Рішення № 78851182, 18.12.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року справа № 2340/3082/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пруднікової В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Костенко А.Є. (за договором),

представників відповідача Давиденка К.А. (за довіреністю), Щека А.П. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення компенсації за роботу у вихідні дні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,

встановив:

03 серпня 2018 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Черкаського обласного військового комісаріату (18008, м. Черкаси, вул. Хоменка, 19), в якому просить (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.10.2018 вх. 24626/18):

1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заробітної плати за роботу у вихідні дні за період роботи з 01.11.2016 по 01.08.2017;

2) стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період із 02.08.2017 по 31.08.2018 у розмірі 50756,16 грн.

В обгрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що наказом №38-ОС від 31.07.2017 його звільнено з посади провідного спеціаліста з 01.08.2017 за угодою сторін та виплачено грошову компенсацію за невикористанні 7 днів щорічної основної відпустки за період часу з 11.11.2016 по 01.08.2017. Проте вказаним наказом не було вирішене питання про оплату праці за дні чергування позивача у вихідні, святкові та неробочі дні. Крім того, позивач зазначає, що його звільнено із займаної посади 01.08.2017, а остаточний розрахунок проведено 24.10.2017, тобто відповідачем порушено вимоги законодавства щодо часу розрахунку при звільнені працівника.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти задоволення позову заперечував. 14.09.2018 надав суду відзив проти позовної заяви в якому зазначив, що з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 порушень щодо нарахування та виплати компенсації за роботу у вихідні дні позивачу не було, оскільки він у вихідні дні не чергував, а тому права на отримання компенсації відповідно до чинного законодавства не має.

Третя особа надала до суду відзив проти позовної заяви, в якому зазначила, що в табелях обліку робочого часу ІНФОРМАЦІЯ_4 відмітки про вихід на чергування у вихідні та святкові дні працівників, в тому числі позивача відсутні, тобто з боку Маньківського РВК порушень щодо обліку робочого часу у вихідні дні позивачу не було, оскільки останній у вихідні дні не чергував.

Ухвалою від 01.10.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення сторін.

Ухвалою від 01.10.2018 заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 14.09.2018 вх. №22097/18 в адміністративній справі №2340/3082/18 повернуто заявнику.

Ухвалою від 23.10.2018 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача та представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та просили у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Згідно витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 01.11.2016 №327 ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особливий період, з посадовим окладом 2240 грн на місяць. Присвоєно 9 ранг державного службовця (а.с.15).

Згідно витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 31.07.2017 №38-ОС, звільнено державного службовця ОСОБА_1 провідного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу» за угодою сторін. Матеріальну допомогу за 2017 рік отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік не отримав. Виплачено грошову компенсацію за невикористанні 7 днів щорічної основної оплачуваної відпустки за робочий період з 11.11.2016 по 01.08.2017 (а.с.16).

15.08.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за роботу у вихідні дні (а.с.10).

Листом від 17.08.2017 №6/7/680 ІНФОРМАЦІЯ_5 надав позивачу відповідь в якій зазначив, що наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 про залучення позивачу у вихідні та святкові дні не видавався, в табелях обліку робочого часу службовців ІНФОРМАЦІЯ_4 не вказано про роботу у вихідні дні позивача, тому нарахувати грошову компенсацію за роботу вихідні дні немає підстав (а.с.11-12).

16.03.2018 позивач звернувся із скаргою до Управління Держпраці у Черкаській області, в якій просив:

1) здійснити інспекційне відвідування ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою перевірки виконання ним вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» в частині достовірного обліку виконуваної ним роботи на посаді провідного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_4 у вихідні дні, а також статей 72 та 107 Кодексу законів про працю України в частині оплати роботи за вказані вихідні дні, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, визначених ст. 12 Закону України «Про оплату праці»;

2) винести припис про усунення виявлених порушень;

3) притягнути Черкаський обласний військовий комісаріат до відповідальності за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці (а.с.38-39).

18.04.2018 Управління Держпраці в Черкаській області листом №Т-200/14-01/2431 повідомило позивача про те, що у ході інспекційного відвідування факт використання його найманої праці у зазначені в його зверненні вихідні дні не виявлений. Зокрема, згідно табелів обліку робочого часу працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 , залучення позивача до роботи у формі чергування у вихідні дні не обліковано. Крім того, відсутній будь-який розпорядчий документ (наказ тощо) яким зобов?язано його чергувати у вихідні дні у Маньківському РВК.

У ході інспекційного відвідування виявлено, що у день звільнення 01.08.2017, остаточний розрахунок позивачу не виплачено. Виплата належних коштів проведена 16.08.2017, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 116 КЗпП України (а.с.42).

