Рішення № 78867426, 26.12.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4065/18

Номер провадження 2-о/623/265/2018

РІШЕННЯ

іменем України

26 грудня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі головуючого судді: Винниченка П.П.,

з участю секретаря: Ардашевої Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області. В обґрунтування заяви вказує на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою. В листопаді 2017 року, у зв’язку з проведенням антитерористичної операції вона зі своїм чоловіком були змушені покинути своє місце проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства та порушень прав людини. Управлінням соціального захисту населення Ізюмської міської ради були взяті на облік внутрішньо переміщеної особи: довідки № НОМЕР_1 від 16.11.2017 та № НОМЕР_2 від 16.11.2017. В довідках про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у неї з чоловіком вказані різні адреси місця перебування, хоча фактично вони проживали спільно за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Капітана Орлова. АДРЕСА_1. 31.12.2017 чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території України. Оскільки вона є людиною похилого віку, часто хворіє, окрім пенсії не має інших джерел доходів, тому після смерті чоловіка вона змушена перейти з пенсії за віком на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Встановлення факту знаходження на утриманні та сумісного проживання має для заявниці юридичне значення, оскільки дозволить їй реалізувати право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

У зв’язку з вищевикладеним, заявниця просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: сумісного, постійного проживання ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_2 та перебування на його утриманні до його смерті 31.12.2017.

В судове засідання заявниця не з'явилася, надала суду письмову заяву, в якій у зв’язку з неможливістю бути присутньою на судових засіданнях просить розглядати справу без її участі.

Заінтересована особа: Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області надала суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу без участі представника управління, щодо винесення рішення покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою. Управлінням соціального захисту населення Ізюмської міської ради були взяті на облік внутрішньо переміщеної особи: довідки № НОМЕР_1 від 16.11.2017 та № НОМЕР_2 від 16.11.2017 (а.с.11,12). В довідках про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у неї з чоловіком вказані різні адреси місця перебування, хоча фактично вони проживали спільно за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Капітана Орлова. АДРЕСА_1.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано 05.11.1971 (а.с.8). На протязі усього спільного життя з ОСОБА_2 ОСОБА_1 знаходилась на утриманні чоловіка, який працював шахтарем в ШУ «Холодна балка», мав досить високу заробітну плату та пенсію. Протягом спільного життя вони вели спільне господарство, були зареєстровані за однією адресою та проживали разом, а також ОСОБА_1 особисто здійснювала догляд за ОСОБА_2, оскільки він часто хворів, потребував лікування та допомоги (а.с.10,14,18).

ОСОБА_1 з 2008 року перебуває на обліку в пенсійному фонді як пенсіонер, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.6), а також є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.5).

31 грудня 2017 року ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території України, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія І-ВЛ № 620405, виданого Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 23 січня 2018 року (а.с.7).

26.08.2018, після смерті її чоловіка ОСОБА_1, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», звернулася до Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Згідно рішення Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.07.2018 за №21 їй було відмовлено в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника у зв’язку з відсутністю документу про її перебування на утриманні померлого годувальника ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні (п.2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону - незалежно від тривалості страхового стажу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи.

Враховуючи встановлені судом обставини, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 315, 316, 318, 319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: сумісного, постійного проживання ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_2 та перебування на його утриманні до його смерті 31 грудня 2017 року.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий суддя: П. П. Винниченко