Рішення № 78857532, 18.12.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3509/18

Провадження № 2-1835/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» про визнання рішення незаконним, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (08720, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) звернувся до суду з позовною заявою до відповідача публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03022, м.Київ, вул. Козацька, 120/4, літера «Є», код ЄДРПОУ 22927045) про визнання рішення незаконним, зобовязання вчинити певні дії, посилаючись на те, що його було обрано членом Дирекції та призначено на посаду члена Дирекції (Директора) Публічного акціонерного товариства «Центренерго» згідно із наказом ПАТ «Центренерго» від 02.10.2017 № 80-к. 05.10.2017 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» було укладено з Контракт з членом Дирекції ПАТ «Центренерго». Відповідно до п. 5.3. Контракту (в редакції із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.02.2018 р.) «Члену Дирекції один раз на рік може бути встановлена матеріальна винагорода за ефективне управління майном за рахунок частини чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства та спрямовується до резервного капіталу, межі якої встановлюються наглядовою радою Роботодавця, а розмір визначається Дирекцією.» На виконання вказаного положення Контракту та згідно із рішенням Наглядової ради ПАТ «Центренерго» від 04.10.2018 р. (протокол № 15/2018) Дирекцією компанії 05.10.2018 р. (протокол N° 54/2018) було прийнято рішення визначити розмір матеріальної винагороди за ефективне управління майном ПАТ «Центренерго» у 2017 році, яка підлягає виплаті за рахунок частини чистого прибутку, що залишається в розпорядженні товариства і спрямовується до резервного капіталу, в межах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» (зі змінами та доповненнями), згідно із яким розмір його матеріальної винагороди за ефективне управління майном у 2017 році був визначений у кількості 5,25 місячних посадових окладів згідно Контракту станом на 31.12.2017 року. Зазначений розмір матеріальної винагороди є найнижчим серед всіх розмірів матеріальної винагороди і не відповідає його функціональному навантаженню як члена Дирекції, суперечить чинному законодавству. Позивач у позові просив суд:

- визнати незаконним рішення Дирекції ПАТ «Центренерго» від 05.10.2018 року (протокол № 54/2018) в частині визначення розміру матеріальної винагороди за ефективне управління майном ПАТ «Центренерго» у 2017 році;

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Центренерго» внести зміни до рішення Дирекції ПАТ «Центренерго» від 05.10.2018 р. (протокол № 54/2012), визначивши ОСОБА_1 матеріальну винагороду за ефективне управління майном ПАТ «Центренерго» у 2017 році, у максимально дозволеному рішенням Наглядової ради ПАТ «Центренерго» від 04.10.2018 р. (протокол № 15/2018) розмірі.

15 листопада 2018 рокувинесено ухвалу провідкриттяпровадження усправі, розгляд справи в порядку спрощеного провадження та призначення відкритого судового засідання.

Позивач в судовому засіданні просивзадовольнитипозовні вимогитапояснив, що з 03.10.2017 року він працює директором і членом дирекції ПАТ «Центренерго», є фахівцем з технічних питань, займається експлуатацією, ремонтом, розвитком технологічного обладнання, укладеним сторонами контрактом передбачено виплату винагороди за ефективне управління майном у розмірі до 24 посадових окладів, рішенням дирекції йому було визначено розмір такої винагороди на рівні 5,25 посадових окладів, що є найнижчим показником серед інших членів дирекції, він вважає такий розмір винагороди заниженим, несправедливим і необґрунтованим, оскільки хоч і працював три місяці, але забезпечив переведення енергоблоків на вітчизняне вугілля, виконав значний обсяг роботи, тому заслуговує на значно більший розмір винагороди.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю, пояснив, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, позивач дійсно працює членом дирекції та відповідає за технічний напрямок діяльності, при визначенні розміру винагороди було встановлено йому найнижчий розмір через те, що він пропрацював лише три місяці, а тривалість роботи протягом року враховувалась при визначенні такого розміру, повноваження визначення критеріїв ефективності управління майном належать наглядовій раді, однак станом на цей час такі критерії не визначені, виключні повноваження щодо визначення розміру винагороди належать дирекції, яка і прийняла оскаржуване рішення із врахуванням всіх необхідних обставин участі кожного члена дирекції.