18.07.2018 позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про проведення службового розслідування, в якій просив провести службове розслідування за фактом порушення вимог пп. 5.3.3., 6.3.12 та розділу 8 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124, при знищені Книги приймання та здавання чергування Маньківського РВК (по номенклатурі на 2016 рік №59; по номенклатурі на 2017 рік №114), ведення якої розпочато 22.10.2016 та завершено 28.10.2017 та вжити відповідних заходів реагування (а.с.117-118).

Листом №116/9/2/5292 від 10.08.2018 Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України надала позивачу відповідь в якій зазначила, що відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», розгляд його заяви потребує додаткового часу на опрацювання. Про результати розгляду його буде проінформовано у термін до 23.08.2018 (а.с.121).

22.08.2018 листом №116/9/5471 Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України надала позивачу відповідь в якій зазначила, що відповідно до розпорядження начальника штабу першого заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.08.2018 №116/9/11494 надано доручення начальнику штабу першому заступнику командира військової частини НОМЕР_2 призначити та провести службову перевірку фактів викладених у його зверненні (а.с.120).

31.08.2018 ОСОБА_1 надав розписку в якій зазначив, що отримав в Черкаському обласному військовому комісаріаті кошти нараховані за середній заробіток (в подвійному розмірі) за час перебування на чергуванні в ІНФОРМАЦІЯ_6 у вихідні дні в сумі 1888 грн 18 коп. Претензій до ІНФОРМАЦІЯ_1 не має (а.с. 123).

В листі №116/9/2/6238 від 01.10.2018 Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України надала позивачу відповідь в якій зазначила, що за результатами розгляду його заяви в період з 27.08.2018 по 29.08.2018 проведена службова перевірка дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 та Маньківського районного військового комісара Черкаської області стосовно фактів викладених в заяві.

Службовою перевіркою встановлено, що після звільнення позивача з посади провідного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу» за угодою сторін, між позивачем та Черкаським обласним військовим комісаріатом виник трудовий спір щодо оплати праці у вихідні дні, які здійснювались у формі чергування.

Згідно відповіді, яка надійшла від військової частини НОМЕР_2 , за результатами зазначеної службової перевірки трудовий спір вирішено. Кошти про оплаті праці у вихідні дні (в подвійному розмірі) виплачено в повному обсязі (а.с.131).

До листа додано копію роздавальної відомості №179 на виплату коштів ОСОБА_1 в сумі 1888,18 грн (а.с.137).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який відповідно до його преамбули визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах ( далі - Статут № 548-XIV).

Згідно з ст. 3 Статуту № 548-XIV, військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб, пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Питання соціального захисту військовослужбовців врегульовано Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потребі військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Стаття 1-1 Закону №2011-XII визначає, що законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначенні ст. 1-2 Закону №2011 -XII, згідно якої військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до абзаців першого та третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Верховний Суд України при тлумаченні положень статей 3 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про міліцію» вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанова від 17.07.2015 у справі № 21-8а15).

Отже, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Судом встановлено, що наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 01.11.2016 №327 ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особливий період, з посадовим окладом 2240 грн на місяць. Присвоєно 9 ранг державного службовця (а.с.15).

Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 31.07.2017 №38-ОС, звільнено державного службовця ОСОБА_1 провідного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу» за угодою сторін. Матеріальну допомогу за 2017 рік отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік не отримав. Виплачено грошову компенсацію за невикористанні 7 днів щорічної основної оплачуваної відпустки за робочий період з 11.11.2016 по 01.08.2017 (а.с.16).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, що у день звільнення 01.08.2017, остаточний розрахунок з позивачем не проведено. Виплата належних коштів проведена 16.08.2017, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що остаточний розрахунок з позивачем не проведено через особливий порядок фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України.

Так, згідно з листом тимчасово виконуючого обов?язки директора Департаменту фінансів МОУ від 30.12.2016 №248/3/9/1/1455, на виконання вимог Міністра оборони України щодо запровадження моніторингу за станом використання коштів за фондом оплати праці та чисельністю військовослужбовців, які отримують грошове забезпечення (заробітну плату), вимагається з 01.01.2017 забезпечити застосування нових щомісячних форм Заявки-розрахунку на кошти для виплати грошового забезпечення і підйомної допомоги військовослужбовцям та Заявки на кошти для виплати заробітної плати працівникам та за іншими видатками, які знаходяться і відданні Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 2 заявку за формою надавати електронною поштою на електронні адреси в поточному місяці на поточний, окремо за кожним кодом програмної класифікації видатків таким чином що забезпечити її надходження в Департамент фінансів:

від розпорядників коштів другого рівня до 12 числа;

від розпорядників коштів третього рівня з штатною чисельністю особового складу менше 500 військовослужбовців до 08 числа;

від розпорядників коштів третього рівня з штатною чисельністю особового складу більше 500 військовослужбовців до 10 числа.

