Рішення № 78868010, 18.12.2018, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

Комінтернівський районний суд м.Харкова в складі:

Головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря – Дрокіної С.О.,

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу №641/3085/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у володінні і користуванні власністю та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у володінні і користуванні власністю та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що він є власником квартири № 9, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Анадирська, 14. У вказаній квартирі був зареєстрований син позивача – ОСОБА_7, який помер 24.05.2017 року. Крім того, у спірній квартирі зареєстровані відповідач по справі, яка проживала із сином позивача однією сім’єю без реєстрації шлюбу, а також їх спільні малолітні діти – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач відмовляється добровільно з дітьми виселитись з квартири та знятися з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою, що порушує права позивача у праві володінні та користування вищевказаною квартирою.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.06.2018 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін по справі.

Ухвалою суду від 27.06.2018 року, перейдено від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.09.2018 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти позову вказуючи на те, що спірна квартира дійсно була придбана позивачем у 2003 році. Вона була придбана для її чоловіка, батьком якого є позивач. Квартира була у поганому стані та вона с чоловіком самостійно за власні кошти робили в ній ремонт. Діти після народження за згодою позивача були зареєстровані у вказаній квартирі. Сама позивач вже після смерті чоловіка, за згодою позивача була зареєстрована у спірній квартирі. Після смерті чоловіка, відносини з позивачем погіршились. На теперішній час відповідач разом з дітьми є зареєстрованими у спірній квартирі та постійно мешкають в ній, іншого житла не мають. Старший син є інвалідом. Комунальні послуги сплачує відповідач. Також відповідач зазначила, що у позивача є ключі від спірної квартири та вона ніколи не перешкоджала йому у користуванні власністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти прозову, вважає його необґрунтованим, оскільки відповідач разом з дітьми були зареєстровані у вказаній квартирі за згодою власника, тобто позивача по справі. Відповідач та неповнолітні діти є членами родини позивача, оскільки діти є онуками, а відповідач - цивільна дружина сина позивача. Вони були вселені в квартиру як члени родини позивача, а отже мають право на користування квартиро, яка є їх єдиним житловим приміщенням. При цьому послався на те, що доказів порушення відповідачем прав позивача, які могли б бути підставою для виселення у порядку передбаченому статтею 157 ЖК України позивачем не надано.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, проти задоволення позову заперечував та просив ухвалити рішення по справі в інтересах дітей.

Суд, заслухавши доводи сторін та учасників справи, допитавши свідків та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач по справі є власником квартири № 9, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Анадирська, 14, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.04.2003 року, що підтверджується вказаним договором та витягом про реєстрацію права власності. ( а.с.7, 11)

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 06.11.2017 року, що була видана на ім’я позивача, у квартирі за адресою : АДРЕСА_1 зареєстровані онуки власника – ОСОБА_6 з 27.10.2006 року та ОСОБА_5 з 11.09.2012 року, а також син власника – ОСОБА_7, який був знятий з реєстраційного обліку 01.06.2017 року у зв’язку зі смертю, та ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою з 01.06.2017 року. ( а.с.12)

Батьками малолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, 27.08.2012 року є ОСОБА_7 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей ( а.с.9,10)

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_8 І-ВЛ № 593537 від.25.05.2017 року, ОСОБА_7 помер 24.05.2017 року. ( а.с.13)

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 зазначила, що вона є матір’ю відповідача по справі. Позивач по справі є сватом свідку. Свідку відомо, що спірна квартира була придбана у 2006 році позивачем та останній зазначав, що подарить цю квартиру дітям. У позивача ще є приватний будинок, а у відповідача іншого житла немає. Також свідку відомо, що відповідач була зареєстрована у спірній квартирі вже після смерті її чоловіка, та позивач сам ходив реєструвати ОСОБА_10 у вказаній квартирі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 вказала, що вона є сестрою відповідача. Коли помер чоловік сестри, батьки чоловіка усе у неї відібрали. Сестра проживала з чоловіком у цивільному шлюбі близько 12 років, вони мають двох спільних дітей. Позивач надав згоду на реєстрацію та вселення відповідача та самостійно возив її до відповідних організацій. Також свідок зазначила, що у відповідача іншого житла немає, а у позивача є будинок.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні вказала, що відповідач та померлий ОСОБА_7 проживали у цивільному шлюбі більш 10 років. Від даного шлюбу у народились двоє синів. Вони постійно мешкали за адресою АДРЕСА_1 та самі робили в ній ремонт.

Встановлені судом фактичні обставини даної справи відповідають правовідносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України стосовно права власності на житло та права користування чужим майном, Житлового кодексу України в частині користування житловими приміщеннями, зокрема, стосовно виселення з помешкання .

Статтями 383, 405 ЦК України передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб. Члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Частинами 1, 4 ст. 156 ЖК України встановлено, що члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сімї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, зокрема один з подружжя власника, їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Разом з тим, відповідно до ст. 157 ЖК України членів сімї власника жилого будинку (квартири) може бути висилено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу, а саме:якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні справ по виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. ОСОБА_8 таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, органами прокуратури, внутрішніх справ тощо.

Судом встановлено , що також не заперечувалось сторонами та учасниками справи, що відповідач та її малолітні діти є членами родини позивача по справі.

Доказів порушення відповідачем правил співжиття у квартирі за адресою: м.. Харків, АДРЕСА_2, позивачем та його представником не надано.

Також, суд приймає до уваги той факт, що іншого житла у м. Харкові у відповідача та її малолітніх дітей не має.

Суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09.10.1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13.05.1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05.2013 року визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що законних, достатніх підстав для зняття з реєстрації та виселення відповідача та її малолітніх дітей з квартири АДРЕСА_3 немає.

З огляду на сукупність оцінених судом доказів, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, у зв’язку з чим позов задоволенню не підлягає, оскільки відповідач та малолітні діти є членами родини позивача, останній за власною згодою вселив їх до спірної квартири , в якій вони до теперішнього часу проживають та іншого помешкання не мають.

Крім того, позивачем не зазначено, що змінилося з часу реєстрації відповідача та малолітніх дітей до дня пред'явлення позову, які були вселені в спірну квартиру за його згодою, а не пропорційне втручання у право користування, надане за власною згодою, є недопустимим.

Аналогічна правова позиція суду , узгоджується з висновком Верховного суду, викладеного у постанові від 16.05.2018 року у справі № 127/12541/17.

Враховуючи вищевказані обставини, суд не знаходить підстав для задоволення позову .

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та у зв’язку з тим, що суд відмовляє йому у задоволенню позову, витрати по платі судового збору,відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа : Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у володінні і користуванні власністю та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням–залишити без задоволення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони та учасники справи:

Позивач – ОСОБА_4, адреса проживання : ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП - НОМЕР_1.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_13, свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю № 793 від 21.01.1998 року, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Кооперативна,28 .

Відповідач – ОСОБА_2, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП - НОМЕР_2.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_3, про заняття адвокатською діяльністю № 3712 від 22.12.2010 року, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Ньютона, 8-а к.7.

Третя особа : Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса місцезнаходження : м. Харків, вул. Плеханівська, 42 , код ЄДРПОУ- в матеріалах справи відсутній .

Повний текст рішення по справі складено 26 грудня 2018 року.