Ухвала суду № 78854364, 26.12.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20938/18

Провадження № 1-кс/344/10340/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польська М.В., з участю секретаря Гули Р.М., прокурора Демус О.Б., слідчого Захарук М.Ю. підозрюваного ОСОБА_1, та його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12018090000000898 від 10.12.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч.5 ст.27, ч.3 ст. 186 КК КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого покликалася на те, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018090000000898 від 10.12.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених . 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч.5 ст.27, ч.3 ст. 186 КК України.

Матеріалами клопотання зазначено, що на початку лютого 2018 року ОСОБА_1, являючись уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_1, під час розмови по телефону із вітчимом ОСОБА_4, який проживає в с. Уторопи, дізнався про те, що житель зазначеного села ОСОБА_5 продав свій автомобіль марки «Рено Трафік», д.н.з. НОМЕР_1, за який отримав значну суму грошових коштів в іноземній валюті.

Цього ж дня у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5, про що він повідомив свого знайомого, раніше неодноразово судимого за вчинення корисливих злочинів ОСОБА_6

Після цього, ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_1 вчинити розбійний напад, і таким чином заволодіти грошовими коштами ОСОБА_5, на що ОСОБА_1 погодився, але повідомив, що безпосередньої участі у вчиненні злочину взяти не зможе, оскільки являється уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_1 та може бути впізнаний потерпілими, однак допоможе порадами.

В подальшому ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6, як пособник надав поради ОСОБА_6, а саме намалював йому схему місця розташування господарства ОСОБА_5 в селі, чим сприяв вчиненню злочину, а також погодив про отримання частини від викрадених грошових коштів.

На початку лютого 2018 року ОСОБА_6, з метою реалізації спільного злочинного умислу з ОСОБА_1, спрямованого на вчинення розбійного нападу на помешкання ОСОБА_5 та заволодінням майном потерпілого, а також незаконного збагачення шляхом учинення інших злочинів проти власності, вирішив створити стійке обєднання у формі організованої групи для скоєння умисних найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів.

Усвідомлюючи, що запланований злочин, зокрема вчинення розбійного нападу на помешкання ОСОБА_5, потребує ретельної та довготривалої підготовки, ОСОБА_6 вирішив завербувати до складу групи своїх друзів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з якими при неодноразових зустрічах склали план та обговорили його з усіма учасниками групи, розподілили ролі кожного з учасників. При цьому кожен з учасників організованої групи погодив свою роль, а також єдині правила поведінки та способи конспірації.

ОСОБА_6 як організатор керував підготовкою до вчинення злочину, а також у відповідності до взятих на себе зобовязань повинен був здійснювати координацію дій членів організованої групи безпосередньо під час учинення злочину.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відведено роль виконавців скоєння злочину.

Крім того, ОСОБА_7 вступив у злочинну змову із своїм знайомим ОСОБА_9, який займався пасажирськими перевезеннями та мав у користуванні автомобіль марки «Мазда 626», реєстраційний номерний знак RLU 14А8, якому повідомив про намір вчинення розбійного нападу та залучив його для перевезення до місця вчинення злочину.

ОСОБА_9 діючи не в складі організованої групи, погодився на пропозицію ОСОБА_7, а також погодив про отримання частини від викрадених грошових коштів.

18 лютого 2018 року ОСОБА_6 з ОСОБА_7, та ОСОБА_8 з метою вчинення розбійного нападу та заволодіння чужим майном приїхали на автомобілі марки «Мазда 626», реєстраційний номерний знак RLU 14А8, за кермом якого знаходився ОСОБА_9 у присілок Насарат, Косівського району, Івано-Франківської області.

19.01.2018 близько 01 год. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, діючи умисно, з корисливих спонукань, маючи на меті вчинити напад з метою заволодіння чужим майном, зайшли на подвіря господарства ОСОБА_5, що в с. Уторопи, присілок Насарат, Косівського району, Івано-Франківської області та шляхом пошкодження скла у віконній рамі веранди, відчинили із внутрішньої сторони за допомогою ключа, який знаходився у серцевині замка, вхідні двері, проникли до приміщення житлового будинку, де перебували потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_10, які в той час спали.

