Рішення № 78862510, 02.04.2018, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1401/17

Номер провадження 2/298/92/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого – судді Тарасевича П.П.,

при секретарі судового засідання Келешовчак І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Великий Березний цивільну справу за позовом ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в особі Закарпатської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «НАСК «Оранта» в особі Закарпатської обласної дирекції звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, в сумі 49745,00 грн..

Позовні вимоги мотивує тим, що 08 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК «Оранта» був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ 9248667), відповідно до якого застрахованим транспортним засобом є автомобіль «FIAT Ducato», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

10.08.2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода (страховий випадок), а саме зіткнення автомобіля «FIAT Ducato», д.р.н. АО5961АЕ під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем «MARSEDES-BENZ» E 270 CDI, д.р.н. АО0950ВК під керуванням ОСОБА_3.

23.08.2016 року власник застрахованого автомобіля ОСОБА_2 звернувся до позивача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Згідно дослідження АО0950ВК-3 від 19.08.2016 року, проведеного ТОВ «ГРАНТ-АСІСТАНС», виходячи із страхового акту № ОЦВ-16-6408/1 від 25.08.2016 року, розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля «MARSEDES-BENZ» E 270 CDI, д.р.н. АО0950ВК склав 99490 гривень. Зазначає, що дана сума була виплачена потерпілому ОСОБА_3 по відомості №685074.

Вина ОСОБА_1 в ДТП підтверджена постановою Ужгородського міськрайонного суду від 31.08.2016 року, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн..

Відповідно до договору страхування (поліс № АЕ 9248667) розмір страхового платежу був зменшений на 50 %, оскільки страхувальник ОСОБА_2 є пенсіонером.

Враховуючи те, що під час ДТП, яке сталося 10.08.2016 року, забезпеченим транспортним засобом, керував не страхувальник а відповідач, просить на підставі ст. 38-1 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стягнути із відповідача 50% виплаченого страхового відшкодування.

Представник позивача в судове засідання не з’явився подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 також в судове засідання не з’явився подавши заяву про розгляд справи за його відсутності у письмових заперечення на позов зазначає, що забезпечений транспортний засіб не належить страхувальнику, крім цього застрахований автомобіль має двигун об’ємом 2800 сантиметрів кубічних. Просить в позові відмовити, оскільки договір страхування є недійсним та не створює юридичних наслідків.

Нез’явлення сторін є підставою для розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Вивчивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

08 серпня 2016 року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (страховиком) та ОСОБА_2 (страхувальником) було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на строк з 08 серпня 2016 року по 07 серпня 2017 року (а.с. 4).

Предметом цього договору є страхування цивільної відповідальності при використанні автомобіля «FIAT Ducato», державний реєстраційний № НОМЕР_1, з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в сумі 100000 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, - в сумі 200000 грн., та франшизою 510 грн..

При укладенні договору страхувальнику ОСОБА_2 як пенсіонеру була надана пільга на страховий платіж в розмірі 50 відсотків відповідно до положень п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів».

10 серпня 2016 року в м. Ужгород на перехресті нерівнозначних доріг вул. Коритнянська-Трудова-Словянська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «FIAT Ducato», державний реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_1 та «MERSEDES-BENZ», державний реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_1 є особою, винною у цій дорожньо-транспортній пригоді, що доводиться постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 31 серпня 2016 року (а.с. 5).

23 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про страхове відшкодування (а.с. 6).

19 серпня 2016 року було проведено авто НОМЕР_3 – 3 пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля «MERSEDES-BENZ», державний реєстраційний № НОМЕР_2 (а.с. 7-9).

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 25.08.2016 року, матеріальний збиток, завданий власникові вказаного автомобіля, становить 99490, 00 грн. (а.с. 10).

Страховим актом № ОЦВ-16-6408/1 від 25 серпня 2016 року позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та визначив суму страхового відшкодування, належного до сплати потерпілій особі, в розмірі 99490,00 грн. (а.с. 11).

Правовою підставою заявлених ПАТ «НАСК «ОРАНТА» вимог є положення п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких у разі, якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2. статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов’язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Отже, враховуючи вищевказану норму спеціального закону та положення ст. 10, 60 ЦПК України, за приписами яких кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, страхова компанія, заявляючи регресний позов, повинна довести як сам факт виплати страхового відшкодування, так і його розмір.

Проте належних і достатніх доказів, які б підтверджували, що позивач дійсно здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі в сумі 99490, 00 грн., суду не надано.

Так до позовної заяви додано картку рахунок 685074, згідно якої третій особі, а саме: АТ «ОСОБА_4 Аваль», перераховано 99490,00 грн. (а.с. 12), а відтак вказана картка рахунок не є доказом здійснення виплати страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_3.

Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин підстав для задоволення ПАТ «НАСК «ОРАНТА» суд не вбачає і відмовляє у його задоволенні у зв’язку з недоведеністю позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 19, 76-82, 95, 141, 258, 259ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в особі Закарпатської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі протягом тридцяти днів після його проголошення апеляційної скарги (сторонами, які не були при цьому присутні – в той же строк, з дня отримання ними копії цього рішення) і набере законної сили після закінчення вищезазначеного строку, якщо не буде оскаржене, а в разі оскарження – після апеляційного розгляду справи, якщо не буде скасоване.

Головуючий