Рішення № 78869972, 14.12.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Тимченко А.В., розглянувши цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Євстаф'євича про припинення права на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням відповідної грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 Євстаф'євича про припинення права на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням відповідної грошової компенсації. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1, та відповідач, ОСОБА_2, перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.02.1987, у період шлюбу останнім, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, за р. №446 було придбано квартиру №67 у будинку №23 по бул. Центральному у м. Запоріжжі.

На підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.03.2014 здійснено поділ майна подружжя, і за ОСОБА_1 визнано право власності на ? частину вказаної квартири. Право власності ОСОБА_1 на ? частину квартири №67 у будинку №23 по бул. Центральному у м.Запоріжжі, підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Таким чином, позивач, ОСОБА_1, та відповідач, ОСОБА_2, є власниками зазначеного нерухомого майна, і частка кожного з них становить ? частину квартири №67 у будинку №23 по бул. Центральному у м.Запоріжжі.

Відповідач ОСОБА_2 з часу придбання проживав у квартирі періодично, а з 2009 року - не проживає взагалі, будь-які особисті речі чи меблі, предмети побуту, які йому належать у квартирі відсутні.

Відповідач ОСОБА_2 всупереч приписам ст.322 ЦК України, відповідно якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, належне йому майно не утримує: не проводить поточні та капітальні ремонти для збереження жилого стану квартири, комунальні послуги не сплачує та взагалі належним йому майном не користується. Фактично, всі витрати по ремонту та утриманню житла, сплаті комунальних послуг, ОСОБА_1 несе самостійно. Порядок користування житлом між співвласниками не встановлювався ні за домовленістю між сторонами, ні судовим рішенням. Питання про виділ частки в натурі не ставилося.

Спірна квартира загальною площею 54.9 кв.м. та житловою 28,4 кв.м. складається з двох жилих кімнат: кімнати 1 площею 11,0 кв.м. та кімнати 2 площею 17,4 кв.м., до якої примикає лоджія, а також кухні площею 10,3 кв.м., ванної кімнати, туалету, коридору і кладової. Зважаючи на конструктивне та технічне планування квартири, жилих кімнат і технічних приміщень, враховуючи площу жилих кімнат, є неможливим здійснити виділ в натурі кожному зі співвласників, відповідно до їх частки у праві власності, жилих та технічних приміщень, а отже, квартира є неподільною.

Позивач і відповідач припинили шлюбні стосунки, перестали бути членами однієї родини, і шлюб між ними розірвано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 28.11.2016, а тому стало неможливим їх спільне проживання у даній квартирі та використання кожним з них. На теперішній час місце проживання та реєстрації відповідача невідоме, але відомо, що він має у власності інше житло, де він зараз проживає, створив нову сім’ю і наміру проживати у спірній квартирі не має.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач просить суд, припинити право ОСОБА_2 на частку, яка складає ? частину у праві власності на квартиру №67 у будинку №23 по бул. Центральному у м. Запоріжжі, що перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Євстаф’євича, зі стягненням відповідної грошової компенсації з ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 Євстаф’євича у сумі 122 976 грн. Визнати право власності на ? частину квартири №67 у будинку №23 по бул. Центральному у м. Запоріжжі за ОСОБА_1.

Ухвалою судді від 17.10.2018 відкрито провадження по вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від відповідача ОСОБА_2 письмовий відзив на позовну заяву не надходив.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача – ОСОБА_4 у судове засідання надала заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з’явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, позивач не заперечує проти вирішення справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалення заочного рішення, суд згідно ст.280-281 ЦПК України розглядає справу без участі відповідача на підставі наявних доказів та ухвалює заочне рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.02.1987 (свідоцтво І-МЛ № 337254 видане 28.02.1987 Ключевським бюро ЗАГС Камчатської області, актовий запис №8), у період якого 15.02.1996 ОСОБА_2 було придбано квартиру №67 у будинку №23 по бул. Центральному у м. Запоріжжі, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, за р. №446 та зареєстровано ЗБТІ 20.02.1996 за реєстровим номером 235р №36352.

На підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.03.2014 здійснено поділ майна подружжя наступним чином: визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину вказаної квартири; визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину вказаної квартири. Рішення суду набрало законної сили 08.04.2014.

Відповідно до ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.07.2014, ОСОБА_1 належить право власності на ? частину квартири №67 у будинку №23 по бул. Центральному у м.Запоріжжі.