Вислухавши сторони, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» відповідно до п. 1.4. Статуту є юридичною особою приватного права. 78,289 % акцій ПАТ «Центренерго» належить державі в особі Фонду державного майна України.

Відповідно до пп. (13) п. 5.1. Статуту ПАТ «Центренерго» для реалізації мети діяльності Товариства, передбаченої цим Статутом, Товариство має право в порядку, встановленому чинним законодавством, Статутом Товариства та внутрішніми документами Товариства самостійно встановлювати форми, розміри та види оплати праці, включаючи оплату в натуральній формі, а у визначених законодавством випадках в іноземній валюті.

Пунктом 15. Статуту Товариства передбачено, що управління діяльністю та контроль за фінансово-господарською діяльністю Товариства здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається цим Статутом та чинним законодавством України.

Органами Товариства є: (1) Вищий орган Товариства - Загальні збори; (2) Наглядова рада; (3) Виконавчий орган Товариства (колегіальний) Дирекція. Посадовими особами органів Товариства є фізичні особи Голова та члени Наглядової ради, Генеральний директор та члени Дирекції (далі - директори).

Пунктом 15.8. Статуту Товариства встановлено, що винагорода посадовим особам органів Товариства виплачується на умовах, передбачених укладеними з ними цивільно-правовими або трудовими договорами.

Згідно із ч. 5 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства» права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою.

Відповідно до пп. (13) п. 17.3. Статуту Товариства до компетенції Наглядової ради належить вирішення питань, передбачених Законом України «Про акціонерні товариства» та Статутом. До виключної компетенції Наглядової ради належить, зокрема затвердження умов контрактів, які укладатимуться з членами Дирекції, встановлення розміру їх винагороди.

Вказані передбачені Статутом повноваження Наглядової ради Товариства повністю узгоджуються із п. 9 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства», згідно із яким до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження умов контрактів, які укладатимуться з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди.

Згідно із рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» від 22.07.2016 р. до складу наглядової ради Товариства увійшли ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 Вказані особи також увійшли до складу наглядової ради Товариства відповідно до рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» від 25.04.2017 р. та рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Центренерго» від 30.03.2018 р. Заміна члена Наглядової ради Товариства ОСОБА_1 на ОСОБА_7 підтверджується особливою інформацією із системи Smida та повідомленням Особлива інформація емітента від 28.09.2017 р.

На виконання своїх передбачених Статутом повноважень Наглядовою радою Товариства 05.09.2016 р. (протокол № 3/2016) було прийняте рішення затвердити умови контракту, що укладатиметься з членом Дирекції Директором, що виконує обовязки Генерального директора ПАТ «Центренерго», а 12.12.2016 р. (протокол № 11/2016) Наглядовою радою було затверджено умови контрактів, що укладатимуться із членами дирекції ПАТ «Центренерго».

14.07.2017 року Наглядовою радою Товариства було прийнято рішення (протокол № 16/2017) встановити, що матеріальна винагорода за ефективне управління майном ПАТ «Центренерго» у 2016 році підлягає виплаті за рахунок частини чистого прибутку, що залишається в розпорядженні товариства та спрямовується до резервного капіталу, в межах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» (зі змінами та доповненнями) у розмірі, що буде визначений Дирекцією ПАТ «Центренерго». Також, Наглядовою радою було прийняте рішення внести необхідні зміни до контрактів укладених із членами виконавчого органу Товариства.

Рішенням Наглядової ради Товариства від 02.10.2017 р. (протокол № 22/2017) ОСОБА_1 було обрано членом Дирекції та затверджено умови контракту із ним, які є аналогічними із умовами інших членів дирекції ПАТ «Центренерго» (сформовані та затверджені вищевказаними рішеннями Наглядової ради Товариства) та містили положення про порядок та розміри виплати матеріальної винагороди за ефективне управління майном ПАТ «Центренерго», що внесені до контрактів членів Виконавчого органу Товариства згідно із рішенням Наглядової ради Товариства від 14.07.2017 р. (протокол № 16/2017).

