Рішення № 78860351, 27.12.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2545/18

Справа № 235/7370/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Полуянчик В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі ДП «ВК «Краснолиманська») про відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що з 24.06.2004 року по 13.08.2004 року, з 06.09.2006 року по 14.01.2007 року, з 06.02.2007 року по 14.05.2017 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. 14.05.2017 року він був звільнений за ст. 38 КзпП України за власним бажанням.

Під час виконання трудових обовязків 23 травня 2008 року з ним стався нещасний випадок. На глибині 845 м у тупиковому забої стався раптовий викид вугілля та породи. Раптовим викидом було застигнуті 14 гірників. Одним з них був він. Загинуло 11 гірників, вижило троє. Він не тільки вижив сам, але і врятував двох робочих товаришів. За свою мужність нагороджений за Указом Президента України від 19 серпня 2008 року орденом «За мужність» III ступеню.

Він тривалий час лікувався та періодично продовжує лікування внаслідок отруєння рудничнім газом легкої середньої тяжкості. Отримав діагноз токсико-гіпоксична енцифалопатія з двосторонньою пірамідною недостатністю, вазомоторна цефалгія, вестибулопатія, вегетососудиста дистонія за змішаним типом.

23 травня 2008 року було складено акт спеціального розслідування аварії що сталася за формою Н-5, та акт №40 про нещасний випадок, повязаний із виробництвом.

01.09.2008 року МСЕК йому було встановлено 50% втрати працездатності та 3 групу інвалідності.

25.11.2011 року, 03.12.2015 року йому було встановлено 25 % втрати працездатності.

Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних звязків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, заподіяну моральну шкоду, яку просив відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 99000 грн.

У встановлений судом строк представник відповідача ОСОБА_2 подала відзив, в якому зазначила що заявлені позовні вимоги відповідач не визнає і вважає їх такими, що не відповідають діючому законодавству України та порушують права та законні інтереси відповідача. В якості підстав для стягнення моральної шкоди позивачем зазначено той факт, що внаслідок нещасного випадку на виробництві 23.05.2008 p., щодо якого складені відповідні акти за формою Н-5 від 23.05.2008 року та акт Н-1 від 23.05.2008 року, він був травмований і внаслідок чого йому заподіяна моральна шкода, а також той факт, що згідно довідки МСЕК від 25.11.2011 року йому встановлено 25% втрати професійної працездатності. Довідка МСЕК (повторно) від 03.12.2015 року встановлено 25% втрати професійної працездатності, 3 група інвалідності.

Згідно норм п.2ч.2ст.23ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. У відповідності до норм ч.1ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, однією з підстав настання відповідальності за причинену моральну шкоду є наявність протиправних дій з боку відповідача, та його вини. Позивач не надав доказів, у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до втрати ним 25% професійної працездатності та у зв'язку з цим до моральних страждань.

Згідно ст. 14 Правил безпеки у вугільних шахтах працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоровя в процесі виконання будь - яких робіт чи під час перебування на території підприємства,проходити попередні та періодичні медогляди. Працівник безпосередньо несе відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно ст. 41 Гірничого закону робітники зобовязані знати і виконувати правила поведінки в небезпечних умовах, не створювати небезпеку своїми діями.

Укладаючи з позивачем трудовий договір, відповідно до ст.29КЗпП України, йому було роз'яснено під розпис його права та обовязки, про умови праці, наявність на робочому місті, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів та можливість їх впливу на здоровя, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. При цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоровя та його наслідки. Зі сторони відповідача проводились найважливіші профілактичні заходи з охорони праці та профілактика професійних хвороб: попередній ( при вступі на роботі) та періодичні медогляди позивача.

Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди Відповідач зазначає, що слід обовязково зясувати настання негативних змін вперше у житті позивача, можливість відновлення стану, який мав Позивач до настання 25 % втрати працездатності.

Позивач не довів, що саме та які дії стали причиною заподіяння йому моральної шкоди ДП «ВК «Краснолиманська».

Згідно стаття 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, однією з підстав настання відповідальності за причинену моральну шкоду є наявність протиправних дій з боку відповідача, та його вини. Позивач не надав доказів у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до втрати ним професійної працездатності.

Відповідного висновку МСЕК або інших медичних органів про спричинення позивачу моральної шкоди, її глибини та негативних наслідків, які мали б бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачем суду не надано.

Згідно норм ст.237-1КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Однак у чому саме полягає порушення законних прав позивача з боку відповідача позивачем у позові не зазначено.

