Постанова № 78854023, 17.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Шляхова О.М.

17 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5096/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - Шульжука Т.Р., відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківводоканал" в особі відокремленого підрозділу Комплексу водопідготовки "Дніпро" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 03.10.2018 (11:14 год., повний текст складено 16.10.18) по справі № 820/5096/18

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" в особі відокремленого підрозділу Комплексу водопідготовки "Дніпро"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал" в особі відокремленого підрозділу Комплексу водопідготовки "Дніпро" (далі по тексту - КВ «Дніпро», КП «Харківводоканал»), звернувся із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління Державної Фіскальної Служби України у Харківській області від 30.03.2018 №0010811306.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 по справі № 820/5096/18 у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Харківводоканал" в особі Комплексу водопідготовки "Дніпро" відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Харківводоканал" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 по справі № 820/5096/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що оскільки позивачем самостійно нараховано і задекларовано грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, а відповідачем при проведенні перевірки не встановлено помилок при нарахуванні позивачем бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб (далі по тексту - ПДФО), у відповідача відсутні підстави для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДФО. Крім того, вказує, що відповідачем застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням одночасно за двома статтями ПК України - 126 і 127, які передбачають відповідальність за різні правопорушення. Враховуючи, що дії платника кваліфіковані лише за однією з норм податкового законодавства, застосування штрафних санкцій одночасно за двома різними статтями ПК України суперечить самій суті податкової відповідальності. Також зазначив, що за день до початку перевірки КВ «Дніпро» було частково сплачено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 619520,00 грн., однак, вказана обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції. Вказує, що відповідачем всупереч п.87.9 ст.87 ПК України не було направлено сплачені кошти в рахунок погашення податкового боргу, тобто, сума останнього внаслідок сплати не зменшилась. Недотримання відповідачем обов'язку зменшення податкового боргу в порядку п.87.9 ст.87 ПК України спростовує можливість нарахування штрафу за ст.127 ПК України виходячи з суми заборгованості, яка існувала станом на 30.09.2017. З огляду на викладене, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 по справі № 820/5096/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в надісланому до суду письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. З посиланням на пп.168.1.1., пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.167.5.1 п.167.5 ст.167, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України вказує на наявність у позивача як податкового агента своєчасно нараховувати і сплачувати податок з доходів фізичних осіб до або під час виплати доходу. Зазначив, що штрафні санкції в силу ст.126 Податкового кодексу України застосовуються до податкового агента, який сплатив податок з доходів фізичних осіб несвоєчасно, залежно від строку прострочення, а на підставі ст.127 Податкового кодексу України - до податкового агента, який не сплатив податок з доходів фізичних осіб до або під час виплати доходу.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена планова виїзна документальна перевірка КВ «Дніпро» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт від 13.03.2018 №879/20-40-14-19-08/37828386 (т.1, а.с. 28-39).

Актом перевірки зафіксовано порушення пп.168.1.2 п.168.1, пп.168.4.1, пп.168.4.4 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб.

Позивач, не погодившись із зазначеними висновками акту перевірки, подав заперечення на акт (а.с. 40-41), які за результатами їх розгляду відповідачем були залишені без задоволення, про що позивача повідомлено листом від 13.03.2018 р. № 879/20-40-14-19-08/37878386 (а.с.47-49).

На підставі наведених вище висновків акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0010811306, яким позивачу донараховано суми податкових зобов'язань в розмірі 1769070,32 грн., з яких за податковим зобов'язанням 1396057,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 349014,40 грн., пеня - 23998,35 грн.

Не погодившись із прийнятим відносно підприємства податковим повідомленням-рішенням, КВ "Дніпро" оскаржило його до Державної фіскальної служби України (а.с. 51-53).

Рішенням ДФС України від 11.06.2018 № 20001/6/99-99-11-02-01-15, яке отримано позивачем 18.06.2018, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 30.03.2018 № 0010811306 залишено без змін, а скаргу КВ "Дніпро" - без задоволення (а.с. 55-58).

Позивач, скориставшись правом, наданим п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем допущено прострочення сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою нарахування позивачу грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за оскаржуваними рішеннями стали висновки відповідача про наявність у позивача несплаченого податку з доходів фізичних осіб, а також про несвоєчасність сплати позивачем податку з 01.01.2015.

