Рішення № 78850295, 10.12.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/135/17

Провадження № 2/344/611/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» в особі Івано-Франківської філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1 315,00 грн. завданої внаслідок ДТП та 5 000,00 грн. моральної шкоди, стягнення 551,20 грн. витрат по оплаті судового збору, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» в особі Івано-Франківської філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1 315,00 грн. завданої внаслідок ДТП та 5 000,00 грн. моральної шкоди, стягнення 551,20 грн. витрат по оплаті судового збору, посилаючись на те, що 14 грудня 2015 року приблизно о 9-00 год. позивач ОСОБА_1 проїжджав по вул. Стуса зі сторони вул. Миколайчука в напрямку виїзду на вул. Івасюка на власному автомобілі НОМЕР_1. Під час руху, біля «Гранд - базар» з ряду припаркованих машин виїхав автомобіль НОМЕР_2, водій якого, не вибравши безпечного бокового інтервалу допустив зіткнення з автомобілем позивача. Внаслідок зіткнення автомобіль ОСОБА_1 зазнав ушкоджень, зокрема було пошкоджено з правої сторони передні, задні двері та заднє крило.

Як зясувалось, водієм «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_3 був працівник (водій) Державного підприємства «Національні інформаційні системи» ОСОБА_2. У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХТ 574506 власником автомобіля є Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Постановою Івано-Франківського міського суду від 28 грудня 2015 року у справі № 344/17455/15-п ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Дана постанова постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.02.2016 року залишена без змін. В результаті протиправних дій ОСОБА_2 автомобілю позивача були завдані механічні пошкодження. На момент вчинення ДТП автомобіль позивача був застрахований у АТ СК АХА Страхування на умовах Каско. Відповідно до п.26.11 цього договору при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в п.11 Договору Франшизи по відповідному ризику. Згідно з п.11.2 цього договору безумовна франшиза при збитках внаслідок ДТП складає 0,50% страхової суми. Відповідно до п.9 Договору страхова сума складає 259 010,00 грн. ДТП була визнана АТ СК Аха Страхування страховим випадком. Відповідно до ремонтної калькуляції № 1.003.15.1 та рахунку на оплату № НОМЕР_4 від 16.12.2015 року, виданої ТОВ Авто-Престиж Захід, ремонт автомобіля склав 9 002,52 грн. Сума франшизи склала 1 315,00 грн. Страховик, виконуючи свої договірні зобовязання оплатив вартість відновлювального ремонту за вирахуванням франшизи. Частину вартості ремонту в розмірі франшизи, яку не оплатив страховик позивач оплатив сам, що підтверджується актом про надання послуг НОМЕР_5 від 31.12.2015 року, розмір якої складає 1 315,00 грн. Крім того діями винної особи позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних страждання, яких позивач зазнав у зв'язку з відсутньою можливісті використовувати свій автомобіль у робочих питаннях і у потребах своєї сім'ї під час його ремонту. На час ремонту автомобіля позивач змушений був витрачати значно більше часу на вирішення робочих та особистих питань. Тривала відсутність автомобіля, невизначений термін ремонту, суттєві незручності у вирішенні значних для позивача справ викликали у нього пригнічений стан та спричинили душевні страждання. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в розмірі 5 000,00 грн. Просить постановити рішення, яким стягнути з Державного підприємства «Національні інформаційні системи» на відшкодування матеріальної шкоди кошти у розмірі 1 315,00 грн., та на відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 5 000,00 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні 08.12.2017 року заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив задоволити в повному обсязі. В судове засідання призначене на 10.12.2018 року, позивач, представник позивача не зявились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.75-78).

Представник відповідача у судовому засіданні 08.12.2017 року позовні вимоги не визнав з підстав наведених у запереченні на позовну заяву (а.с.39-42) та додаткових поясненнях до заперечення на позовну заяву, просив відмовити в повному обсязі (а.с.51-52). В судове засідання призначене на 10.12.2018 року представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.72).

Беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з копії протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 169841 від 14.12.2015 року ОСОБА_2, 14 грудня 2015 року о 9-00 год у м. Івано-Франківску по вул.Стуса керуючи транспортним засобом марки «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_3 не вибрав безпечного бокового інтервалу зіткнувся з транспортним засобом марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_6 під керуванням гр. ОСОБА_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.13.1 ПДР України (а.с.8-10).

Внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження (а.с.11)

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2015 року, яка залишена без змін постановою судді судової палати з розгляду криміналних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.12-14).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

30 липня 2015 року між АТ СК АХА Страхування та ОСОБА_1 був укладений договір № 47529а51 добровільного страхування наземного транспорту. Відповідно до п.26.11 цього договору при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в п.11 Договору Франшизи по відповідному ризику. Згідно з п.11.2 цього договору безумовна франшиза при збитках внаслідок ДТП складає 0,50% страхової суми. Відповідно до п.9 Договору страхова сума складає 259 010,00 грн (а.с.15-18).

Згідно ремонтної калькуляції № 1.003.15.1 від 16.12.2015 року та рахунку на оплату № НОМЕР_4 від 16.12.2015 року, виданої ТОВ Авто-Престиж Захід, ремонт автомобіля НОМЕР_7 склав 9 002,52 грн. (а.с.19-21).

Відповідно до акту про надання послуг НОМЕР_5 від 31.12.2015 року позивачем сплачено частину вартості ремонту у розмірі франшизи яка становить 1315,00 грн. (а.с.22).

Як вбачається з полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5354912 від 03.03.2015 року автомобіль НОМЕР_8 застрахований у ПАТ СК Альфа-Гарант (а.с.43).

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВС України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

П.4 вищезазначеної постанови передбачено, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, які регулюються Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV)

Статтею 3 Закону №1961-IV передбачено, що обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоровю та (або) майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, виходячи із суті такого страхування, названий Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника заподіювача шкоди.

Згідно ст. 5 Закону №1961-IV обєктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов»язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.Окрім того, за змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Автомобіль марки «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_3 належить на праві власності Державному підприємству «Національні інформаційні системи» на момент скоєння ДТП перебував під керуванням ОСОБА_2, який на момент вчинення ДТП був працівником Державного підприємства «Національні інформаційні системи» та виконував трудові обовязки.

Відповідно до ч.1. ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Цивільно-правова відповідальність відповідача Державного підприємства «Національні інформаційні системи» як власника забезпеченого транспортного засобу «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_3, на час ДТП була застрахована згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5354912 від 02.03.2015 у ПАТ СК Альфа-Гарант (а.с.43).

Відповідно до ч.18 ст.9 Закону України Про страхування франшиза - це частина збирків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як вбачається з акту про надання послуг НОМЕР_5 від 31.12.2015 року ОСОБА_1 сплачено частину вартості ремонту у розмірі франшизи яка становить 1315,00 грн. Однак відповідно до укладеного договору від 30.07.2015 року між АТ СК АХА Страхування та ОСОБА_1 № 47529а51 добровільного страхування наземного транспорту, зокрема пункту 26.11 цього договору при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в п.11 Договору Франшизи по відповідному ризику. Згідно з п.11.2 цього договору безумовна франшиза при збитках внаслідок ДТП складає 0,50% страхової суми. Відповідно до п.9 Договору страхова сума складає 259 010,00 грн. Виходячи з вищенаведеного з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 1295,05 грн. (259 010,00 грн.*0,50%).

Пунктом 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 року №4 зазначено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди підлягає до часткового задоволення.

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Згідно ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.

Враховуючи стан здоровя позивача, оскільки в ході судового розгляду було доведено протиправність діяння відповідача, яке виразилось у спричиненні матеріальної шкоди позивачу та відмові добровільно відшкодувати дану шкоду, так як вказаними діями відповідача завдано позивачу значних фізичних та душевних страждань, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності суд прийшов до висновку, що вимогу про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди слід задоволити частково, стягнувши з останнього в користь позивача 1 000 грн. спричиненої йому моральної шкоди.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, повязаних з розглядом справи, то суд виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно матеріалів справи, позивачем понесені витрати тільки по оплаті судового збору в розмірі 551,20 грн. згідно квитанції №0.0.679722334.1 від 30.12.2016 року (а.с.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 551 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають до часткового задоволення.

На підставі вищенаведеного, відповідно до постанови пленуму ВС України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 року №4, Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 01.07.2004№1961-IV, ст.ст. 15, 23, 280, 1166, 1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України, керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-266, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» в особі Івано-Франківської філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1 315,00 грн. завданої внаслідок ДТП та 5 000,00 грн. моральної шкоди, стягнення 551,20 грн. витрат по оплаті судового збору задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національні інформаційні системи», місцезнаходження якого за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема,73, код ЄДРПОУ 39787008, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_9, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 1 295 (однутисячу двісті дев'яносто пять ) грн. 05 коп. матеріальної шкоди внаслідок ДТП; 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. - моральної шкоди, та 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 19.12.2018 року.

Суддя Пастернак І.А.