Рішення № 78869919, 07.12.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6877/18 2/335/1915/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Гончаренко М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго», однак протягом останнього півріччя не отримує заробітну плату, у звязку з чим позивач розірвала трудовий договір з власної ініціативи у відповідно до ч. 3ст. 38 КЗпП України, але в день звільнення заборгованість з заробітної плати, розрахункові та належні компенсації сплачені не були. Заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі складає 47262,99 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 25.05.2018 року по 15.06.2018 року складає 3657 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку, а також моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

26.09.2018 року позивач подала клопотання про уточнення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, згідно якої просить стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 25 травня 2018 року по день фактичного розрахунку, виходячи з середньоденної заробітної плати , яка становить 243,80 гривень.

Ухвалою судді від 13.08. 2018 року відкрито провадження по справі .

Згідно наданого відзиву ПАТ «Запоріжжяобленерго відповідач заперечує проти позовних вимог. Відповідно до довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» розмір заборгованості із заробітної плати позивача станом на 31 жовтня 2018 року за період з вересня 2017 року по травень 2018 року становить 42480,58 гривень. У разі задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку просять зазначити з утриманням податків та зборів.

Також зазначив, що позивачем не надано жодного належного доказу щодо характеру моральної шкоди завданої позивачу, глибини та тривалості страждань.

Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та справу розглядати за відсутності представника.

Позивач та його представник в судове засідання не зявилися, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутністю та відсутністю позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Запоріжжяобленерго» в судове засідання не зявився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.43Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно дост. 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно дост. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 233 КЗпП Українивстановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено,що позивачОСОБА_2 перебувалау трудовихвідносинах зПАТ «Запоріжжяобленерго». Була звільнена на підставі ч.3ст.38 КЗпП України(наказ № 2226-к від 24.05.2018 року)

Відповідно до наданої відповідачем до суду довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату, протягом вересень 2017 року травень 2018 року ОСОБА_1 не отримує у строки визначеніст. 115 КЗпП Українизаробітну плату.

Зазначені обставини визнані відповідачем і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положеньст. 82 ЦПКне підлягають доказуванню.

Таким чином відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі.

Вирішуючи питання щодо розміру невиплаченої заробітної плати, яка підлягає стягненню суд враховує зазначене.

Згідно довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» наданої відповідачем разом з відзивом на позовну заяву станом на 19.11.2018 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період вересень 2017 року травень 2018 року складає 42480 грн. 58 коп.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягає нарахована, але фактично не виплачена заробітна плата у розмірі 42480 грн. 58 коп.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже,відсутність коштіву роботодавцяжодним чином не може слугувати поважноюпричиною невиплатипрацівникові всіхналежних йомусум,а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобовязань споживачами послуг товариства, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої повязана відповідна виплата.

Згідно п.8Порядку,нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не приймає клопотання позивача від 26.09.2018 року про уточнення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку з 25 травня 2018 року по день фактичного розрахунку, оскільки вимоги позивача викладені не конкретно, не назначений кінцевий період розрахунку, сам розрахунок не проведений. Таким чином за вимогами позивача розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку становить 3657 грн. з розрахунку: 15 р.д. (з 25.05.2018 року по 15.06.2018 року) х 243,802 грн. (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення) відповідно до розрахунку, наданого позивачем, який також визнав представник відповідача в письмовому відзиві на позовну заяву, тому в цій частині позовних вимог вони підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно дост.15 ЦК Україникожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Статтями16та23 ЦК Українипередбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсяст.237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно ізст.237-1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди»(з відповідними змінами) роз'яснено, що згідност.237-1 КЗпП Українина наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З аналізу позовних вимог та встановлених судом обставин справи вбачається, що позивачу завдано душевних та моральних страждань, оскільки у звязку з несвоєчасною виплатою йому заробітної плати він був позбавлений засобів існування, що змусило його докладати додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення нормальних життєвих звязків, звертатися до суду за захистом своїх порушених прав. Тому суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що правопорушення триває досить значний час та за цей період часу відповідач не вжив реальних кроків щодо зменшення заборгованості із заробітної плати, суд визначає моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню позивачці, в розмірі 1000 грн., оскільки вважає, що саме такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

На підставі п. 1.ч. 1ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченомуст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.2,3,10-12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 42480 гривень 58 копійок без урахування прибуткового податку з громадян й інших обовязкових платежів, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 25.05.2018 року по 15.06.2018 року у розмірі 3657 гривень, моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.(сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Повне судове рішення складено 12 грудня 2018 року.

Суддя: А.В.Воробйов