Актом перевірки зафіксовано, що за даними підприємства згідно з журналом-ордером та відомостями до нього по рахунку 641 сума неперерахованого податку на доходи фізичних осіб (далі по тексту - податок) станом на 01.01.2015 становить 211855,71 грн. (Кт рахунку 641). Нараховано податку за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 (Кт рахунку 641) - 12802346,26 грн. Перераховано податку згідно з первинними документами за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 - 10694589,35 грн. (Дт рахунку641). Залишок неперерахованого податку станом на 30.09.2017 складає 2049612,62 грн. (у т.ч. за вересень 2017 року - 455510,57 грн., термін сплати якої не настав). Зазначено, що за даними перевірки сальдо по податку з доходів фізичних осіб станом на 30.09.2017 становить 2049612,62 грн. (у т.ч. за вересень 2017 року 455510,57 грн., термін сплати якої не настав), у зв'язку з чим зроблено висновок, що платником податків порушено вимоги пп.1678.1.2 п.168.1, пп.168.4.1, пп.168.4.4 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб. Вказано, що відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України встановлено обмеження (дотримання строку давності) щодо визначення грошового зобов'язання. Зазначено, що відповідно до пп.129.1.1, пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України підлягає нарахуванню пеня, розрахунок пені за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб з нарахованої заробітної плати наведено в додатку до акту перевірки. За результатами перевірки донараховано пені за несвоєчасне нарахування ПДФО в сумі 20832,68 грн. Зазначено, що за несвоєчасне нарахування платником податків ПДФО буде застосовано штрафну санкцію згідно з вимогами ст.ст.126, 127 ПК України. Інших порушень вимог розділу ІV ПК України в частині нарахування ПДФО із заробітної плати та інших доходів не встановлено.

Згідно з пп. 14.1.180. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (пп.168.1.6 п.168.1 ст.168 ПК України).

Відповідно до норм ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу.

Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З вищенаведеного випливає, що право донарахування грошового зобов'язання за основним платежем виникає у податкового органу лише у випадку встановлення під час перевірки порушення правил нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб.

Як зазначено відповідачем у поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1396057,57 грн. контролюючий орган здійснив на підставі самостійно нарахованого платником податку на доходи фізичних осіб у розрахунку цього податку за червень, липень та серпень 2017 року, але не сплаченого у строк, встановлений ст. 168 Податкового кодексу України.

Водночас, як зазначено в п.3.1.7.2 акту перевірки (стор. 15 акту), перевіркою правильності визначення бази оподаткування при нарахуванні доходів платника податків у вигляді заробітної плати, винагород за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг), а також перевіркою правильності застосування до бази оподаткування ставок податку порушень не встановлено. Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) до ДПІ подано своєчасно (п.3.1.71. акту перевірки).

Таким чином, оскільки КВ «Дніпро» самостійно нарахував і задекларував грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за вказаний період, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави приймати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0010811306 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 1396057,57 грн. (основний платіж).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з ст. 38 цього Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

У ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Беручи до уваги, що позивач вже задекларував до сплати грошове зобов'язання, сума якого включає суму в розмірі 1396057,57 грн., враховуючи, що в силу п.54.1 ст.54, ст.57 ПК України самостійно задекларована сума грошового зобов'язання вважається узгодженою і підлягає обов'язковій сплаті, колегія суддів вважає, що відповідач, визначивши основний платіж згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, фактично поклав на позивача додатковий обов'язок повторної сплати вказаної суми.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.02.2018 по справі № 813/5787/15.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як розрахунок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, наданий відповідачем до суду першої інстанції (т.1, а.с.187-206), так і розрахунок (пояснення), наданий відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції, жодним чином не співвідносяться з актом перевірки.

Так, в акті зазначено, що станом на 30.09.2017 сума не сплаченого позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб становить 2049612,62 грн., у т.ч. 455510,57 грн. - за вересень 2017, термін сплати якого ще не настав.

Водночас, згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення несплачена сума податку з доходів фізичних осіб станом на 30.09.2017 складає 1396057,57 грн.

При цьому, ані з розрахунку, ані з пояснень представника відповідача, наданих на вимогу суду апеляційної інстанції, неможливо встановити, у зв'язку з чим сума несплаченого податку змінилася порівняно з актом перевірки. Сума в розмірі 1396057,57 грн. з акту перевірки не простежується.

З пояснень відповідача, наданих на вимогу суду апеляційної інстанції, вбачається, що сума основного платежу в розмірі 1396057,57 грн., яка була зазначена як основний платіж в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, є сумою несплаченого податку за червень, липень та серпень 2017 року, однак, такі висновки суперечать розрахунку до податкового повідомлення-рішення, наданому відповідачем до суду першої інстанції, в якому нарахування взято за період з 01.01.2015.

Крім того, колегія суддів зауважує, що сума пені, яку було нараховано за несвоєчасну сплату позивачем грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, за актом перевірки складає 20832,68 грн., за розрахунком до податкового повідомлення-рішення - 28345,69 грн., а в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні визначено суму пені - 23998,35 грн.

