Постанова № 78865645, 11.12.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2394/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.

при секретарі Глотовій П.В.,

з участю представника відповідача Наконечкої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просить зобов'язати відповідача поновити йому виплату пенсії за вислугою років, розрахованої у відповідності до чинного законодавства з 01 січня 2015 року у розмірі 90 % середнього заробітку без обмеження.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що йому призначена пенсія з 01 вересня 2005 року відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від середньої заробітної плати. Вказує, що він з 07 червня 2007 року працює суддею господарського суду Рівненської області, тому йому з 01 квітня 2015 року виплата пенсії була припинена. Зазначає, що постановою Рівненського міського суду від 29 березня 2016 року йому відновлено виплату пенсії з 10 вересня 2015 року. На виконання вказаної постанови відповідачем було відновлено йому виплату пенсії з 10 вересня 2016 року по 31 грудня 2016 року без обмеження максимального розміру пенсії. Однак виплата пенсії здійснювалася у меншому розмірі, оскільки з неї відраховувався податок та військовий збір. Крім того, він вважає, що розмір пенсії йому було знижено до 85% від середнього заробітку, як працюючому пенсіонеру, розмір пенсії якого перевищував 150% прожиткового рівня, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З 01 січня 2017 року йому була зупинена виплата пенсії взагалі. На його письмове звернення від 20 січня 2017 року, відповідач листом №97/10 від 30 січня 2017 року повідомив про те, що згідно останніх змін в пенсійному законодавстві йому тимчасово призупинена виплата пенсії, оскільки він є працюючим пенсіонером та працює на посаді судді, а в ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, які набрали чинності 01 січня 2017 року) зазначено, що тимчасово до 31 грудня 2017 року, особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне грошове утримання не виплачуються. В разі звільнення з роботи пенсія буде поновлена. Проте, таку відмову, позивач вважає неправомірною.

Ухвалою Рівненського міського суду від 22 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області в частині позовних вимог про зобов'язання поновити виплату пенсії за період з 01 січня 2015 року по 13 серпня 2016 року - залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

В судове засідання позивач не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Подав суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача надала суду заперечення проти позову, відповідно до змісту яких заперечує проти позову у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що перебуваючи на обліку в Рівненському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Рівненської області, позивач отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру". На виконання постанови Рівненського міського суду від 13.12.2016 року по справі №569/8610/16-а було здійснено виплату відновленої пенсії за вислугою років, як прокурорському працівнику з 07.01.2016 року в розмірі 90% від заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії. Ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ та ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII передбачала виплату пенсії в період роботи в розмірі 85% призначеного розміру. Таким чином, повернення заборгованості після перерахунку пенсії було здійснено з утриманням з пенсії позивача 15% виплати у зв'язку з його роботою протягом цього періоду. 28.12.2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». У відповідності до п. 1 ст. 164 Податкового кодексу визначається, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати (п. п. 164.2.19 ПК). П. 1 ст. 167 ПК (в редакції до 01.07.2016 року) регламентує, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). П. 16-1 Прикінцевих Положень Податкового кодексу встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Тому з пенсії позивача здійснювалися відповідні відрахування.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01 вересня 2005 року перебуває на обліку у відповідача та йому, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року (в редакції, чинній на час призначення пенсії), призначено пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 відсотків розміру середньомісячної заробітної плати.

ОСОБА_2 після призначення пенсії продовжує працювати на посаді судді Господарського суду Рівненської області.

З 01 квітня 2015 року, відповідно до п. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року виплата пенсії позивачу була припинена.

Постановою Рівненського міського суду від 29 березня 2016 року позивачу було відновлено виплату пенсії з 10 вересня 2015 року.

На виконання вказаної постанови відповідачем було відновлено виплату пенсії позивачу з 10 вересня 2016 року по 31 грудня 2016 року без обмеження максимального розміру пенсії.

З 01 січня 2017 року виплата пенсії позивачу знову припинена, відповідно до п. 15 Закону України «Про прокуратуру» із змінами, внесеними 06 грудня 2016 року, які набрали чинності з 01 січня 2017 року, оскільки позивач продовжує працювати суддею.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення йому виплати призначеної пенсії з 01 січня 2017 року.

Відповідач листом № 97/10 від 30 січня 2017 року відмовив у виплаті пенсії у зв'язку з відсутністю для цього підстав, оскільки позивач продовжує працювати на посаді судді.

Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким внесено зміни до порядку призначення пенсій за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а також тимчасово на період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам незалежно від дати призначення пенсії.

Відповідно до пункту 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру"в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017року) внесено зміни до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Прикінцеві положення Закону №1774-VІІІ від 06 грудня 2016 року не містять посилань на підстави та обставини, які можуть впливати на відновлення виплати пенсії до 31.12.2017р.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про Конституційний Суд України» повноваження щодо прийняття рішення про конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим покладено на Конституційний Суд України.

Норми Закону №1774-VІІІ від 06.12.2016р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині викладення п. 15 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" з 01 січня 2017 року в новій редакції неконституційними не визнавалися.