На підставі вищевказаного рішення Наглядової ради Товариства від 02.10.2017 року (протокол № 22/2017) із позивачем ОСОБА_1 05.10.2017 р. було укладено Контракт з членом Дирекції ПАТ «Центренерго».

Обсяг посадових обовязків позивача у спірних трудових правовідносинах характеризується наступним.

Відповідно до п. 3.2. Статуту ПАТ «Центренерго» виробництво електроенергії, передача електроенергії, розподілення електроенергії є основними видами діяльності Товариства.

До складу компанії входять три теплові електростанції - Вуглегірська, Зміївська та Трипільська. Сумарна проектна потужність станцій становить 7690 МВт, що дорівнює близько 14% від загальної потужності електростанцій України. На електростанціях компанії встановлено 23 енергоблоки потужністю від 175 до 800 МВт, з яких 18 блоків - вугільні, а 5 призначені для використання газомазутного палива. У загальному обсязі виробництва електроенергії України частка виробленої електроенергії ПАТ „Центренерго" складає близько 8%

Тобто, ПАТ «Центренерго» є виробничим підприємством, вся основна діяльність та прибуток якого в першу чергу залежить від надійного та безперебійного функціонування виробничо-технічного обладнання ТЕС компанії.

Згідно із п. З Розподілу повноважень та відповідальності між членами дирекції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», затвердженого рішенням Дирекції ПАТ «Центренерго» (протокол від 05.10.2017 № 59/2017) Член Дирекції (директор) ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства України та внутрішніх документів Товариства виконує наступні повноваження та несе відповідальність, зокрема, за наступні напрями діяльності Товариства:

-забезпечує організацію виробничо-господарської діяльності та поточну роботу у напрямах виробництва та технічної політики та спрямовує свою діяльність на вирішення Дирекцією питань у межах наданих йому повноважень;

-організує роботу з питань поліпшення паливовикористання, підвищення економічності та надійності роботи виробничого обладнання Товариства;

-покращення техніко-економічних показників; впровадження заходів, спрямованих на зменшення витрат умовного палива на виробництво електро- та теплоенергії та витрат електроенергії на власні потреби відокремлених підрозділів Товариства;

-організовує, забезпечує та контролює ефективну, безперебійну та безаварійну роботу обладнання відокремлених підрозділів Товариства, зниження аварійності порівняно із попередніми періодами у тому числі шляхом виявлення та усунення причин аварійності, розробки та впровадження заходів іііодо недопущення повторення аварійних ситуацій в майбутньому, а також мінімізацію експлуатаційних та ремонтних затрат, та покращення техніко- економічних показників Товариства;

-координує роботу з розробки та реалізації комплексу заходів технічного характеру, кінцевою метою яких є забезпечення надійного функціонування обладнання відокремлених підрозділів Товариства;

-організує роботу відокремлених підрозділів Товариства на ОРЕ по виконанню диспетчерського графіку навантаження та команд диспетчера об'єднаної енергетичної системи України, ефективність та безаварійність роботи цих підрозділів та інше.

Згідно із ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Контрактна форма трудового договору із членами виконавчого органу акціонерного товариства прямо передбачена ч. 5 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до п. 5.3. Контракту (в редакції із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.02.2018 р.) члену Дирекції один раз на рік може бути встановлена матеріальна винагорода за ефективне управління майном за рахунок частини чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства та спрямовується до резервного капіталу, межі якої встановлюються наглядовою радою Роботодавця, а розмір визначається Дирекцією.

У повній відповідності до положень Статуту та п. 5.3. Контракту Наглядовою радою Товариства 04.10.2018 р. було прийняте рішення (протокол № 15/2018), в якому зазначено:

«1. У звязку з перевиконанням ряду показників фінансового плану ПАТ "Центренерго" на 2017 рік (зі змінами), а саме: валовий прибуток виконано на 392,1%, чистий прибуток виконано на 1625,6%, EBITDA виконано на 559,1%, визнати роботу членів Дирекції (Директорів) щодо управління майном ПАТ «Центренерго» у 2017 році ефективною.

