Рішення № 78863811, 26.11.2018, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/2475/18

Провадження № 2/419/542/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О. М.,

при секретарі – Шапка О. О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_4 надання адміністративних послуг Новоайдарської РДА про скасування державної реєстрації права на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області з даним позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_4 надання адміністративних послуг Новоайдарської РДА про скасування державної реєстрації права на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 07.03.2017 року померла мати ОСОБА_2 – ОСОБА_5, яка за життя мешкала одна за адресою: АДРЕСА_1.

Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме квартира, що розташована за вищевказаною адресою.

ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 першої черги за законом, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 немає.

Позивач вчасно прийняв спадщину після смерті матері, однак при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, нотаріусом встановлено, що право власності на зазначену квартиру зареєстровано з помилкою в адресі об’єкта: АДРЕСА_2, однак нерухоме майно згідно правовстановлюючого документа, знаходиться за адресою: Луганська область, місто Луганськ, місто Щастя, вул. Рєспубліканская, будинок 2, квартира 3, тобто право власності зареєстровано на іншу квартиру, яка померлій не належить, а її право власності на спадкову квартиру на час звернення до нотаріуса не зареєстроване. На підставі викладеного, державним нотаріусом ОСОБА_3 держаної нотаріальної контори Луганської області, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5

У зв’язку з вищевикладеними обставинами позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на спадкове майно в позасудовому порядку та вимушений звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації права на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно.

Представник позивача – ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності (а.с.24), та позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явились, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради Новаойдарського району Луганської області – ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с.44).

Представник відповідача ОСОБА_4 надання адміністративних послуг Новоайдарської РДА – ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилась, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечень проти задоволення позовних вимог не надала (а.с. 46).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Судом встановлено факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 07.03.2017 року померла мати ОСОБА_2 – ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЕД №493782 (а.с.10). На день смерті ОСОБА_5 мешкала одна за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою №2668, виданою 30.08.2018 року ЖКГ КП «Жилбудсервіс» (а.с.23).

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, а саме квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 першої черги за законом, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 немає.

Факт того, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_5, яка померла 07.03.2017 року, підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2, заповненого російською мовою, де в графі «мати» вказано «Григорьева Таиса Андреевна» (а.с.11).

Позивач вчасно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, що підтверджується копією заяви серії НМА №607013, яка надійшла до нотаріуса 29.08.2017 року за №98 (а.с.12).

При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, нотаріусом встановлено, що право власності на зазначену квартиру зареєстровано з помилкою в адресі об’єкта: АДРЕСА_2 (а.с.14), однак нерухоме майно згідно правовстановлюючого документа, знаходиться за адресою: Луганська область, місто Луганськ, місто Щастя, вул. Рєспубліканская, будинок 2, квартира 3, тобто право власності зареєстровано на іншу квартиру, яка померлій не належить, а її право власності на спадкову квартиру на час звернення до нотаріуса не зареєстроване. На підставі викладеного, державним нотаріусом ОСОБА_3 держаної нотаріальної контори Луганської області, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 (а.с.22).

Право власності померлої ОСОБА_5 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується: копією рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 29.03.2007 року (справа №2-2908\2007), відповідно до якого за ОСОБА_5 визнано право власності на зазначену квартиру (а.с.13), а також копією технічного паспорта на квартиру (а.с.15).

Відповідно до ст.ст. 3-4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

На момент виникнення права власності у ОСОБА_5 відносини щодо реєстрації права власності на нерухоме майно були врегульовані «Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121.

Відповідно до п.п. 1.4-1.9 Інструкції державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в БТІ є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності, до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: а) житлові і не житлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, б) вбудовані в житлові будинки не житлові приміщення, в) квартири багатоквартирних?будинків; до п.п. 1.4-1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, яке діяло на той час, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку може застосовуватись, як спосіб захисту, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, відповідно до Постанови Пленуму ВСУ “Про судову практику у справах про спадкування”.

Стаття 16 ЦК України також передбачає такий спосіб захисту права особи, як «визнання права».

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що факти, викладені представником позивача в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, підтверджені письмовими доказами, сумніву у їх достовірності суд не має, скасування державної реєстрації права на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, представники відповідачів проти задоволення позовних вимог не заперечували, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі ст. ст. 16, 328, 392, 1218, 1220, 1221, 1222, 1261, 1268, 1297 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 81, 127, 206, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_4 надання адміністративних послуг Новоайдарської РДА про скасування державної реєстрації права на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.07.2007 року, реєстраційний номер 15628154, відповідно до якого за ОСОБА_5 зареєстроване право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3.

Зобов’язати державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу «ОСОБА_4 надання адміністративних послуг» Новоайдарської РДА внести запис про скасування державної реєстрації права власності, відповідно до якого за ОСОБА_5 зареєстроване право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, яке належало ОСОБА_5, померлій 07.03.2017 року, а саме на двокімнатну квартиру (загальною площею – 51,00 кв.м., житловою площею – 30,30 кв. м.), що знаходиться на першому поверсі триповерхового житлового будинку, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий О. М. Іванова