Перебуваючи в приміщенні кімнати вказаного житлового будинку, ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вчинили напад з метою заволодіння чужим майном на ОСОБА_5 та ОСОБА_10 та застосували щодо ОСОБА_5 фізичне насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме почали його душити, стискаючи руками шию, після чого нанесли ОСОБА_5 заздалегідь підготовленим предметом, ззовні схожим на сокиру, два удари в ділянку правого плеча, спричинивши йому згідно висновку експерта № 34 судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці правого плеча, правого плечового суглоба та грудної клітки, синця та садна в ділянці лівого кульшового суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також пригрозили застосуванням такого насильства щодо ОСОБА_10

В подальшому ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, після застосування фізичного насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я щодо ОСОБА_5О та погрози такого насильства щодо ОСОБА_10, відкрито заволоділи майном потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_10, а саме грошовими коштами в сумі 6 900 доларів США, які згідно курсу Національного банку України станом на 19.02.2018 становлять 186 231 гривень.

Після вчинення злочину ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з викраденими грошима покинули місце події, сіли в автомобіль «Мазда 626», реєстраційний номерний знак RLU 14А8, за кермом якого знаходився ОСОБА_9 та поїхали за межі с. Уторопи, Косівського району, Івано-Франківської області.

Прибувши в с. Обарів Рівненського району Рівненської області ОСОБА_6 розподілив порівну викрадені в потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_10 грошові кошти між членами організованої групи, а також ОСОБА_1 як пособником вчинення злочину та ОСОБА_9, які діяли не в складі організованої групи.

Також, ОСОБА_6, проживаючи спільно із ОСОБА_11, неодноразово був у її мами ОСОБА_12, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 та бачив, що ОСОБА_12 зберігає в себе золоті вироби, які вона придбала протягом свого життя.

В середині березня 2018 року в ОСОБА_6 виник умисел на заволодіння золотими виробами ОСОБА_12

В подальшому ОСОБА_6 для відкритого викрадення майна ОСОБА_12, поєднаного з проникненням у житло, залучили членів створеної ним організованої групи ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з якими при неодноразових зустрічах склали план та обговорили його з усіма учасниками групи, розподілили ролі кожного з учасників. При цьому кожен із учасників організованої групи погодив свою роль, а також єдині правила поведінки та способи конспірації.

ОСОБА_6 як організатор керував підготовкою до вчинення злочину, а також у відповідності до взятих на себе зобовязань повинен був здійснювати координацію дій членів організованої групи безпосередньо під час учинення злочину.

Крім того, ОСОБА_6 вступив у злочинну змову з ОСОБА_1, якому повідомив про намір вчинення відкритого викрадення майна в ОСОБА_12 та залучив його як пособника у чиненні злочину, а саме заздалегідь обіцяному збуті викрадених золотих виробів.

ОСОБА_1 діючи не в складі організованої групи, погодився на збут викраденого майна за окрему оплату.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відведено роль виконавців скоєння злочину.

Також, ОСОБА_7 вступив у злочинну змову із своїм знайомим ОСОБА_9, який займався пасажирськими перевезеннями та мав у користуванні автомобіль марки «Мазда 626», реєстраційний номерний знак RLU 14А8, якому повідомив про намір вчинення відкритого викрадення чужого майна та залучив його для перевезення до місця вчинення злочину.

ОСОБА_9 діючи не в складі організованої групи, погодився на пропозицію ОСОБА_7, а також погодив про отримання частини від викрадених грошових коштів.

24 березня 2018 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою заволодіння чужим майном приїхали на автомобілі марки «Мазда 626» реєстраційний номерний знак RLU 14А8, за кермом якого знаходився ОСОБА_9 у с. Садки, Острозького району, Рівненської області.

Цього ж дня, приблизно о 22 год. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, , діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, маючи на меті відкрито викрасти чуже майно, прикриваючи обличчя масками, прийшли до господарства ОСОБА_12, що в с. Садки, вул. Поштарська, 21, Острозького району, Рівненської області та шляхом пошкодження скла відчинили із внутрішньої сторони металеву застібку вхідних дверей, проникли до приміщенні житлового будинку, де перебувала потерпіла ОСОБА_12, яка в той час спала.