2. Встановити, що матеріальна винагорода за ефективне управління майном ПАТ «Центренерго» у 2017 році підлягає виплаті за рахунок частини чистого прибутку, що залишається в розпорядженні товариства та спрямовується до резервного капіталу, в межах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та обєднань державних підприємств» (зі змінами та доповненнями) у розмірі, що буде визначений Дирекцією ПАТ «Центренерго».

Вказане рішення було прийнято у межах компетенції Наглядової ради Товариства у повній відповідності із положеннями п. 9 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства» та пп. (13) п. 17.3. Статуту Товариства, згідно з якими саме до виключної компетенції Наглядової ради належить, зокрема затвердження умов контрактів, які укладатимуться з членами Дирекції, встановлення розміру їх винагороди.

Таким чином, своїм рішенням Наглядова рада Товариства встановила розмір матеріальної винагороди членам Дирекції за ефективне управління майном ПАТ «Центренерго» у 2017 в межах постанови КМУ від 19 травня 1999 р. № 859 та зобовязала Дирекцію визначити розмір винагороди у межах зазначеної постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та обєднань державних підприємств» відповідно визначалися умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та обєднань державних підприємств.

В той же час, п.2 Постанови № 859 поширює передбачені нею умови оплати праці також на голів правлінь та членів правлінь публічних акціонерних товариств. При цьому необхідно зазначити, що п. 3 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства» ототожнює поняття правління та дирекції відносячи їх до єдиної категорії колегіального виконавчого органу акціонерного товариства.

Визначаючи умови і розміри оплати праці керівників та членів колегіальних органів підприємств, Постанова КМУ № 859 в тому числі визначає порядок встановлення та межі заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний проміжок часу: за квартал, за рік.

При цьому, визначаючи межі заохочувальних виплат за підсумками роботи за рік, пп. 3) п. 1 Постанови КМУ № 859 встановлено лише одне обмеження така виплата не може перевищувати двадцяти чотирьох місячних посадових окладів відповідної посадової особи.

Рішенням Дирекції від 05.10.2018 р. (протокол № 54/2018) на виконання рішення Наглядової ради Товариства від 04.10.2018 (протокол № 15/2018) за результатами доповіді члена Дирекції (Директора) ОСОБА_8 та її обговорення членами Дирекції, враховуючи положення контрактів, укладених з членами Дирекції (Директорами) та членом Дирекції на якого покладено виконання повноважень та обовязків Генерального директора Товариства (надалі Керівник або член Дирекції (Директор), якими визначено, що Члену Дирекції один раз на рік може бути встановлена матеріальна винагорода за ефективне управління майном за рахунок частини чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства та спрямовується до резервного капіталу, межі якої встановлюються наглядовою радою Роботодавця, а розмір визначається Дирекцією, та враховуючи функціональне навантаження членів Дирекції (директорів) було вирішено визначити для членів Дирекції, Керівника розміри матеріальної винагороди за ефективне управління майном ПАТ «Центренерго» у 2017 році, яка підлягає виплаті за рахунок частини чистого прибутку, що залишається в розпорядженні товариства і спрямовується до резервного капіталу, в межах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» (зі змінами та доповненнями).

Для члена Дирекції ОСОБА_1 розмір матеріальної винагороди за ефективне управління майном ПАТ «Центренерго» у 2017 році спільним рішенням Дирекції за результатами обговорення було визначено у кількості 5,25 місячних посадових окладів члена Дирекції ОСОБА_1 відповідно до умов укладеного із ним Контракту станом на 31.12.2017 року.

Відповідно до пунктів 18.1. та 18.25. Дирекція Товариства є колегіальним органом та всі питання вирішуються колегіально шляхом голосування, та приймаються більшістю голосів.

