Рішення № 78866756, 18.12.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3671/18

провадження №2/619/1594/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

18 грудня 2018 року м. Дергачі Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіОСОБА_1за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2Імя (найменування) сторін та інших учасників справи:позивач: ОСОБА_3, відповідач: ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ»,розглянув позов про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Стислий виклад позиції позивача.

12 вересня 2018 року ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ», в якому просив визнати недійсним договір №01109 фінансового лізингу від 26 травня 2018 року, укладений між ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_3; стягнути з ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» на користь ОСОБА_3 суму авансового платежу в розмірі 26100,00 грн, сплачену за вказаним договором фінансового лізингу. В обґрунтування позову позивач вказав, що восени 2018 року через мережу інтернет ОСОБА_3 знайшов оголошення про продаж ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» автомобіля марки «Lada Vesta», яке зацікавило його низькою ціною. В телефонній розмові з відповідачем вони домовились про укладення договору фінансового лізингу. 26 травня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» укладено договір №01109 фінансового лізингу. Пунктом 1.1. договору встановлено, що предметом договору є транспортний засіб зазначений у даній статті та у специфікації, а саме: автомобіль марки «Lada Vesta» (2016 pоку); комплектація/модифікація 21.9210-010-50; обєм/тип двигуна 1.6, тип КПП 3МТ, привід 2WD. Відповідно до додатку №1 до договору вартість предмету договору становить 125000,00 грн, авансовий платіж складав 26100,00 грн., термін поставки транспортного засобу до 26 травня 2018 року. ОСОБА_3 внесено на рахунок ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» авансовий платіж за договором в розмірі 26100,00 грн, що підтверджується квитанцією №3 від 26 травня 2018 року. Отже, ОСОБА_3 було частково виконано умови договору, в свою чергу станом на 27 серпня 2018 року ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» так і не передав ОСОБА_3 предмет договору, про причини несвоєчасної поставки товару Лізингодавець не повідомляє, на телефонні дзвінки не відповідає, суму авансу не повернув.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 17 вересня 2018 року позовну заяву було залишено без руху.

04 жовтня 2018 року позивачем усунені недоліки позовної заяви.

10 жовтня 2018 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 09 год 00 хв 11 листопада 2018 року. Також запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 31 жовтня 2018 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 02 листопада 2018 року. Запропоновано відповідачеві подати до суду в строк до 06 листопада 2018 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

09 листопада 2018 року у зв'язку з відсутністю відомостей про вручення повідомлення про дату, час і місце судового засідання та відповідно до п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України розгляд справи відкладено на 05 грудня 2018 року.

У судове засідання 05 грудня 2018 року представник відповідача ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. На адресу місця знаходження відповідача судом рекомендованим поштовим відправленням було направлено судову повістку про виклик, яка УДППЗ «Укрпошта» була повернута до суду у за закінченням терміну зберігання.

Згідно п.99 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою КМ України від 5 березня 2009 року №270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Пунктом 110 цих Правил передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). Повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, адресованих до запитання та на абонементну скриньку, вкладаються відповідно до картотеки «До запитання» та до абонементної скриньки адресата.

Відповідно до п.117 зазначених Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

05 грудня 2018 року справа знята з розгляду в звязку з перебуванням судді Болибока Є.А. у відрядженні.

У судове засідання 18 грудня 2018 року представник відповідача ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. На адресу місця знаходження відповідача судом рекомендованим поштовим відправленням було направлено судову повістку про виклик, яка УДППЗ «Укрпошта» була повернута до суду у звязку з вибуттям адресату.

Відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було опубліковано 28 листопада 2018 року.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням викладеного, вважається, що судовий виклик відповідачу вручений належним чином.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 не зявилися, подали до суду заяви, в якій просили справу розглядати у їх відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечували проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не зявився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не зявився в судове засідання та не подав відзив, а позивач та його представник не заперечують проти такого вирішення справи, то відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26 травня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» укладено договір №01109 фінансового лізингу, відповідно до якого предметом договору фінансового лізингу є транспортний засіб «Lada Vesta» (2016 pоку), комплектація/модифікація 21.9210-010-50, обєм/тип двигуна 1.6, тип КПП 3МТ, привід 2WD.

