Постанова № 78853944, 26.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 по справі № 2040/6035/18, суддя Волошин Д.А., м. Харків

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з усіх відкритих розрахункових рахунків приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до державного бюджету України податковий борг у розмірі 164169,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 по справі № 2040/6035/18 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з усіх відкритих розрахункових рахунків приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до державного бюджету України податковий борг у розмірі 164169,00 грн.

Відповідач, приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 по справі № 2040/6035/18 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16.1.4 Податкового кодексу України до обов'язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.

Статтею 31 Податкового кодексу України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно із п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що приватним акціонерним товариством "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість №9295965388 від 18.01.2018 р. на суму 44885,00 грн., №9024451988 від 16.02.2018 р. на суму 29382,00 грн., №9047887797 від 19.03.2018 р. на суму 12227,00 грн., №9070298481 від 17.04.2018 р. на суму 23854,00 грн., №9094045087 від 15.05.2018 р. на суму 53821,00 грн., за грудень 2017 р. - квітень 2018 р.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на теперішній час відповідач має податковий борг в загальному розмірі 164169,00 грн., що підтверджується наданою контролюючим органом обліковою карткою.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме, згідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, де визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом направлено приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" податкову вимогу від 10.01.2017 р. № 39-17, яку було вручено відповідачу, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштових відправлень (а.с. 10), проте заборгованість до цього часу не погашена.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, якими передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги, зазначені податкові вимоги не втратили юридичної сили, а тому у контролюючого органу не виникло обов'язку повторного надіслання податкових вимог платнику податків.

Відповідач не скористався своїм правом адміністративного або судового оскарження податкової вимоги, доказів самостійної сплати податкового боргу матеріали справи також не містять, а відтак сума заборгованості підприємства перед бюджетом є узгодженою та підлягає сплаті.

У відповідності до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми податкового боргу.

Посилання відповідача в апеляційні скарзі на отриману субвенцію на погашення різниці в тарифах в розмірі 1994412,81 грн., яку підприємство перерахувало до загального фонду державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу, проте, сплачений податковий борг у сумі 1994412,81 грн. не було зараховано Державною казначейською службою України на відповідний електронний рахунок відповідача, колегія суддів не приймає, оскільки податковий борг у підприємства відповідача виник за 2018 рік на підставі самостійно поданих податкових декларацій, а субвенцію надано за 2015 рік.

Також колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги, що стягнення податкового боргу може призвести до порушення ч. 6 ст. 43 Конституції України, а саме порушення працівників підприємства на своєчасне одержання винагороди за працю, оскільки відповідно до ст. 67 Конституції України та п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України відповідач зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 по справі № 2040/6035/18 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 по справі № 2040/6035/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28.12.2018 р.