Перебуваючи в приміщенні кімнати вказаного житлового будинку, ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вчинили відкрите заволодіння чужим майном ОСОБА_12 із застосуванням щодо неї фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме силою її утримували на ліжку, закривали рукою рота, щоб не кричала, умисно нанесли три удари кулаком в ділянку обличчя, спричинивши їй згідно висновку експерта № 58 судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді рани на спинці носа посередині, синців на верхній та нижній повіках лівого ока, на лівій щоці, на верхній губі зліва біля зовнішнього кута, на підборідді зліва з переходом на ліву верхню бокову поверхню шиї, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В подальшому ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 після застосування фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, щодо ОСОБА_12 відкрито заволоділи її майном, а саме грошовими коштами в сумі 5000 грн., мобільним телефоном «Нокіа» чорного кольору вартістю 800 грн, а також золотим кільцем із рожевим каменем 583 проби загальною вагою 7,79 грама, чистою вагою без каменю 5,4 грама, вартість якого, згідно з висновком експерта № 4.3.-516/18 судової товарознавчої експертизи, за закупівельними цінами Національного банку України на дорогоцінні метали в брухті становить 3461 грн 67 коп, яке ОСОБА_6 зняв проти волі потерпілої з її пальця.

Після вчинення злочину ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з викраденими грошима і майном покинули місце події, побігли до автомобіля «Мазда 626», реєстраційний номерний знак RLU 14А8, де на них чекав ОСОБА_9, та з с. Садки Острозького району Рівненської області поїхали в с. Обарів Рівненського району Рівненської області.

ОСОБА_6, перебуваючи в автомобілі та їдучи в с. Обарів, з відома всіх співучасників по дорозі викинув викрадений мобільний телефон «Нокіа».

Прибувши в с. Обарів Рівненського району Рівненської області ОСОБА_6 як організатор розподілив порівну між членами організованої групи, а також ОСОБА_9В, який діяв не в складі організованої групи, викрадені в потерпілої ОСОБА_12 грошові кошти. Крім того, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою групою осіб, передав ОСОБА_1 для збуту викрадене золоте кільце із рожевим каменем.

25 березня 2018 року ОСОБА_1, з метою заздалегідь обіцяного збуту викраденого в ОСОБА_12 золотого кільця із рожевим каменем спільно із ОСОБА_9 на автомобілі марки «Мазда 626», реєстраційний номерний знак RLU 14А8, за кермом якого знаходився ОСОБА_9, поїхали в м. Луцьк Волинської області, де ОСОБА_1 здав золоте кільце із рожевим каменем у ломбард «Заставно - кредитиний дім», що по вул. Винниченка, 16, отримавши 3228 грн, які передав ОСОБА_6, який в подальшому дані грошові кошти розподілив порівну між членами організованої групи, а також ОСОБА_1 як пособником вчинення злочину та ОСОБА_13В, які діяли не в складі організованої групи.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задоволити, та не визначати заставу.

Захисники в судовому засіданні заперечили щодо такого клопотання, суду пояснили, що мають сумнів щодо правильної кваліфікації злочину щодо підозрюваного, він тільки обіцяв збути викрадені речі, на утриманні має дружину та дитину, які перебувають на даний час на стаціонарному лікуванні, просили обрати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В судовому засіданні підозрюваний підтримав думку захисників.

Заслухавши прокурора, захисників, підозрюваного та дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 186 КК України

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобовязаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що один із злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, зокрема злочин, передбачений ч 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України, у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті - дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних обєктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобовязаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1злочину, передбаченим ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч.5 ст.27, ч.3 ст. 186 КК України.

Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, , а саме:

-п. 1 - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України передбачає покарання тільки у вигляді позбавлення волі;

-п. 3 - незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки знає їх анкетні відомості так як особисто знайомий з ними;

-п. 4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

-п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваному ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні корисливих злочинів та будучи підозрюваним він знову вчинив злочини, що вказує на його злочинну спрямованість, він офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність постійного джерела доходів.

Враховуючи вищенаведені ризики, репутацію підозрюваного, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання - неможливе.

Прокурор просив не визначати розмір застави.

Однак, слідчий суддя приходить до переконання про визначення застави в сумі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за ч.3 ст.183 КПК України.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш мякого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обовязків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 16 лютого 2019 року включно, в межах досудового розслідування кримінального провадження.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1, здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу в розмірі сто шістдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 281 920 (двісті вісімдесят одна тисяча девятсот двадцять тисяч) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

5) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею,судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали до 16 лютого 2019 року.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 26 грудня 2018 року.

Слідчий суддя М.В.Польська