Згідно квитанції №3 від 26 травня 2018 року ОСОБА_3 на рахунок ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» сплачено авансовий платіж за договором в розмірі 26100,00 грн.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Відносини, які виникли у звязку із укладенням договору лізингу для придбання транспортного засобу, регулюються положеннями ЦК України, Законами України «Про фінансовий лізинг», «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Стаття 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 807 ЦК України визначено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена 16.12.2015 року у постанові за наслідками розгляду цивільної справи №6-2766цс15, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєюправовою природоюдоговір лізингує змішаним договоромта міститьелементи договоруоренди (найму)транспортного засобу та договорукупівлі-продажутранспортного засобу,що випливаєзі змістудоговору відповідно до статті 628 ЦК України.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.799 ЦК України, договір наймутранспортного засобуукладається у письмовій формі:договір наймутранспортного засобуза участюфізичної особипідлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частин першої, другої ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно доч.1ст.220ЦК Україниу разінедодержання сторонамивимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб «Lada Vesta (2016 р.)», а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст.799 ЦК України не було нотаріально посвідчено, а тому він в силу положень ст.220 ЦК України є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України,викладеними упостановах від16грудня 2015року посправі №6-2766нс15 та від 19 жовтня 2016 року №6-1551цс16.

Стосовно підстав для визнання спірного договору недійсним, а саме щодо несправедливих умов, які містяться в ньому, то суд зазначає наступне.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 24); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з. тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (частина четверта статті 18 цього Закону).

Згідно з умовами Договору ОСОБА_3 надано право вибору продавця предмету договору (п.1.4, п.3.4.9 Договору), а також надано право розірвання договору (п.12.3 Договору), передбачено солідарну відповідальність Лізингодавця за якість предмету лізингу (п.1.5 Договору).

Водночас, згідно з оспорюваним Договором у випадку розірвання договору Лізингоодержувачем до отримання предмета лізингу, Лізингодавець повертає сплачені кошти з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20 % від сплаченої суми авансового платежу.

У такому випадку комісія за організацію договору Лізингордержувачу не повертається.

Також стаття 12 спірного Договору передбачає підстави відповідальності позивача, як Лізингоодержувача, та розміри штрафних санкцій за порушення ним умов укладеного договору та не передбачає жодної відповідальності відповідача, як Лізингодавця, за невиконання або неналежне виконання договору.

За таких обставин оспорюваний договір фінансового лізингу підпадає під несправедливі умови, встановлені пунктами 2,4 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки передбачає повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору, та не передбачає права позивача, як споживача, стосовно відповідача, у разі повного або часткового невиконання чи неналежне виконання ним договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку відповідача, як продавця (виконавця, виробника), що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків і завдає шкоди споживачеві, а тому такі умови договору є несправедливими в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, при укладанні договору сторонами остаточно не визначено предмета лізингу, його вартість, не погоджено графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком №1 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу.

Так у додатку № 1 до договору лізингу № 01109 від 26.05.2018 визначено, що вартість предмету лізингу «Lada Vesta (2016 р.)» на дату підписання Договору складає 125000,00 грн. Визначено строк поставки предмету лізингу 26 травня 2018, водночас у Договорі у п.8.2 ст.8 вартість предмета Лізингу на момент укладення Договору не зазначено вартості предмета договору.

Зазначена обставина вказує на те, що між сторонами договору не було узгоджено вартість предмету лізингу, адже стаття 8 Договору є спеціальною, та визначає вартість предмету Договору та порядок оплати, періодичність оплати. В додатку №1 до Договору не вказано порядок здійснення оплати вартості предмета Договору.

Відповідно до ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у звязку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобовязання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

За вищевказаних обставин користування відповідачем коштами, які сплатив Позивач як аванс, є безпідставними. Сплачені позивачем кошти в сумі 26100,00 грн підлягають поверненню.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, у відповідності до ч.6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір.

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як пять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354, пунктами 8, 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір №01109 фінансового лізингу від 26 травня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_3.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» на користь ОСОБА_3 суму авансового платежу в розмірі 26100,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» в дохід держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ», місцезнаходження: 02093 м. Київ вул. Бориспільська №11-А офіс 404-3, код ЄДРПОУ 41597671.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2018 року.

Суддя Є. А. Болибок