Сторонами під час судового розгляду визнано, що під час обговорення та визначення розміру матеріальної винагороди у кожному конкретному випадку враховувалось в тому числі функціональне навантаження членів Дирекції (директорів) та інші обставини.

Так, розглядаючи питання визначення розміру матеріальної винагороди члена Дирекції ОСОБА_1 за результатами 2017 року Дирекція взяла до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 було обрано членом Дирекції рішенням Наглядової ради Товариства від 02.10.2017 р. (протокол № 22/2017), а Контракт із ним підписано 05.10.2017 р.

Позивач вказані обставини в судовому засіданні визнав, але посилався, що Дирекція мала б прийняти додатково до уваги, що за відносно короткий період роботи він забезпечив ефективну діяльність очолюваного ним напрямку і виконав складні завдання зміни палива електростанції. Суд вважає відповідні посилання позову необґрунтованими, оскільки правових підстав для таких вимог позивач не повідомив, правову позицію в цій частині не конкретизував, переконливих доводів не навів. При цьому слід зважити на те, що критеріїв для обрахування розміру винагороди кожному із членів дирекції ні чинним законодавством, ні локальними нормативними актами відповідача не встановлено, отже вважати оскаржуване рішення незаконним або протиправним правових та фактичних підстав немає. Доводи позову щодо несправедливості заниження розміру винагороди, на думку суду, вказують на особисте оціночне судження позивача, не грунтуються на законі, тому не можуть покладатись в основу судового рішення.

Так, позивач посилається на зміст листа № 1145 від 29.03.2018 р. із яким компанія звернулася до Наглядової ради стосовно виплати матеріальної винагороди Членам Дирекції ПАТ «Центренерго» за підсумками роботи компанії у 2017 р. та встановлення її розміру, зокрема на те, що звернення компанії до Наглядової ради із цього питання вмотивоване зокрема тим, що саме ефективні та вчасні управлінські рішення щодо:

-використання максимально економічно ефективних режимів роботи основного обладнання електростанцій Товариства в Об'єднаній енергетичній системі України;

-формування та подання цінових заявок, що дозволило перемагати в ціновій конкуренції на Оптовому рику електроенергії та забезпечило включення в роботу обладнання ТЕС Товариства;

-підвищення ефективності проведення ремонтної кампанії як в частині обсягів виконуваних робіт так і в частині термінів виконання ремонтів, що збільшило кількість готового обладнання для пропозицій на Оптовому рику електроенергії;

-диверсифікації постачання вугілля антрацитової групи, місця видобутку якої залишилися заблокованими на тимчасово непідконтрольній території України - перші в історії компанії прямі поставки з США;

-проведення першої в України реконструкції енергоблоків станційного N92 та N95 Зміївської ТЕС з переведенням їх на спалювання вугілля марки «Г», що дозволило накопичити вугілля вітчизняного видобутку та успішно проходити ОЗП 2017-2018;

дозволили суттєво збільшити обсяг чистого доходу від реалізації товарів (робіт, юслуг), чистий дохід Товариства, та основне на сотні мільйонів гривень збільшити надходження податків та зборів до бюджетів усіх рівнів за 2017 рік.

Позивач вважає, що таким чином компанія відзначила в першу чергу управлінські заходи у виробничо-технічній сфері, відповідальним за яку є саме він як Член Дирекції (Директор).

Суд вважає відповідні твердження непереконливими і недоведеними, оскільки відповідних доказів на підтвердження особистої участі позивача у досягненні вказаних критеріїв ефективності управління майном ПАТ «Центренерго» суду не подавалось. Крім того, слід звернути увагу, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем лише протягом трьох місяців, а не всього календарного 2017 року, що вказує на сумнівність його тверджень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудові договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці господарської діяльності підприємства.

Згідно із ч. З ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до складу заробітної плати також входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до як належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грант компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 8.2 Контракту між сторонами контракт є особливою формою трудового договору і регулює трудові відносини між Членом Дирекції та Роботодавцем.

