Постанова № 78853923, 22.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/6478/18Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача - Михайлової Ю.О.

представника відповідача - Лютянського М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕХСТРОЙ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018, (суддя Бабаєв А.І., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 16.10.18) по справі № 2040/6478/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕХСТРОЙ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕХСТРОЙ" (далі - позивач, ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській обл.), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС України в Харківській області за формою "Р" від 01.08.2018 року №00001621411, яким донараховано ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" суму грошового зобов'язання: основного платежу - податку на додану вартість 295492,00 грн., та штрафних санкцій на суму 147746,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що під час перевірки та судового розгляду на підтвердження дійсності та реальності господарських взаємовідносин із контрагентом ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" надало усі необхідні та достатні первинні документи. Вважає, що встановлені відповідачем, за наслідком проведеної перевірки, порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження. Отже нарахована податковим органом сума грошового зобов'язання є необґрунтованою, а спірне податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018р. №00001621411 підлягає скасуванню.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, при цьому послався на податкову інформацію відносно контрагента позивача та зазначив про фізичну неможливість здійснення господарської операції з урахуванням часу, оперативності проведення операції, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, неможливість підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій, неможливість підтвердити той факт, що придбані послуги, було дійсно придбано у ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД», що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ "МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД" за лютий 2018 року та подальшої реалізації.

За результатом перевірки складено Акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ "МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД" (податковий номер 41212849) за лютий 2018 року та подальшої реалізації" №2940/20-40-14-11-11/31340473 від 20.07.2018 року (надалі - Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення №00001621411 від 01.08.2018 року, яким донараховано ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" суму грошового зобов'язання: основного платежу - податку на додану вартість 295 492,00 грн. та штрафних санкцій на суму 147 746,00 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період не мали на меті реального настання правових наслідків.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" (Генпідрядник) та ТОВ "МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД" (Субпідрядник) було укладено наступні договори:

Договір про виконання робіт №23/10-17 від 23.10.2017 року, відповідно до якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту вул. Зернової, 53 З (внутрішньо квартальні дороги та тротуари) (код за ДК 021:2015-45233000-9 Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг), а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Договір про виконання робіт №23/10-1-17 від 23.10.2017 року, відповідно до якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту вул. Зернової, 53 Ж, пров. Зернового, 1А (внутрішньо квартальні дороги та тротуари) (код за ДК 021:2015-45233000-9 Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг), а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Договір про виконання робіт №25/10-17 від 25.10.2017 року, відповідно до якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту вул. Зернової, 53 К, 53 І (внутрішньо квартальні дороги та тротуари) (код за ДК 021:2015-45233000-9 Будівництво, влаштовування фундаменту - та покриття шосе, доріг), а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

На підтвердження реальності вказаних договорів позивачем надано проектно-кошторисну документацію, завдання замовника, акти приймання передачі матеріалів, довідки про вартість робіт, акти виконаних робіт, платіжні доручення, банківські виписки, видаткові накладні, податкові накладні, штатний розклад, податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2016, 2017, за півріччя 2018р., договори оренди вантажних автомобілів.

Розрахунки за надані послуги здійснювались на підставі Договору про переведення боргу №12/04-18 від 12.04.2018 року, відповідно якого Боржник, ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ", переводить на Нового кредитора - ТОВ "ФРІДОМ ТОРГ" борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1772949,87 грн., що виникли із Договору №23/10-17 від 23.10.2017 року, Договору№23/10-1-17 від 23.10.2017 року, Договору №25/10-17 від 25.10.2017 року укладених з первісним кредитором - ТОВ "МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД", а новий кредитор погоджується прийняти зазначене грошове зобов'язання.

На підтвердження оплати, позивачем надано платіжні дорученнями: №2195 від 12.04.2018 р., №2220 від 27.04.2018 року, №2242 від 07.05.2018 р., №2283 від 21.05.2018 р., №2282 від 23.05.2018 р., №2287 від 24.05.2018 року.

Крім того, позивачем на підтвердження того, що отримані послуги були застосовані в господарській діяльності позивача шляхом реалізації послуг по укладеним договорам будівельного підряду, надавались наступні договори:

Договір будівельного підряду №887 від 13.10.2018 року між ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради з капітального ремонту вул. Зернової, 53 З (внутрішньо квартальні дороги та тротуари) (код за ДК 021:2015-45233000-9 Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг), загальною вартістю 779958,00 грн., з яких на 570842,95 замовлено субпідрядні послуги у ТОВ "МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД".

Договір будівельного підряду №888 від 23.10.2018 р. між ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради з капітального ремонту вул. Зернової, 53 Ж, пров. Зернового, 1-А (внутрішньо квартальні дороги та тротуари) (код за ДК 021:2015-45233000-9 Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг), загальною вартістю 1047625,20 грн., з яких на 576390,43 замовлено субпідрядні послуги у ТОВ "МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД".

Договір будівельного підряду №903 від 25.10.2018 року між ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради з капітального ремонту вул. Зернової, 53 К, 53 І (внутрішньо квартальні дороги та тротуари) (код за ДК 021:2015-45233000-9 Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг), загальною вартістю 1445288,40 грн. з яких на 625716,49 замовлено субпідрядні послуги у ТОВ "МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД".

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, на те, що подані платником податків документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій є помилковими.

Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом ґрунтуються на податковій інформації, отриманої від Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області, щодо результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» за звітний період декларування за лютий 2018 року.

Проте колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на вказану інформацію, оскільки позивач як платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

За змістом ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України, для декларування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити понесення ним витрати на придбання товарів та нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними, платіжними документами та іншими первинними документами, а також довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, узагальнена податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивач та його контрагентом, а також жодних доказів, які свідчили б про фіктивність таких операцій.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача, а саме ТОВ "МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД".

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України).

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Твердження відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що підприємством допущено порушення податкового законодавства, господарські операції з контрагентом не мали реальний характер не знайшли свого підтвердження ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на наявність податкової інформації про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням, що доводить відсутність реального здійснення господарських операцій колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено, що відсутність контрагента за юридичною (фактичною) адресою є безумовним доказом відсутності реального здійснення господарської діяльності останнім, та не є достатнім доказом порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Северянін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції, на підставі ст.317 КАС України, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Ухвалюючи дану постанову, суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат.

Згідно частин 1 та 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 322 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом частин 1 та 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ДОРТЕХСТРОЙ» було сплачено судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 16621 грн. (шістнадцять тисяч шістсот двадцять один) 43 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №2507 від 10.08.2018р. та №2708 від 12.11.2018р.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року по даній справі та ухвалює постанову про задоволення позову ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 16621 грн. (шістнадцять тисяч шістсот двадцять один) 43 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Керуючись ч. 4 ст. 241, 242, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕХСТРОЙ" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 по справі № 2040/6478/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕХСТРОЙ".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Харківській області за формою "Р" від 01.08.2018 року №00001621411, яким донараховано ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" суму грошового зобов'язання: основного платежу - податку на додану вартість 295492,00 грн., та штрафних санкцій на суму 147746,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕХСТРОЙ" судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 16621 грн. (шістнадцять тисяч шістсот двадцять один) 43 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.І. Сіренко Повний текст постанови складено та підписано 27.12.2018 р.