Згідно норм ст.12ЗУ „Проохорону праці" відшкодування моральної шкоди можливе лише за умови настання моральних втрат.

Як передбачено ч.3ст.23ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодуванню, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В рахунок вказаних вище обставин, в абз.1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім того, в п. 9 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного суду України передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, позивач обґрунтував заподіяну йому моральну шкоди виключно словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації.

Всі досліджені матеріали підтверджують, що позивач не має доказових фактів, на підставі яких предявлено позов, бо не довів наявність субєктивного права, за захистом якого він звернувся, не довів, що воно дійсно порушено, не надав доказів, що підтверджують позов,а особливо не доказав, який є дійсно можливий вплив тих чи інших негативних емоцій (душевних переживань), що виникли у позивача до події, на характер дій чи стан позивача, щоб такий спосіб захисту цивільних прав як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не став засобом безпідставного збагачення позивача.

Таким чином, посилання позивача на зміну режиму та стану життя є безпідставними та не відповідають обставинам справи. Приймаючи до уваги той факт, що позивачем не доведено існування на час розгляду справи невідновного ушкодження його здоров'я та повної втрати ним у зв'язку з цим працездатності, що спричиняють йому моральну шкоду та перешкоджають звичайній організації його життя, на думку відповідача відсутні жодні правові підстави для задоволення позову, оскільки відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносини.

Позивач працював на ДП ВК «Краснолиманська» з 24.06.2004 року в якості учня гірника поверхні на період літніх канікул, 13.08.2004 року звільнений з роботи у зв'язку з закінченням трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України; з 06.09.2006 року працював в якості учня електрослюсаря підземним з повним робочим днем в шахті на період практики, з 21.11.2006 року учнем машиніста підземних установок на період практики, 14.01.2007 року звільнений з роботи у зв'язку з закінченням трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України; з 06.02.2007 року працював в якості машиніста підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті, 20.11.2007 року учнем прохідника на період практики підземним, 21.04.2008 року прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 02.09.2008 року охоронником, 25.10.2010 року машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті, 01.11.2011 року прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті, 19.12.2016 року учнем горно робочого очисного забою підземним з повним підземним робочим днем в шахті тимчасово на період практики, 14.05.2017 року звільнений з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

23 травня 2008 року о 03 годині 31 хвилин під час виконання трудових обовязків з позивачем стався нещасний випадок, повязаний з виробництвом, в результаті якого він отримав гостре отруєння рудниковим газом середнього ступеню токсикоз-гіпоксична енцефалопотія з рефлекторною пірамідною недостатністю, вегето-судинну дистонію змішаного типу, церебростеничний синдром, про що було складено акт спеціального розслідування аварії, що сталася, затверджений Міністром вугільної промисловості України та акт № 40 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затверджений Міністром вугільної промисловості України.

Згідно довідки МСЕК Серія ДОН-04 № 051759 від 01.09.2008р. позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності з 29.08.2008р. до 01.09.2010р., третю групу інвалідності, визначено потребу у медикаментозному, санітарно-курортному лікуванні.

Згідно довідки МСЕК Серія ДОН-05 № 162946 від 01.09.2008р. позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності, рекомендовано «Д» нагляд та лікування у невролога, кардіолога, протипоказана тяжка фізична праця, праця в підземних умовах.

Згідно довідки МСЕК Серія 10ААА № 124648 від 03.12.2015р. позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності з 01.12.2015р. до 01.01.2019р., визначено потребу у медикаментозному лікуванні.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих звязків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного звязку між попередніми умовами.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з розясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ДП ВК «Краснолиманська», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у звязку з ушкодженням здоровя, повязаним із виконанням трудових обовязків, порушенні нормальних життєвих звязків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акта спеціального розслідування аварії, що сталася, акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, довідок МСЕК, епікризами, висновками лікарсько-експертної комісії, висновком ВКК, медичною картою амбулаторного хворого.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоровя, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу у медичній та соціальній допомозі, вік позивача.

З урахуваннямконкретних обставинсправи,суд вважає,що сума,яку проситьстягнути позивач,надмірна,і визначаєрозмір грошовоїкомпенсації заспричинену моральнушкоду в 25000 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві та його наслідками, 25 000 (двадцять пять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (семисот чотирьох) гривень 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки, повністю або частково до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1, с. Новоекономічне Покровського району Донецької області, вулиця Горького, будинок 16, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське Донецької області, вулиця Перемоги,9 , код ЄДРПОУ 31599557.

Суддя Г.В. Назаренко