Відповідно до п. 3 заявки на кошти для виплати заробітної плати працівникам і за іншими видатками, які знаходяться у віданні Департаменту фінансів МОУ надавати електронною поштою і в сканованому вигляді на електронні адреси окремо за кодами програмної класифікації видатків у поточному місяці на наступний місяць таким чином, щоб забезпечити її надходження в Департамент фінансів:

від розпорядників другого рівня до 25 числа;

від розпорядників третього рівня до 20 числа (а.с.199-202).

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» наказано Першому заступнику Міністра оборони України, заступникам Міністра оборони України, заступнику Міністра оборони України з питань євроатлантичної інтеграції, заступнику Міністра оборони України керівнику апарату, начальнику Генерального штабу Головнокомандувачу Збройних Сил України, керівникам структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) органів військового управління, військових частин, установ та організацій Збройних Сил України забезпечити реалізацію повноважень головного розпорядника бюджетних коштів згідно з Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України (далі Правила).

Згідно з п.1.3. Правил розпорядника коштів третього рівня є командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня.

Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до чинного законодавства України, цих правил, вказівок та роз?яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України, забезпечувальних фінансових органів та відповідних служб забезпечення (в межах їх відповідальності).

Первинні документи, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (виконавці документів) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпечені (п. 1.5. Правил).

Згідно з листом тимчасово виконуючого обов?язки начальника фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.12.2017 №116/14/3/5138, з метою контролю за станом використання коштів за фондом оплати праці вимагається з 01.01.2018 забезпечити застосування нової щомісячної форми заявки на фінансування для виплати заробітної плати (а.с.209).

Суд критично оцінює посилання відповідача на вищезазначені акти (накази) Міністерства оборони України, які регулюють фінансове забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України

Натомість суд з?ясував, що виплата розрахунку при звільненні відбувається відповідно до норм КЗпП.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника визначений Кодексом законів про працю України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи згадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15.09.2015 (справа № 21-1765а15) зробив висновок, що передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 Кодексу законів про працю України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, за висновком Верховного Суду України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Абзацом третім пункту 3 Порядку № 100 передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Як вбачається з пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно абзаців першого та третього пункту 2 Постанови № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, судом встановлено, що середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 185,92 грн. у день.

Таким чином, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 01.08.2017 по день фактичного розрахунку 16.08.2017 становить 2602 (дві тисячі шістсот дві) грн 88 коп.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період із 02.08.2017 по 31.08.2018 у розмірі 50756,16 грн, як просить позивач, суд зазначає таке.

Дана позовна вимога мотивована тим, що при його звільненні відповідачем не було вирішено питання про оплату праці за дні чергування у вихідні, святкові та неробочі дні.

На підтвердження того факту, що позивач дійсно фактично здійснював чергування у вихідні дні, ним була витребувана від ІНФОРМАЦІЯ_4 та отримана копія книги приймання та здавання чергування Маньківський РВК, на титульному листі якої вказано: строк зберігання 1 рік, ст. № 1354, інв. № 209, по номенклатурі на 2016 рік № 59, на 2017 тік № 114, почато 22.10.2016, закінчено 28.10.2017, на 42 арк.

Відповідно до вказаної копії книги, позивач був черговим по Маньківському РВК: 19 листопада 2016 року (субота), 04 грудня 2016 року (неділя), 18 грудня 2016 року (неділя), 15 січня 2017 року (неділя), 18 лютого 2017 року (субота), 25 березня 2017 року (субота), 08 квітня 2017 року (субота).

В свою чергу заперечуючи проти вимог позивача, представник відповідача зазначив, що накази військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_8 про залучення державних службовців (провідного спеціаліста ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 ) на чергування у вихідні та святкові дні не видавались, що підтверджується витягами із наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 , (від 18.11.2016 №221-НР, від 02.12.2016 №232-НР, від 16.12.2016 №245-НР, від 13.01.2017 №8-НР, від 17.02.2017 №33-НР, від 24.03.2017 №57-НР, від 07.04.2017 №67-НР), а також, згідно довідки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 від 16.04.2018 №172, військовий комісаріат з початку 2016 року знаходиться під цілодобовою охороною охоронної компанії «ВЕНБЕСТ». Чергування по Маньківському РВК здійснюється з 08.30 до 17.30 особовим складом РВК, у робочі дні - військовослужбовцями та службовцями, у вихідні та святкові дні - виключно військовослужбовцями.

Також відповідно до Інструкції з порядку ведення табеля обліку робочого часу в МОУ та ЗСУ, затвердженої наказом МОУ від 11.02.2014 №101, в табелях обліку робочого часу Маньківського РВК відміток про присутність та відсутність працівників за числами місяця не вказано про роботу позивача у вихідні та святкові дні, пункт 4 ОСОБА_1 (за листопад 2016 року, за грудень 2016 року, за січень 2017 року, за лютий 2017 року, за березень 2017 року, за квітень 2017 року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року та п. 1 за серпень 2017 року) (а.с. 82-91).

