Рішення № 78850413, 20.12.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18404/18

Провадження № 2/344/4636/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Бабій О.М.

секретаря Орнат Л.І.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника третьої особи – ОСОБА_2,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про відшкодування шкоди завданої законом, який визнано неконституційним, –

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про стягнення шкоди завданої законом, який визнаний неконституційним, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України – 48 492 грн. 36 коп.

Обґрунтовуючи вимоги позову, позивач зазначив, що з 24 грудня 2016 року він як суддя у відставці перебуває на обліку у Надвірнянському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, де отримує довічне грошове утримання. З 01 січня 2017 року згідно п. 164.2.19 ПК України, його довічне грошове утримання оподатковувалось. Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року визнано таким що є неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України, отже до даного часу (з 01 січня 2017 року до 27 лютого 2018 року) відбулось фактично звуження змісту обсягу прав позивача на майно у вигляді пенсійних виплат. Утримання за вказаний період складає 48 492 грн. 36 коп. (податку на доходи фізичних осіб – 44 762 грн. 20 коп. та військовий збір – 3 730 грн. 16 коп.). Такі утримані кошти є збитками у вигляді упущеної вигоди.

Відповідач по справі відзиву на позовну заяву не надав, суду надіслав клопотання про заміну неналежного відповідача із Головного управління Державної Казначейської служби України в Івано-Франківській області на Державну Казначейську службу України.

Третя особа ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 07 грудня 2018 року засобами поштового зв’язку подала суду письмове пояснення на позов, в якому вказало про те, що позивач перебуває на обліку у Надвірнянському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, а не у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Разом з тим, вимоги позивача про відшкодування шкоди не є обґрунтованими.

Позивач у судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві та просив у задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача відмовити, оскільки відповідача ним визначено вірно.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомив.

Враховуючи що заміна неналежного відповідача відповідно до ст. 51 ЦПК України може бути здійснена лише за клопотанням позивача, позивач заперечував про заміни визначеного ним у позові відповідача, судом без виходу до нарадчої кімнати ухвалено відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної Казначейської служби України в Івано-Франківській області про заміну неналежного відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі наступного.

При розгляді даної справи суду слід встановити предмет спору, який позивач визначив як завдана йому шкода державою, визначена ним у розмірі проведеного оподаткування його грошового утримання як судді у відставці, а також спірні правовідносини, які регулюються ст. 22, 1175 ЦК України.

Судом встановлено, що позивач є суддею у відставці, та з 24 грудня 2016 року перебуває на обліку у Надвірнянському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, де отримує довічне грошове утримання (а.с. а.с. 5, 6).

З часу призначення довічного грошового утримання, згідно п.164.2.19 ПК України (який був чинний з 01 квітня 2014 року), грошове утримання оподатковувалось у встановленому порядку.

Так, відповідно до 164.1.1. ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно п.164.2.19 ПК України (в редакції до 27 лютого 2018 року) суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Отже, щомісячне довічне грошове утримання, отримане позивачем з Пенсійного фонду України оподатковувалось, як таке, що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення (в 2017 році – 12 470 грн., 2018 році – 13 740 грн.), що підтверджується довідкою Надвірнянського об’єднання управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с 5).

Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 втратило чинність, як таке, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року.

Згідно ст. 91 ЗУ «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Оскільки, положення ПК України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01 січня 2015 року і не визнанні такими, що не відповідають Конституції України з часу їх прийняття (щодо правомірності оподаткування до рішення КСУ висловився ВС у справі №755/3939/15-а від 22.05.2018 року), то Надвірнянське об’єднання управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, здійснюючи відповідні відрахування, діяло до 27 лютого 2018 року відповідно до чинного законодавства.

Обґрунтовуючи вимоги позову, позивач вказав, що Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року визнано таким що є неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України, отже до даного часу (з 01 січня 2017 року до 27 лютого 2018 року) відбулось фактично звуження змісту обсягу прав позивача на майно у вигляді пенсійних виплат. Утримання за вказаний період складає 48 492 грн. 36 коп. (податок на доходи фізичних осіб – 44 762 грн. 20 коп. та військовий збір – 3 730 грн. 16 коп.). Такі утримані кошти є збитками у вигляді упущеної вигоди.

Однак, за ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є в т.ч. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до даної норми завдані збитки (у вигляді упущеної вигоди як визначає позивач) є наслідком порушення цивільних прав особи, які слід довести перед судом.

Окрім того за ст. 1166 ЦК України, на які посилається позивач, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

А статтею 1175 цього ж кодексу, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Отже, а вимогами цивільного законодавства зобов'язання щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або їх посадовими чи службовими особами,класифікується: за особою заподіювача шкоди на в т.ч. зобов'язання щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень; за характером протиправного діяння на в т.ч. зобов'язання щодо відшкодування шкоди, завданої в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.

Такі зобов’язання з відшкодування є деліктними.

Особливості суб'єктного складу зобов'язань щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або їх посадовими чи службовими особами, полягають у тому, що заподіюваними шкоди виступають в т.ч. органи державної влади, а боржниками є в т.ч. держава.

При цьому слід враховувати, що держава, буде нести відповідальність за шкоду, завдану її органами або посадовими чи службовими особами, за рахунок власного майна, у тому числі грошових коштів. Розпорядження ж таким майном здійснюється через відповідні фінансові органи держави, в т.ч. казначейську службу.

Звідси можна зробити висновок, що підстава деліктної відповідальності у зобов'язаннях з відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, виявляється у формах протиправності діяння, яким є і прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, - ухвалення органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування офіційного письмового документа, в якому в односторонньому вольовому порядку незаконно встановлено, змінено чи скасовано норми права, у зв'язку з чим він був скасований і його дія була припинена. Незаконними нормативно-правовими актами є, зокрема, ті, що не відповідають Конституції України, у зв'язку з чим визнаються неконституційними Конституційним Судом України повністю чи в окремій частині та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а також ті, що прийняті без дотримання визначеної законом процедури.

Також суд зобов’язаний дослідити і встановити причинно-наслідковий зв'язок, який зумовлюється тим, що завдана шкода у разі її встановлення судом позивачу, є наслідком протиправного діяння саме відповідного органу влади, а не держави як боржника.

ОСОБА_1 визначив відповідачем державу, в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, однак, як зазначено вище держава у спірних правовідносинах щодо прийняття закону, який визнаний неконституційним, не діє через управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, оскільки останнє є тільки установою, яка проводить операції на рахунку, на якому обліковуються кошти держбюджету.

Так, як слідує з норм ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Залучення до участі у справі співвідповідача, заміна неналежного відповідача врегульовано ст. 51 ЦПК України. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Позивач категорично заперечив щодо заміни відповідача, яке здійснюється виключно за клопотанням позивача, – держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, чи залучення іншого співвідповідача.

А тому, зважаючи на визначене коло сторін у цивільній справі в т.ч. відповідача позивачем, а також відсутності встановленої судом завданої шкоди позивачу, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог.

За вимогами ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

На підставі наведеного, ст. ст. 22, 1175 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про відшкодування шкоди завданої законом, який визнано неконституційним – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 27 грудня 2018 року.