Таким чином, позивач, ОСОБА_1, та відповідач, ОСОБА_2, мають право спільної часткової власності на зазначене нерухоме майно, і частка кожного з них становить ? частину квартири №67 у будинку №23 по бул. Центральному у м. Запоріжжі.

Спірна квартира загальною площею 54.9 кв.м. та житловою 28,4 кв.м. складається з двох жилих кімнат: кімнати 1 площею 11,0 кв.м. та кімнати 2 площею 17,4 кв.м., до якої примикає лоджія, а також кухні площею 10,3 кв.м., ванної кімнати, туалету, коридору і кладової. Зважаючи на конструктивне та технічне планування квартири, жилих кімнат і технічних приміщень, враховуючи площу жилих кімнат, є неможливим здійснити виділ в натурі кожному зі співвласників, відповідно до їх частки у праві власності, жилих та технічних приміщень, а отже, квартира є неподільною.

Позивач і відповідач припинили шлюбні стосунки, перестали бути членами однієї родини, і шлюб між ними розірвано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 28.11.2016, яке набрало законної сили 09.12.2016, а тому стало неможливим їх спільне проживання у даній квартирі та використання кожним з них. На теперішній час місце проживання відповідача невідоме, але відомо, що він має у власності інше житло, де він зараз проживає, створив нову сім’ю і наміру проживати у спірній квартирі не має.

Згідно з наявним в матеріалах справи Звітом про оцінку нерухомого майна від 10.07.2018, проведеного суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_5, ринкова вартість двокімнатної квартири за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, б.23 кв.67 складає 245 952,00 грн. (1/2 частина – 122 976,00 грн).

Убачається, що 01.10.2018 ОСОБА_1 (позивач) внесла на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області суму коштів в розмірі 122 976,00 грн., що підтверджується квитанцією від 01.10.2018 № 41, яка міститься в матеріалах цієї справи.

Позивачем у цій справі заявлені вимоги про припинення права ОСОБА_2 на ? частку квартири за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, б.23 кв.67.

Статтею 321 ЦК України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1). Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст.1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Зокрема, друге речення першого пункту дозволяє позбавлення майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають правоздійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справі "Україна-Тюмень" проти України" п. 49).

Як передбачено ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст. 328 ЦК України).

Статтею 365 ЦК України унормовано, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (ч. 1). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2).

Аналіз норми статті 365 ЦК України свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України. При цьому, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено лише за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Як роз’яснив Верховний суд України у Постанові від 23.11.2016 року №6-1943цс16, у позовній заяві, залежно від обставин, на обґрунтування позову можна на вибір вказати тільки одну з підстав або всі три одночасно «право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1–3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї».

При розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити таке: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користується спільним майном інші співвласники відповідач у справі; чи сплачується іншим співвласником, який володіє чи користується майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України; чи спроможний інший співвласник виплатити позивачу в рахунок визнання за ним права власності на спільне майно та чи не становитиме це для нього надмірний тягар (правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15).

З метою недопущення порушення права ОСОБА_2 на отримання грошової компенсації вартості належного йому майна, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (п. 36 справи"ОСОБА_6 проти України" (Заява№ 35041/05, Страсбург, 21 грудня 2010 року), позивачем на депозитний рахунок суду внесено грошову суму у розмірі 122 976 грн.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що частка ОСОБА_2 не може бути виділена в натурі, квартира є неподільною, спільне користування нею неможливе, до того ж таке припинення не завдасть істотної шкоди ОСОБА_2 у зв’язку з тим, що він до цього часу не користувався і не користується своєю часткою у вказаній вище квартирі досить тривалий час, витрат на її утримання не несе, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права на ? частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності та визнання за позивачем права власності на ? частину квартири за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 23 кв.67.

Керуючись ст.ст. 321, 355, 358, 365 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Припинити право ОСОБА_2 Євстаф'євича, ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Запоріжжя, бул. Центральний, б.23 кв.67) на ? частину у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1, мешкає за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, б.23 кв.67) право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1, мешкає за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, б.23 кв.67) на користь ОСОБА_2 Євстаф'євича, ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Запоріжжя, бул. Центральний, б.23 кв.67) компенсацію вартості ? частини квартири №67 у будинку №23 по бул. Центральному у м. Запоріжжя у розмірі 122 976,00 (сто двадцять дві тисячі дев’ятсот сімдесят шість гривень 00 коп.) грн., яка внесена на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (код отримувача 26316700, Банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача: 820172, рахунок отримувача 37319085001205) відповідно до квитанції від 01.10.2018 № 41.

Повне судове рішення складено 14.12.2018.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя І.А.Крамаренко