Відповідно ст. 71 КЗпП робота у вихiднi днi забороняється. Залучення окремих працiвникiв до роботи у цi днi допускається тiльки з дозволу профспiлкового комiтету пiдприємства, установи, органiзацiї i лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством i в частинi другiй цiєї статтi.

Залучення окремих працiвникiв до роботи у вихiднi днi допускається в таких виняткових випадках:

1) для вiдвернення або лiквiдацiї наслiдкiв стихiйного лиха, епiдемiй, епiзоотiй, виробничих аварiй i негайного усунення їх наслiдкiв;

2) для вiдвернення нещасних випадкiв, якi ставлять або можуть поставити пiд загрозу життя чи нормальнi життєвi умови людей, загибелi або псування майна;

3) для виконання невiдкладних, наперед не передбачених робiт, вiд негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота пiдприємства, установи, органiзацiї в цiлому або їх окремих пiдроздiлiв;

4) для виконання невiдкладних вантажно-розвантажувальних робiт з метою запобiгання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажiв у пунктах вiдправлення i призначення.

Залучення працiвникiв до роботи у вихiднi днi провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

В колективній угоді між адміністрацією та профспілковим комітетом, який виступає від імені трудового колективу ІНФОРМАЦІЯ_9 та районних (міських) військових комісаріатів області на 2015-2017 роки, в розділі 5 п. 5.143 вказано, що проводити надурочні роботи, роботи у вихідні, святкові та неробочні дні лише у виняткових випадках, передбачених законодавством України, за погодженням з виборним органом.

Оцінюючи надані учасниками справи докази суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що надані позивачем викопіювання із Книги приймання та здавання чергування ІНФОРМАЦІЯ_10 є не допустимим та достатніми доказами у даній справі.

Щодо посилання позивача на роздавальну відомість №179 на виплату середнього заробітку за час чергування в сумі 1888,18 грн (а.с.122), суд зазначає, таке.

В судовому засіданні судом досліджено оригінали фінансових документів наданих представниками відповідача, в яких відображені виплати працівникам військових комісаріатів зокрема: копію касової книги на 2017-2018 роки, копію журналу розрахунково-платіжних відомостей, в якій зареєстрована розрахункова відомість №179 від 31.08.2018 на суму 32713,65 грн призначення платежу «ДЗВП за рахунок коштів ФССзТВП за VII-XII рр.». Також суд досліджено меморіальний ордер №5/2-3 за серпень 2018 року, в якому знаходиться інформація, що згідно відомості №179 нараховано та виплачено ДЗВП за серпень-грудень 2018 року. Відомості щодо виплати згідно роздавальної відомості №179 на виплату середнього заробітку за час чергування ОСОБА_1 в сумі 1888,88 відсутні.

Суд зазначає, що роздавальна відомість №179 надана позивачем не містить найменування органу (військової частини), номер штату військової частини, підпису керівника відповідного органу (військової частини), а тому не може братися судом до уваги як доказ у справі.

В свою чергу доводи представника відповідача про те, що позивач не залучався на чергування у вихідні та святкові дні підтверджується також, актом інспеційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧК 223/372/АВ від 18.04.2018, колективною угодою та табелями обліку робочого часу. Зокрема в акті інспеційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧК 223/372/АВ від 18.04.2018 зазначено, що «Згідно наданих адміністрацією документів та письмових довідок, факт використання найманої праці ОСОБА_1 в зазначені у його заяві дні: 19.11.2016 (субота), 04.12.2016 (неділя) та інші, не виявлений. Так, зокрема згідно використання робочого часу працівників Маньківського РВК робота ОСОБА_1 у формі чергування у вихідні дні, не відображена. Крім цього, відсутній будь-який розпорядчий день (наказ тощо) щодо зобов?язання ОСОБА_1 чергувати у вихідні дні у Маньківському РВК. Книга приймання та здавання чергування за період 22.10.2016-28.10.2017, на яку вказує заявник, знищена по закінченню строку (1 рік)», колективною угодою та табелями обліку робочого часу.

Враховуючи вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за роботу у вихідні дні за період роботи з 01.11.2016 по 01.08.2017 та стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку за період із 02.08.2017 по 31.08.2018 у розмірі 50756,16 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем частково доведено, правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані в повному обсязі, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, а саме визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати в день звільнення та стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.08.2017 по день фактичного розрахунку 16.08.2017 в розмірі 2602 грн 88 коп.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати в день звільнення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.08.2017 по день фактичного розрахунку 16.08.2017 в розмірі 2602 (дві тисячі шістсот дві) грн 88 коп.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 352 (триста п?тдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене 27.12.2018.

Суддя В.П. Тимошенко