Рішення № 78854352, 26.12.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12207/18

Провадження № 2/344/3843/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

17 грудня 2018 року м.Івано-Франківськ Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: ОСОБА_1

секретаря с/з: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в серпні 2018року до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що нею було придбано квартиру №34, загальною площею 43,0 кв.м., в будинку №1 по вул.Петлюри в м.Івано-Франківську на підставі договору купівлі-продажу, виданий 14.05.1996р. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, належить ОСОБА_3 1/1 частки зазначеної квартири. В квартирі зареєстрований її син ОСОБА_4, який у ній не проживає. Останній живе окремо із жінкою без реєстрації шлюбу. Реєстрація відповідача тягне за собою значно більшу суму оплати за всі комунальні послуги, а також зменшується розмір субсидії. Відповідач добровільно знятися не бажає, хоча за місцем реєстрації не проживає більше шести місяців. Оскільки відповідач не проживає в її квартирі більше шести місяців, тому просить визнати його таким, що втратив право на користування нею.

Згідно розпорядження керівника апарату Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 84 від 01.10.2018 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у звязку із звільненням судді Островського Л.Є. у відставку, вказана справа передана у провадження судді Польської М.В. Відповідна ухвала про прийняття цивільної справи № 344/12207/18 до свого провадження постановлена 12 жовтня 2018 року.

Позивач в судове засідання не з'явилась, однак подала суду заяву про слухання справи без її участі, просила позов задоволити. Щодо заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, день та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про розгляд справи у його відсутності не надходило, відзиву на позов в установлений судом строк не надав, тому суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд проводить розгляд справи в заочному порядку, з врахуванням одночасного існування чотирьох умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не зявився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечеє проти такого вирішення справи.

Тому 17.12.2018р. суд постановив ухвалу про заочний розгляд даної цивільної справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що позивач є домовласником квартири АДРЕСА_1.

Право власності на вказану квартиру підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 14.05.1996 р. ( а.с.6).

Також у спірній квартирі зареєстрований: відповідач - ОСОБА_4, про що свідчить копія будинкової книги ( а.с.8)

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 більше 6 місяців не проживає в даній квартирі.

Як встановлено заявами Муніципальної інвестиційної управляючої компанії гр.ОСОБА_5 та гр.ОСОБА_6 в якій підтвердили, що ОСОБА_4 в даній квартирі не проживає.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа мешкає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст. 33 Конституції України вільний вибір місця проживання є одним з основних конституційних прав людини.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти і користуватись своєю власністю; право власності є непорушним.

Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права власника житлового будинку /квартири/ визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Цивільним Кодексом України передбачена спеціальна норма для визнання членів сім'ї власника такими, що втратили право користування житловим приміщенням (ч. 2 ст. 405 ЦК України), яка підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Згідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин, відповідачі суду не подали.

Враховуючи вище наведене, оскільки відповідач не проживає у квартирі №34 в будинку №1, яка знаходиться по вул. Симона Петлюри, що в м. Івано-Франківську понад строки встановлені законодавством, тому його слід визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням у вказаній квартирі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», відповідно до ст. 71,72,150,156 ЖК України, ст. ст. 29, 383, 405 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81 ЦПК України, керуючись ст.ст. 76, 259, 263, 265, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 ОСОБА_1 ївни до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та таким, що втратили право користування квартирою №34 у будинку №1 по вул. Симона Петлюри, в м.Івано-Франківську.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, вулС.Петлюри, 34, кВ.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2018 року.

Суддя Польська М.В.