Згідно ч. З ст. 21 Кодексу законів про працю України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Суд погоджується із доводами позову про те, що передбачена п. 5.3 Контракту між сторонами матеріальна винагорода як складова частина заробітної плати також має залежати від складності виконуваної роботи, результатів праці працівника та господарської діяльності підприємства.

Однак, переконливих доказів на підтвердження доводів позову щодо неналежного визначення розміру фактично виплаченої позивачеві матеріальної винагороди, неврахування вказаних вище критеріїв встановлення розміру оплати його праці, необґрунтованого заниження розміру визначеної йому Дирекцією матеріальної винагороди суду не подано.

За таких обставин, суд вважає, що у спірних правовідносинах при визначенні матеріальної винагороди як складової частини заробітної плати позивачеві у достатній мірі враховано складність виконуваної роботи, результати праці працівника та господарської діяльності підприємства.

Суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що рішення Дирекції від 05.10.2018 р. (протокол № 54/2018) було розглянуто повноважним складом Дирекції (6 із 9-ти членів Дирекції), а рішення з питання розміру матеріальної винагороди членів Дирекції було прийнято одноголосно «За». Член Дирекції ОСОБА_1 також особисто приймав участь у обговоренні та прийнятті рішення, голосував «За» його прийняття, жодних зауважень чи заперечень щодо змісту рішення не надавав, особливої думки не висловлював. Про його згоду із прийнятим рішенням свідчить його особистий підпис у протоколі № 54/2018 засідання Дирекції. В судовому засіданні позивач вказані обставини визнав. При цьому його посилання на причини не зазначення у оскаржуваному рішенні своїх заперечень по суті рішення суд вважає непереконливими.

Визначаючи розмір матеріальної винагороди членам Дирекції (Директорами) та члену Дирекції, на якого покладено виконання повноважень та обовязків Генерального директора Товариства, Дирекція діяла відповідно та на виконання рішення Наглядової ради Товариства від 04.10.2018 (протокол № 15/2018), не перевищила межі заохочувальних виплат передбачені Постановою КМУ № 859. Протилежне позивачем під час розгляду справи не доведено.

Враховуючи викладене, суд погоджується із правовою позицією відповідача, вважає, що рішення Дирекції від 05.10.2018 р. (протокол № 54/2018) є законним, таким що прийнято Дирекцією повноважно, у повній відповідності до чинного законодавства, внутрішніх документів Товариства та рішення Наглядової ради Товариства від 04.10.2018 (протокол № 15/2018), оскільки порушень чинного законодавства та законних прав, свобод чи інтересів позивача під час судового розгляду не встановлено.

Крім того, при оцінці обраного позовом способу захисту, слід зважити на те, що заявлена позовна вимога щодо зобовязання ПАТ «Центренерго» внести до рішення Дирекції ПАТ «Центренерго» від 05.10.2018 р. (протокол № № 54/2018) зміни, визначивши ОСОБА_1 матеріальну винагороду за ефективне управління майном ПАТ «Центренерго» у 2017 році, у максимально дозволеному рішенням Наглядової ради ПАТ «Центренерго» від 04.10.2018 р. (протокол № 15/2018) не може вважатись неналежним способом захисту, оскільки її задоволення фактично означатиме втручання у внутрішню господарську діяльність Товариства поза межами компетенції суду.

Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний

розсуд.

Згідно ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Суд вважає, що позивачем не доведено обставин, які б породжували правові наслідки у виді виникнення у відповідача зобовязань визначити позивачеві матеріальну допомогу за ефективне управління майном у бажаному ним розмірі, тому достатніх підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під час судового розгляду судом не встановлено таких порушень цивільних чи трудових прав та законних інтересів позивача, які б підлягали судовому захисту в межах заявлених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого обєктивного підтвердження в судовому засіданні, під часрозгляду справине встановленопротиправних дійвідповідача повідношенню допозивача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 18, 19, 76, 81, 82, 89, 109, 259, 263-265, 268, 273, 276, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 21 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1 Закону України «Про оплату праці», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерноготовариства «Центренерго»про визнаннярішення незаконним,зобовязання вчинитипевні дії відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2018 року.

Суддя М.В.Кравченко