Рішення № 78850480, 18.12.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року справа № 2340/4225/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Пруднікової В.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером та договором),

представника відповідача - Дубиновської Ю.О. (за довіреністю),

розглянувши за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (20300, АДРЕСА_1) з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_4 від 04.10.2018 № ЧК-773/366/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-526 про накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафу в розмірі 446760 гривень.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено, що висновки акту інспекційного відвідування про порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України є помилковими, оскільки між позивачем та 4 фізичними особами укладено цивільно-правові угоди на виконання обумовленого обсягу робіт. Тому просив задовольнити позов.

Відповідач у відзиві на позов, поданому до суду 14.11.2018 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, вказував, що

Представник відповідача позов не визнав, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірне рішення прийняте у зв'язку з виявленим за наслідками інспекційного відвідування порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України щодо допуску працівників до роботи без укладання трудового договору у письмовій формі та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску та загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Наказом управління Держпраці у Черкаській області від 03.09.2018 №894-Н про проведення інспекційного відвідування наказано головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю ОСОБА_5, ОСОБА_6 здійснити у період з 04.09.2018 до 13.09.2018 інспекційне відвідування на предмет оформлення трудових відносин у суб'єктами господарювання.

03.09.2018 на підставі вказаного наказу управлінням Держпраці у Черкаській області видано направлення №1885, №1889 на проведення інспекційного відвідування суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з реалізації продовольчих товарів, тимчасового розміщення, громадського харчування на вул. Європейській та Тищика в м. Умань.

Відповідно до вказаних наказу та направлень головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю ОСОБА_5, ОСОБА_6 проведено 04.09.2018 інспекційне відвідування позивача.

За результатами вказаного відвідування складено акт №ЧК-773/366/АВ від 04.09.2018, яким зафіксовано порушення ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме: допущено до роботи чотирьох осіб-продавців без оформлення трудових угод, видачі наказу та повідомлення органів ДФС про прийняття на роботу.

За наслідками перевірки також винесено припис від 04.09.2018 №ЧК-773/366/АВ/П з вимогою усунути вищевказане порушення до 15.09.2018.

04.10.2018 заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_4 винесено постанову № ЧК-773/366/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-526 про накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафу в розмірі 446760,00 грн.

Надаючи оцінку спірним рішенням в контексті позовних вимог, суд врахував таке.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом Законів про працю України, Законом України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).

У відповідності до ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Частиною 4 ст.2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Державну службу України з питань праці реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96).

Згідно з п.1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно п. 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з Положенням про Управління Держпраці, затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 №75 Управління Держпраці у Черкаській області є територіальним органом Державної служби з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Черкаської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295) встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підп.6 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться зокрема за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Згідно з пунктами 19, 20, 23 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

На підставі пунктів 27, 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Ч.4 ст.265 КЗпП встановлено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, встановлених ч.2 ст.265 КЗпП, передбачений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

На підставі п.2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається повноваження службових осіб відповідача проводити інспекційне відвідування та виносити рішення про накладення штрафу.

Щодо висновків акту перевірки по суті та оскаржуваних постанов, суд зазначає таке.

Ч.3 ст.24 КЗпП встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

В контексті викладеного суд зазначає, що встановлюючи заборону допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, Закон передбачає процедуру та порядок встановлення та фіксації такого факту.

Отже, визначальним питанням для вирішення справи є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення роботодавцем трудового договору.

Судом встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування контролюючим органом зафіксовано порушення позивачем норм ст. 24 КЗпП, що полягають в не укладенні трудових договорів з: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, - які допущені позивачем до роботи продавців за місцем здійснення господарської діяльності.

Оцінюючи вказані висновки перевірки, суд врахував, що 01.09.2018 позивачем укладено з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 цивільно-правові договори №№1-4, предметом яких є виконання робіт облаштування та підготовки до роботи кіосків-кав'ярень в м. Умань за адресами: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4.

Судом встановлено, що вказаними угодами сторонами досягнуто згоду про обсяг, строки та ціну виконання робіт в межах умов договору, зокрема: прибирання приміщень від залишків будматеріалів; фарбування стін; миття фасадів, вікон та дверей; розміщення товарів на полицях; розміщення столів, стільців та обладнання тощо.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (послуг).

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В свою чергу, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог цивільного законодавства України, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного виду робіт (надання послуг), але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд встановив, що результати виконаних вищенаведеними особами робіт згідно з підрядними договорами оформлені актами приймання-здачі виконаних робіт від 30.09.2018 (а.с.34, 37, 40, 43). Вказані акти містять найменування виконаних робіт, їх об'єм та суму винагороди за виконання робіт, а також підписані сторонами договору.

Оплата виконаних робіт підтверджена квитанціями про сплату ПДФО (а.с.44) та поданою податковому органу звітністю форми 1-ДФ (а.с.45-46).

Крім того, допитані у судовому засіданні під кримінальну відповідальність в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили факт укладання між ними та позивачем цивільно-правових договорів та виконання за їх умовами робіт з облаштування та підготовки до роботи кав'ярень, оплата за які здійснена за наслідками підписання актів приймання-передачі.

Отже, як вбачається з досліджених у судовому засіданні цивільно-правових угод їх предметом є виконання певного обсягу робіт. Тобто, є кінцевий результат праці.

Так, у цивільно-правових угодах зазначається, який конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, визначено перелік завдань роботи, послуг, її види, тощо. Таким чином, суд дійшов висновку, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем вищевказаними особами не мають ознаки трудового характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, порушення позивачем ст. 24 КЗпП України, а саме: факту допуску позивачем ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до роботи без оформлення трудового договору.

Суд зауважує, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 04.10.2018 № ЧК-773/366/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-526 про накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафу в розмірі 446760 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню а судовий збір - поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на підставі ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області від 04.10.2018 № ЧК-773/366/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-526 про накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафу в розмірі 446760 гривень.

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, ідентифікаційний код 39881228) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (20300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4467 (чотири тисячі чотириста шістдесят сім) грн 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст рішення виготовлений 27.12.2018