Рішення № 78858617, 20.12.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8276/17

Номер провадження 2/404/1353/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря - Вітохіної Н.А.

учасники справи:

позивач-Буянова В.І., представник позивача- Пантелеєв О.М.,

відповідач-не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Міської ради міста Кропивницького про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Управління комунальної власності Міської ради міста Кропивницького , яким просить визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями , розташований за адресою провулок Кабардинський, №7 м. Кропивницький.

В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що починаючи з 09 червня 1982 року вона зареєструвалася та почала проживати у даному домоволодінні разом із членами своєї сімї. 25.11.1996 року після смерті власника домоволодіння ОСОБА_2 його брат ОСОБА_3, який став спадкоємцем даного домоволодіння запропонував їй його купити. Ними було досягнуто всіх істотних умов , заплатила йому 6 млн.крб., про що останній надав їй розписку , та документи на домоволодіння. Такий договір був завірений в присутності голови квартального комітету. На даний період вона продовжує постійно проживати у зазначеному домоволодінні , добросовісно , безперервно та відкрито ним користуватися ; доглядає за будинком та утримує його в належному стані, сплачує всі комунальні послуги; проводить поточні та капітальні роботи.

Тому, з посиланням на ст. 344 ЦК України вважає, що є всі підстави для задоволення її позовних вимог судом.

14.03.2018 року прийнято судом позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. 23.07.2018 року , за клопотанням представника позивача , закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання ( а.с. 35,37).

Відповідач- Управління комунальної власності Міської ради міста Кропивницького, його представник ні в підготовче засідання, ні в судове засідання не зявився, повідомлявся, правом подачі відзиву на позов не скористався. 14.05.2018 року направив клопотання про розгляд справи у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні позивачка, її представник заявлені вимоги підтримали повністю, на їх обгрунтування послалися на обставини, які викладені у позовній заяві. При цьому, позивач пояснила, що їй було передано з документів на будинок лише будинкову книгу .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Разом з тим, однією із засад судочинства, регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до положень ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вимог ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно копії паспорта ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в будинку по провулку Кабардинський, 7, в м. Кропивницькому, з 09.06.1982 року ( а.с. 5).

Згідно наявної копії розписки в справі, 03.06.1982 року ОСОБА_4 продала будинок по адресу : м. Кіровоград, пров.Кабардинський,7, ОСОБА_5, та в присутності свідків отримала за продаж будинку 2500 тис. рублів. ( а.с. 9).

Згідно оглянутої інвентарної справи №4853 на будинок , було зясовано, що житлове приміщення належало ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_6 з 1951 року на підставі розписки про сплату коштів за домоволодіння .

Згідно висновку про реєстрацію домоволодіння , було рекомендовано ОСОБА_2 в 1956 році поновити право власності на дане домоволодіння. Окрім того, у даному висновку зазначено, що ОСОБА_2 є користувачем домоволодіння .

В 1956 році ОСОБА_2І . звертався до начальника інвентарбюро із заявою, в якій просив направити техніка для обстеження будинку для поновлення прав власності на нього .

Однак, згідно листа міської ради №35/02 від 18.11.1958 року, домоволодіння згідно затвердженого генплану міста знаходиться в зоні зеленого насадження і в оформленні документів на право власності міська рада заперечує . Згідно відомостей станом на грудень 1988 року, в домоволодінні є самовільні побудови .

Вказаний будинок не зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з реєстру (а.с. 42-45).

З вищенаведеного та пояснень сторони позивача у судовому засіданні зясовано, що правовстановлюючі документи на вищевказане майно не існували, і право власності на дане майно на час його купівлі позивачкою не було зареєстроване за користувачем ОСОБА_2, чи ніби-то його спадкоємцями в установленому законом порядку.

Згідно зістаттею 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й устатті 321 ЦК України.

Відповідно достатті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четвертастатті 344 ЦК України).

Суд зазначає, що позивачем та її представником в порушення вимог ст.ст.12,76, 81 ЦПК Українине надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 добросовісно володіє будівлею з 1982 року по час звернення до суду.

Статтею 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до роз»яснень, що викладені в п. 25 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому, в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Як слідує із роз»яснень, що викладені в п. 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння як підставу для набуття права власності за набувальною давністю застаттею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зі змісту позовної заяви та оглянутих матеріалів інвентарної справи встановлено, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна не було укладено відповідно до вимог законодавства з тих підстав, що у самого користувача будинком ОСОБА_2, у його брата ОСОБА_3, ОСОБА_4 - продавця будинку не було правовстановлюючих документів про право власності на будівлю.

Тобто, позивачка знала і не могла не знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на домоволодіння, що розташоване по пров. Кабардинському, 7, в м. Кропивницькому.

Отже, в даному випадкувідсутня така ознака набувальної давності, як добросовісне володіння, що виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю, але не позбавляє позивача можливості набути право власності на таке майно у визначеному позасудовому порядку. Посилання на той факт , що позивачка продовжує постійно проживати у зазначеному домоволодінні , добросовісно , безперервно та відкрито ним користується ; доглядає за будинком та утримує його в належному стані, сплачує всі комунальні послуги; проводить поточні та капітальні роботи не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правиламистатті 344 ЦК України. Таким чином, суд доходить висновку про відмову в позові з тих підстав, що позивачка не довела належними і допустимими доказами того, що вона добросовісно з 1982 року по час звернення до суду володіла зазначеним вище домоволодінням .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13,76, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Міської ради міста Кропивницького про

визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями , розташованого за адресою провулок Кабардинський, №7 м. Кропивницький, судових витрат відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

відповідач: Управління комунальної власності Міської ради міста Кропивницького, місцезнаходження: вул. Велика Перспективна, 41, м.Кропивницький, код ЄДРПОУ 37623993

Повне судове рішення складено 26.12.2018 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда