Постанова № 78854249, 26.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Любчич Л.В. , Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Сумського районного суду Сумської області від 19.11.2018р. (суддя Дашутін І.В.; м. Суми) по справі № 587/2104/18

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області інспектора рядового поліції Верещака Євгенія Миколайовича

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Сумського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до інспектора роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Верещака Євгенія Миколайовича (далі по тексту - відповідач, інспектор УПП) в якому просила суд скасувати постанову серії ЕАВ № 519394 від 05.08.2018 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 19 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 519394, винесену 05 серпня 2018 року інспектором роти №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Верещаком Євгенієм Миколайовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департаментом патрульної поліції Національної поліції України подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати Сумського районного суду Сумської області від 19 листопада 2018 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на правомірність прийнятого відповідачем рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подано.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 серпня 2018 року відповідачем складено відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП.

Згідно із вказаною постановою, 05 серпня 2018 року о 23-20 годині по трасі м. Новомосковськ м29 24км ОСОБА_1 керувала автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER державний номерний знак НОМЕР_1 без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила п. 2.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 5).

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодних належних доказів вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга і третя статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 вказаного Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до абз. "а" п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно зі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до пункту 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За правилами підпункту ґ) пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху зокрема за відсутність або ненадання полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка).

В даному випадку підставою для притягнення позивача до відповідальності та прийняття оскаржуваної постанови слугувало порушення ним приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - відсутність поліса цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється зокрема Відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Поліцейський в своїй діяльності зобов'язаний керуватися як вказаними законодавчими актами, так і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за № 1395.

Згідно з пунктом 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятої постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідач стверджує, що позивач керувала транспортним засобом без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Поряд із цим, позивач наголошує на тому, що після зупинки вона надала інспектору поліс, але не помітила, що то був поліс на інший транспортний засіб. Стверджує, що намагалася надати інспекторові для огляду належним чином оформлений діючий страховий поліс на автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER державний номерний знак НОМЕР_1, проте інспектор вже виніс постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП. На підтвердження наявності страхового полісу на транспортний засіб на час складання відповідачем спірної постанови, позивачем надано до матеріалів справи його копію (а.с. 7).

Статтею 77 Кодексу адміністративного правопорушення встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу ( групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано до суду жодних доказів (аудіо- чи відео фіксації), які б підтверджували факт здійснення позивачем адміністративного правопорушення.

В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази, які б безспірно підтверджували вищезазначені обставини, тобто, посвідчували об'єктивну сторону адміністративного правопорушення. Крім того, з постанови серії ЕАВ № 519394 про накладання адміністративного стягнення не вбачається, що працівник поліції надав ОСОБА_1 будь-яку можливість надати свої пояснення чи представити докази наявності страхового полісу.

Для додаткової перевірки зазначених сторонами обставин, судом апеляційної інстанції від сторони відповідача було витребувано в якості доказу відеозапис фіксації та оформлення процесу правопорушення. Проте, відповідних доказів на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Отже, виходячи з зазначених обставин справи, в даному випадку відсутня належна доказова база, яка б підтверджувала факт порушення позивачем правил дорожнього руху.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Таким чином, з урахуванням досліджених обставин справи, враховуючи не надання до суду апеляційної інстанції доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення з метою спростування позиції позивача, колегія судів приходить до висновку, що відповідачем не доведено прийняття спірної постанови у належний спосіб та порядок встановлений законом, з дотриманням прав особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на вищезазначене, беручи до уваги те, що відповідачем на огляд суду не було надано інших доказів, які прямо або опосередковано вказують на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 519394 від 05 серпня 2018 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, ч.4 ст.241, 243, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 19.11.2018 по справі № 587/2104/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.