Оскільки вказана норма Закону була діючою, рішенням Конституційного суду України чи іншим законом скасована не була, а тому підлягає обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Крім того, у рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012р. №3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Великода проти України" зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення, шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1 ст.17 Конституції України, є найважливішою функцією держави.

Зі змісту п.2 Прикінцевих положень Закону № 1774-VIII від 06.12.2016р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вбачається, що вказане обмеження у виплаті пенсії діє до завершення особливого періоду та після його закінчення, виплата пенсій таким особам буде здійснюватися згідно із законодавством.

Позивач працює суддею, а отже дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період їх роботи на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», поширюється на нього в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Оскільки право на пенсію виникло у позивача з 01.09.2005 і з того часу відповідно до Закону України «Про прокуратуру» він отримував пенсійні виплати, тому дії відповідача щодо виплати пенсії у період роботи на інших посадах/роботах з 01.01.2015 року в розмірі 85 відсотків призначеного розміру є звуженням його існуючих прав, а саме, гарантованого права на пенсію, визначеного статтею 46 Конституції України, з огляду на наступне.

За змістом ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (в редакції Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VII та «;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VII), тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

У пункті 4 Рішення Конституційного суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 зазначено, що утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша)Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Своїм висновком Конституційний суд України наголосив, що отримавши пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», позивач захищений Основним Законом від того, що його пенсія в майбутньому буде скасована або зменшена. І якщо скасування (обмеження) пенсії відбулось, то це є прямим порушенням Конституції України.

У абзаці шостому пункту 4 Рішення від 14 червня 2007 року № 3-рп/2007 зазначається, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб"єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у пункті 5.2 Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, згідно з яким «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Суд підкреслив,що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод (пункт 7.1 Рішення).

У Рішенні № 9-рп/2009 від 28 квітня 2009 року Конституційний Суд України, вказуючи на недопустимість звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, що об'єктивно призведе до погіршення становища особи в суспільстві через їх обмеження, зробив концептуальне застереження органам державної влади про те, що невиконання державою своїх зобов'язань призводить до порушення принципів правової держави, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави (абзац п"ятий пункту 5 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд України зауважив, що вже вказував про недопустимість невиплати певним категоріям працівників пенсії на період їх роботи. Так, в абзаці другому підпункту 3.4 пункту 3 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що Конституція України не допускає будь-яких обмежень у правах громадян за ознаками майнового стану, зокрема в залежності від отримання працюючими пенсіонерами заробітної плати.

Як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні - Конституційний Суд вважає, що законодавець, маючи дискреційні повноваження щодо визначення умов, порядку та розміру матеріального забезпечення, повинен ураховувати, що не може запроваджуватися правове регулювання, за якого особа, реалізовуючи одне конституційне право, позбавляється можливості реалізовувати інше право (гарантію).

Таким чином, як працівник прокуратури, якому пенсію призначено відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-VІІ, використовуючи конституційне право на працю, гарантоване статтею 43 Основного Закону України, позивач не може бути при цьому позбавлений права на соціальний захист, включаючи право на отримання пенсії в повному розмірі, у тому числі, коли таке обмеження носить тимчасовий характер.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У цих Рішеннях Конституційний Суд вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Зокрема, в мотивувальній частині Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 Конституційний Суд України вважає, що «багато таких «пільг», встановлених Законами України «Про міліцію», «;Про прокуратуру» тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів. Оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе лише за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України)».

Крім того суду звертає увагу на те, що статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено основоположні принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування серед яких є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Обмеження у виплаті позивачу пенсії в повному розмірі є прямим порушенням цієї норми та статті 24 Конституції України за ознаками майнового стану, оскільки за умовами частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VIIінваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту першого статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», продовжували отримувати пенсію у повному розмірі. Ця норма стосується й пенсіонерів - колишніх прокурорських працівників, які не працюють.

На підставі вищевикладеного, та враховуючи що позовні вимоги в частині зобов'язання відновити виплату пенсії за період з 01.01.2015 року по 13.08.2016 року ухвалою залишено без розгляду, дана ухвала набрала законної сили та не оскаржувалась позивачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з 14 серпня 2016 року.

Крім того, суд зазначає, що позивач в позовній заяві просив суд допустити негайне виконання постанови в межах суми стягнення за один місяць, однак при прийнятті постанови суд не визначає конкретної суми пенсії, яка підлягає поверненню позивачу, а також не стягує її, а лише зобов'язує відповідача її повернути, підстави для негайного виконання постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 640 грн 00 коп, який підлягає стягненню з Рівненського обєднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 19, 77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Рівненське обєднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області поновити виплату пенсії за вислугу років розрахованої у відповідності до чинного законодавства з 14 серпня 2016 року у розмірі 90% середнього заробітку.

Стягнути з бюджетних асигнувань Рівненського обєднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: 33000, АДРЕСА_1, ІПН:НОМЕР_1

Відповідач - Рівненське об'єднанане Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, місцезнаходження: вул.. Яворницького, буд.34, м.Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 40373305.

Повний текст рішення виготовлено 21 грдня 2018 року

Суддя Харечко С.П.