Пояснень з приводу зазначених розбіжностей відповідачем суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст.9 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Колегія суддів зазначає, що на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем не було надано обґрунтованого розрахунку основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 № 0010811306.

На питання суду апеляційної інстанції представник відповідача не зміг пояснити, яка сума ПДФО була позивачем не нарахована та не сплачена до бюджету взагалі, яка сума ПДФО була сплачена несвоєчасно та за який період, а також яка сума штрафних санкцій нарахована відповідачем на суму несвоєчасно сплаченого основного платежу ПДФО, а яка сума штрафних санкцій нарахована на суму несплаченого ПДФО.

У зв'язку з чим неможливо встановити обґрунтованість нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за ст.ст.126, 127 ПК України, загальна сума яких зазначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правильності визначення позивачеві грошового зобов'язання за основним платежем, штрафних санкцій та пені, зазначених в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Надаючи оцінку правомірності застосування штрафних санкцій згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів також зазначає наступне.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 127.1 ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

З вищенаведеного вбачається, що положення статті 126 ПК України застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати податковим агентом узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір санкцій прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Положеннями статті 127 ПК України встановлюється санкція, як міра відповідальності , яка покладається на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися на момент виплати доходу.

Отже, для визначення, норми якої саме статті ПК України (126 чи 127) підлягають застосуванню до правовідносин з порушення порядку нарахування (утримання, сплати) податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходу на користь громадян, слід з'ясувати та відобразити в акті перевірки, яка з подій сталася першою - виплата доходу чи сплата податку, хоча й з порушенням строку.

Таким чином, якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент сплачує суму податку (хоча і з порушенням строку), застосуванню підлягає стаття 126 ПК України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.

Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі ст.127 ПК України.

Відповідач в акті перевірки вказує, що до позивача підлягають застосуванню пеня за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб та штрафні санкції як за ст.126 ПК України, яка передбачає відповідальність за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб, так і за ст.127 ПК України, якою встановлено відповідальність за його несплату.

Однак, в акті перевірки жодним чином не висвітлено обставин несвоєчасної сплати з 01.01.2015, зокрема, не зазначено ані сум, що сплачувались, ані періодів, у які сплачувався податок, що унеможливлює надання оцінки правомірності нарахованих позивачеві штрафних санкцій та пені.

На вимогу суду апеляційної інстанції представник відповідача не зміг пояснити, яка сума штрафних санкцій згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням застосована до позивача на підставі ст.126 ПК України у зв'язку з несвоєчасною сплатою, а яка сума - на підставі ст.127 ПК України у зв'язку з несплатою податку з доходів фізичних осіб, та на яку суму основного платежу нараховувались штрафні (фінансові санкції) на підставі кожної з цих норм ПК України.

При цьому, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні вказано, що штрафні санкції нараховані лише на підставі абз.1 п.127.1 ст.127 ПК України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Комплексом водопідготовки «Дніпро» протягом спірного періоду кожного місяця нараховувався та перераховувся до бюджету податок на доходи фізичних осіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с.99-185), та відображено в наданому відповідачем розрахунку до податкового повідомлення-рішення (т.1, а.с.127-206).

Та обставина, що відповідно до приписів п.87.9 ст.87 ПК України кошти, що сплачувались позивачем щомісячно, направлялись податковим органом в рахунок погашення податкового боргу, який існував у КВ «Дніпро» станом на 01.01.2015, не спростовує факту щомісячної сплати податку.

Фактів виплати заробітної плати, що передували сплаті податку з доходів фізичних осіб за відповідний період, актом перевірки не зафіксовано.

Відповідно до ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як зазначалось вище, відповідно до змісту ст.127 ПК України відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов'язків або сплата податку здійснюється після виплати доходу платнику податку.

Однак, у спірному випадку КВ «Дніпро» не вчиняв порушення, передбаченого ст. 127 Податкового кодексу України, а саме - виплати доходу на користь платника податків без попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку.

Отже, виходячи зі змісту акту перевірки, підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за ст.127 ПК України в даному випадку відсутні.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 10.11.2015 у справі № 21-2919а15, позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.02.2018 по справі № 813/5787/15.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст.9 КАС України).

За приписами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеній нормі відповідач правомірності податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0010811306 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0010811306 про визначення позивачеві грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1769070,32 грн., у т.ч. за основним платежем - 1396057,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 349014,40 грн., пеня - 23998,35 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.317 КАС України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З огляду на наведене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 по справі № 820/5096/18 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" в особі відокремленого підрозділу Комплексу водопідготовки "Дніпро" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 по справі № 820/5096/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Комунального підприємства "Харківводоканал" в особі відокремленого підрозділу Комплекс водопідготовки "Дніпро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 30.03.2018 № 0010811306.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 26.12.2018.