Рішення № 78850508, 21.12.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2399/18

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представник відповідача Петрик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії з вирішення окремих питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 27.09.2018 року №10 про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям;

зобов'язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг.

Ухвалою суду від 13.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 03 грудня 2018 року.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи відкладено до 21.12.2018 року.

Позовна заява вмотивована тим, що 10 серпня 2018 року ОСОБА_1, як багатодітна матір, звернулась в Управління соціальної політики Тернопільської міської ради за призначенням їй державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї. Однак, рішенням комісії з вирішення окремих питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям №10 від 27.09.2018 року позивачу відмовлено у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, у зв'язку з тим, що у складі сім'ї ОСОБА_1 є член сім'ї, який не працює, не вчиться, не зареєстрований в службі зайнятості протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

ОСОБА_1 вважає, що рішення комісії є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує її права, відтак звернулась до суду з даною позовною заявою.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, що викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просили суд їх задовольнити.

Позивач додатково повідомила, що її чоловік не бажав влаштовуватися на роботу чи реєструватися, як безробітній у центрі зайнятості, вплинути на нього вона не взмозі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог ОСОБА_1 та пояснив, що Управлінням правомірно було відмовлено позивачу у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, оскільки працездатний член сім'ї, а саме чоловік позивача ОСОБА_4 не працює, не вчиться, не зареєстрований в службі зайнятості протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги.

З урахуванням викладеного, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, ОСОБА_1 є багатодітною матір'ю та їй присвоєно почесне звання "Мати-героїня", що підтверджується Посвідченням №168 від 03.03.2006 року (а.с.8).

У сім'ї позивача виховуються троє дітей віком до 18 років, які навчаються за денною формою, а саме:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. навчається у Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №24 (а.с.13);

ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3. навчається в Тернопільському національному економічному університеті (а.с.12);

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4. навчається в Тернопільському вищому професійному училищі сфери послуг та туризму (а.с.14).

Враховуючи, що Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", передбачено право позивача на призначення та виплату державної соціальної допомоги, ОСОБА_1, 10 серпня 2018 року, звернулась в Управління соціальної політики Тернопільської міської ради за призначенням їй державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї (а.с.29-30).

У своїй заяві від 10.08.2018 року позивач просить її розглядати відповідними місцевими органами виконавчої влади/місцевого самоврядування або утвореною ними комісією, у зв'язку з тим, що її чоловік - ОСОБА_4 не працює (а.с.30).

22 серпня 2018 року соціальним інспектором Управління соціальної політики Тернопільської міської ради було складено Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №3621 (а.с.56).

Рішенням комісії з вирішення окремих питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям №10 від 27.09.2018 року позивачу відмовлено у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, у зв'язку з тим, що у складі сім'ї ОСОБА_1 є член сім'ї, який не працює, не вчиться, не зареєстрований в службі зайнятості протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (а.с.10).

Розпорядженням Управління соціальної політику Тернопільські міської ради від 28 вересня 2018 року № 676 позивачу відмовлено в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї оскільки працездатний член сім'ї не працює, не вчиться, не зареєстрований в службі зайнятості протягом трьох місяців що передують місяцю звернення (а.с.58).

Листом №1410/13.7 від 28.09.2018 року Управління соціальної політики Тернопільської міської ради повідомило позивача про відмову в наданні державної соціальної допомоги (а.с.9).

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приписами ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 46 Основного Закону проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В положенні статті 48 Конституції України закріплено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Реалізація конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям здійснюється відповідно до Закону України від 01.06.2000 року №1768-III "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" (далі - Закон №1768-III).

Відповідно до Закону №1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї;

сім'я це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа;

малозабезпечена сім'я яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї;

прожитковий мінімум для сім'ї визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення;

середньомісячний сукупний доход сім'ї обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Відповідно до ст.4 Закону №1768-III для призначення вказаної допомоги подається заява про надання державної соціальної допомоги. У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються: документ, що посвідчує особу; довідка про склад сім'ї, декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї, довідка про наявність та розмір земельної частки (паю); довідка встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої №1768-III встановлено Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 (далі Порядок №250).

Згідно п.3 Порядку №250 передбачено, що призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районній у містах (у разі їх створення) рад (далі органи праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону №1768-III та п.20 Порядку №250 зазначено, що державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Частиною 1 ст.5 Закону №1768-III розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15.11.2001 № 486/202/524/455/3370 на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Абзацом 1 ч.1 ст.7 Закону №1768-III передбачено, що державна соціальна допомога не призначається, зокрема, у випадку, коли працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги);

Аналогічна підстава для відмови в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, міститься в п.10 Порядку №250.

У відповідності до ч.2 ст.7 Закону №1768-III та пп.2 п.10 Порядку №250 передбачено, що за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо:

у складі сім'ї є особа з інвалідністю;

у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);

неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

Як вже зазначалось, позивачу відмовлено у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, у зв'язку з тим, що у складі сім'ї ОСОБА_1 є член сім'ї, який не працює, не вчиться, не зареєстрований в службі зайнятості протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (а.с.10).

У своїй заяві від 10.08.2018 року позивач власноручно зазначила, що її чоловік - ОСОБА_4 не працює (а.с.30).

З трудової книжки ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 слідує, що чоловік позивача 01.07.2016 року прийнятий на роботу різноробочим фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, де пропрацював до 31.01.2017 року та був звільнений за власним бажанням (а.с.45).

Окрім того, згідно із довідкою Тернопільського міськрайонного центру зайнятості №1005 від 10.08.2018 року ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1), станом на 10.08.2018 року, в Тернопільському МРЦЗ не перебуває на обліку як безробітний (а.с.49).

Таким чином, суд погоджується з запереченнями відповідача, які наведені у відзиві в частині того, що у відповідності до абз.1 ч.1 ст.7 Закону №1768-III та абз.1 п.10 Порядку №250 позивачу не може бути призначена державна соціальна допомога як малозабезпеченій сім'ї, а тому рішення комісії з вирішення окремих питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям №10 від 27.09.2018 року є правомірним та відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі вищенаведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення комісії з вирішення окремих питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям Управління соціальної політики Тернопільської міської ради №10 від 27.09.2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям слід відмовити.

Як наслідок, не підлягає до задоволення і позовна вимога про зобов'язання Управління соціальної політики Тернопільської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, оскільки така вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення комісії з вирішення окремих питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям Управління соціальної політики Тернопільської міської ради №10 від 27.09.2018 року.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Лисенка, 8, м. Тернопіль, 46002) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.