положення рішення Центрального Банку Російської Федерації про припинення з 21.04.2014 р. діяльності відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим, зокрема, Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» виходячи з наступного.

З оглядуна матеріалисправи встановлено,що Договір № SAMDN25000734210403 від 29.03.2013 року, Договір № SAMDN25000734831144 від 24.04.2013 року та Договір № SAMDN80000736686770 від 22.07.2013 року було укладено позивачкою з юридичною особою - Публічним акціонерним товариством ОСОБА_4 банком «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим, яка на момент розгляду справи має статус тимчасово окупованої території.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невідємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

В силу положень зазначеного Закону держава взяла на себе зобовязання вживати всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Сторонами укладених договорів № SAMDN25000734210403 «Депозит плюс на 12 мес.» від 29.03.2013 року, № SAMDN25000734831144 «Депозит плюс на 12 мес.» від 24 квітня 2013 року та № SAMDN80000736686770 «Депозит СТАНДАРТ, 3 мес.» від 22 липня 2013 року є фізична особа ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк», а тому відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює даний вид правовідносин, зобов`язання за укладеними Договорами виникають саме у ПАТ КБ «Приватбанк», а не у його Кримської філії, на що посилається представник відповідача.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України (частина перша статті 33 зазначеного Закону).

Відповідно до частини третьої статті 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Посилання представника відповідача на нормативні акти Російської Федерації суперечать положенням ст.ст. 5,10 ЦК України, відповідно до яких цивільні відносини регулюються однаково на всій території України. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Актами цивільного законодавства є Цивільний Кодекс України та інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України.

Міжнародні договори застосовуються на території України лише у разі надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України.

Оскільки стороною укладеного договору банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно з приписами статтей526, 631,651,653,1058,1075 ЦК України зобов'язання за договором має виконувати саме АТ КБ «ПриватБанк», як правонаступник усіх прав та обовязків ПАТ КБ «Приватбанк», як юридична особа. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків за укладеними і дійсними договорами.

Відповідно до частини першоїстатті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України.

Встановивши, що відповідач в установлений строк не повернув позивачу суму банківського вкладу, суд дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність дій банку вимогам закону та умовам укладеного з ним договору і дія Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання ним умов договорів банківського вкладу та повернення депозитів за ними.

Згідно зістаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив, що на підставістатті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

При цьому, суд звертає увагу що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини)».

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок, що відмовляючи повернути кошти, які належать на праві власності позивачці, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка відповідно до статті 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

У статті 1 Першого Протоколу зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і встатті 41 Конституції України.

Однак, в порушення цих норм, позивач позбавлена права користуватися своїм майном. В даному випадку майном є грошові кошти позивача, які банк на виконання умов договору відмовляється їй повернути.

Приймаючи рішення у даній справі суд, зокрема, виходив з висновків, викладених колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 359/8253/16-ц та від 14 листопада 2018 року у справі № 755/12799/15-ц.

Отже, враховуючи викладені обставини, беручи до уваги те, що на момент розгляду справи відповідачем не подано доказів про виконання обов`язку щодо нарахування і виплати позивачці нарахованих відсотків за всіма договорами, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки ґрунтуються на встановлених обставинах, належним чином оцінених судом доказах, а від так є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачка на підставі вимог Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за заявленими позовними вимогами, тому у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судових збір на користь держави у розмірі 1737,33 гривень, виходячи з гривневого еквіваленту розміру задоволених позовних вимог, за курсом НБУ 31.78 грн., який діяв на час звернення позивача з позовом до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15,16, 316- 321, 526, ч. 3 ст. 533, ст.ст. 610 - 611, 627, 629, 1058, 1059, 1060, 1061, 1066, 1074 Цивільного кодексу України, ст.ст.4,5,12,13,76-82,141, 258-259,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації : 69097 АДРЕСА_1) до Акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: 01001 м. Київ. вул. Грушевського, 1 Д) про захист прав споживача та стягнення коштів за договором банківського вкладу задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299,ІНН 143605704021,рах.№ 32009100400в НБУ, юридична адреса: 01001 м. Київ. вул. Грушевського, 1 Д) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, адреса реєстрації : 69097 АДРЕСА_1):

- суму вкладу з невиплаченими відсотками за період з 30.04.2014 року по 15.08.2018 року за Договором № SAMDN25000734210403 «Депозит плюс на 12 мес.» від 29 березня 2013 року у розмірі 44 892,11 грн.;

- суму вкладу з невиплаченими відсотками за період з 24.04.2014 року по 15.08.2018 року за Договором № SAMDN25000734831144 «Депозит плюс на 12 мес.» від 24 квітня 2013 року у розмірі 85 080,51 грн.;

- суму вкладу з невиплаченими відсотками за період з 22.07.2013 року по 15.08.2018 року за Договором № SAMDN80000736686770 «Депозит СТАНДАРТ, 3 мес.» від 22.07.2013 року у розмірі 1377 євро 61 євроцент (що за курсом НБУ 31,0759 станом на 16.08.2018 р. відповідає 42 810,60 грн.),

а всього стягнути заборгованість станом на 15 серпня 2018 року у розмірі 129 972,62 гривень та 1377 євро 61 євроцент.

Стягнути з Акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299,ІНН 143605704021,рах.№ 32009100400в НБУ, юридична адреса: 01001 м. Київ. вул. Грушевського, 1 Д) на користь держави судовий 1737,33 грн.

Повний текст рішення виготовлено 28.12.2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Суддя: Л.Г. Салтан